Презентація "14 жовтня - День захисників і захисниць України

Вітаємо всіх чоловіків і жінок – захисників України. Поки є герої, що захищають мирне майбутне наших дітей від брехливого підступного ворога, ми обов’язково переможемо. Молимось за вас, воїни України!

Починаючи з 2014 року, 14 жовтня в нашій країні відзначають День захисників і захисниць України. Головна мета святкування – нагадати кожному громадянину, що захист Батьківщини – це найвищий обов’язок. А ще ми маємо пам’ятати про подвиги героїв, які в різні часи боронили свободу та незалежність нашої землі. Чому потрібно захищати Батьківщину?Як розумієте ви значення поняття «Батьківщина»?Чому свідомі громадяни мають захищати свою державу?

14 жовтня українці святкують одразу три свята. Перше – Свято Покрови Божої Матері, друге – День українського козацтва, третє свято, дуже молоде – День захисника України. Усі ці свята дуже взаємопов’язані  і виникали послідовно 14 жовтня православні християни святкують день Покрови Пресвятої Богородиці. Це свято вважається одним із найбільш шанованих свят в Україні. Не виникає навіть суперечок між православними українцями й рідновірами, котрі хоч і вкладають у це свято зовсім різний зміст, ставляться до нього дуже шанобливо. Зі святом Покрови співпадає святкування Дня українського козацтва. З давніх-давен Божа Матір вважалася покровителькою усього українського козацтва. А на Січі запорозькі козаки збудували церкву на честь Покрова Богородиці з її іконою. І. до речі, саме у цей день, козаки збирали Велику раду, на котрій обирали гетьмана й визначалися з подальшими військовими планами.

14 ЖОВТНЯ Покрова Пресвятої БогородиціДень Українського козацтва. День Української повстанської армії ДЕНЬ ЗАХИСНИКА УКРАЇНИ

Той, хто не любить своєї країни, нічого любити не може. (Дж. Г. Байрон)В своїй хаті своя й правда, І сила, і воля. (Т. Шевченко)Усвідомлена любов до свого народу не поєднується з ненавистю до інших. (Д. Лихачов)Задля Батьківщини треба жертвувати навіть славою. (Латинське прислів'я)Батьківщину люблять не за те, що вона велика, а за те, що своя. (Сенека)Справжній патріотизм не в вихвалянні своєї Батьківщини, а в роботі на її користь і у виправленні помилок. (П. Капіца)Не питай, що твоя Батьківщина може зробити для тебе, запитай, що ти можеш зробити для Батьківщини. (Д. Кеннеді)Патріотизм – почуття соромливе та делікатне... Побережи святі слова, не кричи про любов до Батьківщини на всіх перехрестях. Краще мовчки працюй в ім’я її блага та могутності. (В. Сухомлинський)

Здавалося би, у ХХІ столітті війни мали б відійти у минуле. То чому досі існує потреба захищатися? Що вигідніше для країни – мир чи війна? Звісно, в наш час вкладання коштів у розвиток держави (вироблення високотехнологічної продукції чи послуг) значно вигідніше за захоплення нових територій. Утім, чи завжди так було?Який зиск здатна принести війна? А мир? Історичні приклади. Золота орда – обкладання податками захоплених територій. Стародавній Рим, пізніше Англія, Іспанія, Португалія тощо – численні колонії. Міжусобні війни часів середньовіччя – грабунок та викуп за бранців.

Існують інтенсивний та екстенсивний шляхи розвитку країн. Перший відбувається за рахунок удосконалення засобів виробництва, другий – за рахунок захоплення чужих земель чи видобутку корисних копалин. У наш час захоплення територій несе мало користі, чи навіть більше шкоди, тож війни між головними світовими гравцями переходять у розряд торгівельних чи економічних, тобто безкровних. Утім, оскільки не всі країни розвиваються рівномірно, досі є ті, що піддаються загарбницькій лихоманці. Зазвичай це бідні держави, у яких діє стара ментальність, згідно із якою війна є способом доведення національної вищості, релігійної правоти чи шансом лишити слід в історії. Що ж виграють такі країни? Вони приносять у жертву економічну вигоду заради міжнародного становища, утримання застарілих політичних режимів, авторитету серед власних громадян. Інакше кажучи, вони воюють заради світоглядних чи іміджевих вигод. На жаль, мине чимало часу, перш ніж усі країни досягнуть такого рівня розвитку, який дозволить відмовитися від збройної агресії.

