Презентація "21 лютого - Міжнародний день рідної мови"

21 лютого - Міжнародний день рідної мови

Моєю рідною мовою є українська. Вона в школі, на вулиці, вдома…Це мова, якою я пізнаю світ, передаю свої відчуття, думаю, мрію… А якою мовою мрієш ти?

Міжнародний День рідної мови (International Mother Language Day) – подія, яку відзначають щороку 21 лютого, починаючи з 2000 року. Міжнародний день рідної мови був проголошений Генеральною конференцією ЮНЕСКО 17 листопада 1999 року. Запроваджено його було з метою сприяння мовній і культурній різноманітності й багатомовності. Дата для Дня рідної мови була вибрана на згадку про трагічні події, що сталися в Бангладеш 21 лютого 1952 року. Тоді від куль поліцейських загинули студенти, котрі вийшли на демонстрацію на захист своєї рідної мови бенгалі, вимагаючи визнати її однією з державних мов країни. Відтоді ця дата у Бангладеш стала днем полеглих за рідну мову, а весь світ відзначає День рідної мови.

Рішенням про впровадження Дня рідної мови ЮНЕСКО прагне підтримувати мову як ознаку культурної приналежності особи, адже близько половин із 6000 розмовних мов світу нині загрожує зникнення. Також організація певна, що це є важливим кроком до визнання необхідності захистити різноманіття культур і зберігати повагу до мови як показника культури. В Україні рідній мові присвячене ще одне свято – День української писемності та мови. Відзначається воно щороку 9 листопада, в день вшанування пам’яті преподобного Нестора Літописця, який був послідовником творців слов’янської писемності Кирила і Мефодія.

Рідна мова на чужині ще милішою стає (П. Грабовський). Найбільша розкіш на світі — це розкіш людського спілкування (Антуан де Сент-Екзюпері). Розум людини краще оцінювати за її запитаннями, ніж за її відповідями (Ж. Левіс). Ну що б, здавалося, слова... Слова та голос — більш нічого. А серце б’ється — ожива, Як їх почує! (Т. Шевченко) «У моїх дітей, звичайно, буде комп’ютер. Але спочатку вони отримають книги» Б. Гейтс«Читання – це один з витоків мислення і розумового розвитку» В. Сухомлинський

Нацією, що найбільше часу проводить за книгою вважається Індія. Здивовані? Але саме середньостатистичний індієць проводить по 10,7 годин на тиждень, просто читаючи книгу. Двадцять шостий президент США Теодор Рузвельт прочитував по одній книзі кожного дня!Люди проводять близько 14 годин на тиждень за переглядом телевізора, на противагу читають вони лише 6,5 годин. Найбільш популярною книгою залишається Біблія. Друге місце займає «Книга рекордів Гіннеса». Дванадцять найменших книг світу вміщаються в одній столовій ложці. Серед них є мініатюрне видання Корану, словник англійської мови на 12 000 слів і Конституція Франції. Найдорожчою книгою, що належить державі, вважають унікальний «Апокаліпсис», виданий французом Жозефом Форе. Вона оцінена в 100 млн. старих франків та виставлена в музеї сучасного мистецтва в Парижі. Найдорожчою книгою, що знаходиться в приватних руках, є так званий «Лестерський кодекс». Інша її назва – «Трактат про воду, землю і небесні тіла», створений Леонардо да Вінчі. У 1994 році її купив за 24 млн. доларів знаменитий засновник компанії Microsoft Білл Гейтс. Книга являє собою збірник думок, знахідок і висновків Леонардо да Вінчі на різні теми. Цікаві факти про книги

Слово, чому ти не твердая криця,Що серед бою так ясно іскриться?Чом ти не гострий, безжалісний меч,Той, що здійма вражі голови з плеч? Леся Українка. Скажи мені що-небудь, щоб я тебе побачив. Сократ. Чудова думка втрачає свою цінність, коли вона погано висловлена. Вольтер

“Хоча б над тобою було сто вчителів – вони будуть безсилі, якщо ти не можеш сам змусити себе до праці і сам вимагати її від себе”. Василь Сухомлинський. Як парость виноградної лози,Плекайте мову. Пильно й ненастанно. Політь бур'ян. Чистіша від сльози. Вона хай буде. Вірно і слухняно. Нехай вона щоразу служить вам,Хоч і живе своїм живим життям. М. Рильський"Мова - це не просто спосіб спілкування, а щось більш значуще. Мова - це всі глибинні пласти духовного життя народу, його історична пам'ять, найцінніше надбання віків, мова - це ще й музика, мелодика, фарби, буття, сучасна, художня, інтелектуальна і мисленнєва діяльність народу." (Олесь Гончар)

Слова – це кольорові камінці. Мало їх назбирати – треба ще з них навчитися узори викладати (I. Вiльде). Мова – втілення думки. Що багатша думка, то багатша мова (М. Рильський).