Поняття «власної території» та «особистих кордонів» діють як стосовно країн, так і особистостей. Мотиви для втручання у справи країни мають чимало спільного з втручанням в особисте життя, а країна-агресор, як хуліган, використовує маніпуляції, аби приховати свій вчинок, чи виправдати його перед міжнародною спільнотою. Уявімо декілька конфліктних ситуацій. Які історичні аналоги можна дібрати?Дві однокласниці були найліпшими подругами, аж раптом серйозно посварилися. Одна з них на перерві витягла ручку з рюкзака іншої. Коли постраждала поскаржилася вчителю, друга виправдовується: «Я цю ручку подарувала. Оскільки ми тепер не друзі, я забираю її назад».

Хто правий, а хто порушив кордони? Розірвання дружби не вимагає повернення подарунків, хоча це можна зробити з власної волі. У протилежному випадку «повернення подарунка» вважається звичайною крадіжкою. Особливо якщо насправді ручка належала маленькій кримсько-татарській дівчинці, що тихо стоїть у стороні. Є двоє друзів-хлопців. Один із них побачив надворі новеньких та підійшов, аби познайомитися. Це викликало невдоволення в іншого: «Ти маєш їсти у їдальні лише зі мною, просити щось лише в мене. Інакше це зрада». Чи зіштовхувалися ви зі схожою поведінкою в житті? Така поведінка є прикладом типового ставлення держав-імперій до своїх колоній? Подібна «дружба» передбачає продаж товарів (інколи за невигідними цінами) чи політичні стосунки лише за посередництва імперії. Звісно, хочеться бути єдиним-неповторним для друга, центром його всесвіту. Утім, ні до чого хорошого такий формат дружби не приведе, адже ваш товариш лишається закритим від світу, втрачає потенційно вигідні зв’язки, отримує викривлену інформацію. Із часом його можливості падають, а якщо інший анітрохи цим не стурбований, навряд подібне ставлення можна назвати дружнім.

Семикласник  бажає привернути увагу дівчини – смикає її за светр та волосся, штовхає, нав’язливо переслідує після школи. Дівчина скаржиться класному керівникові, на що вчителька відповідає: «Таким чином хлопці проявляють симпатію. Радій. Та і взагалі, у подібній ситуації завжди винуваті двоє. Мабуть твоє волосся чи одяг відволікають однокласника, тож варто поводитись скромніше». Зазвичай агресію простіше припинити за рахунок жертви, ніж кривдника. Нерідко третя сторона (яка мала б виступати захисником) ідентифікується з агресором та тисне на жертву, намагаючися вирішити проблему за її рахунок. У таких випадках жертва визнається «не ідеальною» (поведінка, слова, зовнішній вигляд), а ,отже, не гідною захисту. Вина та відповідальність за вирішення проблеми частково (або повністю) перекладаються на неї. Класичною ситуацією з вирішенням конфлікту за рахунок жертви є тиск Британії та Франції на Чехословакію з вимогою віддати Судетську область гітлерівській Німеччині. 

У важкий час для всіх нас зіркові українці масово беруть до рук зброю, вдаються до волонтерства та підтримують українців та бойовий дух нашої армії. Які відомі українці не вагаючись стали за захист Батьківщини? Серед знаменитостей, що допомагають країні і словом, і ділом – лідер гурту Океан Ельзи Святослав Вакарчук. Співак допомагає військовим та медикам. Приїхав до Харкова, щоб підтримати жителів міста, яке продовжує відбивати жорстокі атаки агресора. Андрій Хливнюк, лідер гурту Бумбокс, у день початку війни записався до лав територіальної оборони, зараз він патрулює вулиці Києва. Громадський активіст, журналіст та ютуб-блогер Сергій Стерненко взяв зброю до рук у перші ж дні війни. Відео на каналі Сергія продовжують виходити — він оперативно інформує про бойові дії під Києвом. Майкл Щур, ведучий проєкту Телебачення Торонто також захищає нашу державу зі зброєю в руках. Журналіст записав жорстке і емоційне, але справедливе звернення до військ ворога та всіх росіян. Пісня – це душа українського народу. Телеканал "Україна" з 17-ма артистами вітчизняного шоу-бізнесу презентував пісню "Ми з України". Слова композиції – це "дякую" землякам за згуртованість та боротьбу заради європейського майбутнього. https://youtu.be/07u4h. RE1dj. A

З давніх-давен на захист українських земель ставали не лише чоловіки, а й жінки. Княгиня Ольга, Олена Теліга, Людмила Павличенко – одні з найвідоміших захисниць України. Нині тисячі жінок спільно з чоловіками захищають українську незалежність і територіальну цілісність. Війна теж уповні засвідчила професійність і компетентність жінок, котрі обіймають відповідальні посади в уряді та в органах управління різного рівня. Згодом нам буде важливо проаналізувати гендерні особливості менеджерського стилю посадовиць — ті характеристики, що сприяли чи перешкоджали їхній ефективності у виконанні покладених на них завдань і обов’язків. Та вже тепер міф про неспроможність жінок керувати через нібито надмірну емоційність, якусь особливо вразливу жіночу психіку чи фізичну крихкість зазнав краху, а жіноче лідерство, зокрема на міжнародному дипломатичному фронті, засвідчило готовність жінок до найвищого рівня державної відповідальности.

Кожна армія має свої традиції та символи, що беруть коріння зі знакових події, які сприяли її формуванню. Після 2015 року було започатковано масштабний ребрендинг військового однострою, що лишався майже незмінним із часів Радянського Союзу. Над цим працювала група істориків та дизайнерів, які намагалися зробити форму не лише сучасною та гарною, але й повернути у військовий одяг українську символіку.  1. П’ятипроменеві радянські зірки замінено ромбоподібними (мал. 1). За основу було взято символи збройних сил Української Держави 1918 р., у яких використовувалась ромбічна гетьманська зоря, що веде свій початок від війська гетьмана Павла Скоропадського. 2. На рукаві кожного українського воїна присутній стилізований тризуб, що використовувався у формі армії УНР. Там, де можливо, запозичено і кольорову гамму цих тризубів. Такі елементи пов'язують українську армію з періодом 1917-1921 років. Аналогічний крок зробила свого часу Литва. Багатьом батальйонам сучасної литовської армії були присвоєні найменування полків 1920-1930 років також вони отримали їхню символіку. Підрозділам добровольчих сил дали назви партизанських округів «зелених братів», борців проти німецької та радянської окупації 1940-1950 років.

3. Знак танкових військ – латна рукавиця з пірначем, що символізує спадковість українських танкових підрозділів від важкої кавалерії часів Костянтина Острозького (військовий діяч доби Великого Князівства Литовського).

4. Ознакою вищих офіцерів є так звана «зубчатка». Її ідея виникла завдяки орнаменту петлиць генеральних старшин Галицької Армії. У ті часи зубчатка була створена за мотивами народної вишивки.

5. Звання майора, підполковника (мал. 1) та полковника відображають «плетінка» і одна-три зірки. У генерал-майора на муфті «зубчатка» і дві зірки, в генерал-лейтенанта та генерал-полковника – три і чотири відповідно. Для генерала армії України спочатку пропонувався знак у вигляді схрещених булав. Під час подальшого опрацювання булави поєднали із зіркою та тризубом (мал. 3).6. Кольори беретів різних родів військ приведені у відповідність зі світовими стандартами. Найбільш неординарним виглядає беретний знак Сил спецоперацій ЗСУ, де зображений вовкулака (перевертень) у шкіряному паску, характерному для одягу карпатських гуцулів (мал. 2).7. За часів УНР в українському війську використовували британський крій мундира кольору хакі. На противагу цьому Галицька армія мала іншу традицію – мундири Австро-Угорської імперії. Сучасний мундир ЗСУ має елементи з мундирів Українських Січових Стрільців – мова йде про клапан нагрудної кишені, що має характерну форму трапеції. Кітель скроєно на британський манер, як це було прийнято в армії УНР.

Захист України – це обов’язок кожного громадянина. Головне – досягати порозуміння та вміти об’єднуватися задля досягнення спільної мети.

Вітаємо всіх чоловіків і жінок – захистників України. Поки є герої, що захищають мирне майбутне наших дітей від брехливого підступного ворога, ми обов’язково переможемо. Молимось за вас, воїни України!