Мова, наша мова, мова кольорова,В ній гроза травнева, тиша вечорова. Мова наша, мова — літ минулих повість,Вічно юна мудрість, сива наша совість. Мова, наша мова — мрійнику — жар-птиця,Грішнику — спокута, спраглому — криниця. А для мене, мово, ти — як синє море,У якому тоне і печаль, і горе. Мова наша, мова — пісня стоголоса: Нею мріють весни, нею плаче осінь. Нею марять зими, нею кличе літо,В ній криваві рими, сльози “Заповіту”. Я без тебе, мово, — без зерна полова,Соняшник без сонця, без птахів діброва. Як вогонь, у серці я несу в майбутнєНезгасиму мову, слово незабутнє!Юрій Рибчинський

Страшні слова, коли вони мовчать,коли вони зненацька причаїлись,коли не знаєш, з чого їх почать,бо всі слова були уже чиїмись. Хтось ними плакав, мучивсь, болів,із них почав і ними ж і завершив. Людей мільярди і мільярди слів,а ти їх маєш вимовити вперше!Все повторялось: і краса, й потворність. Усе було: асфальти й спориші. Поезія – це завжди неповторність,якийсь безсмертний дотик до душі. Ліна Костенко

НУ, ЯК ЦЕ ПРАВИЛЬНО СКАЗАТИ?Які слова вживати нам?Відкрити що? Що відчиняти?Як дати лад усім словам?Що треба просто розгортати?Що відкупорить, відімкнуть?Коли слова які вживати?І як дитині це збагнуть?Все просто, в нас багата мова,Для всього є свої слова. Уважно прислуха́йсь до словаІ зрозумієш ці дива. Розплющуєш, прокинувшися, очіІ відкриваєш дивний світ.І душу відкривай охоче. Ти для добра з маленьких літ. Вікно до сонця відчиняєш,Для друзів двері відчиняй. Замок у дверях відмикаєш. Ти добре це запам’ятай!Що закупорене тісненько,Відкупорити треба нам. Запам’ятай і це гарненькоІ раду всім даси словам. А книжку треба розгортати. Й перегортати сторінки. Щоб у житті все добре знати,Бо ж світ цікавий і дзвінкий. Надія Красоткіна

Українська мова офіційно визнана однією з найкрасивіших: вона посідає друге місце у світі за мелодійністю (після італійської) й третє за красою лексики (після французької та перської). І це не прості слова — а підтверджені факти. Відповідно до даних Національної Академії Наук України, сучасна українська мова містить приблизно 256 тисяч слів.

У нашій мові є слова—паліндроми. Це так звані «дзеркальні» фрази або слова: їх можна читати як зліва направо, так і справа наліво. Ось, приміром:«Я несу гусеня», «ротатор».

В українській мові найбільша кількість слів починається на літеру “П”, а найменша – “Ф”. В українській мові безліч синонімів. Слово “горизонт” має 12 синонімів: обрій, небозвід, небосхил, крайнебо, круговид, кругозір, кругогляд, виднокруг, видноколо, виднокрай, небокрай, овид.

Найбільше перекладів серед українських творів має «Заповіт» Тараса Шевченка: його переклали 147 мовами народів світу. Найбільше псевдонімів мав поет Олександр Кониський — свої твори він підписував 141 іменем, в Івана Франка було 99 псевдонімів

Серед слів найчастіше використовують іменник — «рука», прикметник — «великий», дієслово — «бути» і серед займенників — «він». Для розмови на побутовому рівні звичайній людині вистачить дві – три тисячі слів. Українська мова входить в тридцятку найпоширеніших у світі мов, число людей, які розмовляють українською близько 45 мільйонів.

Ви ніколи не замислювалися над тим, що в нашій мові є три форми майбутнього часу?! Цікавий матеріал, чи не так? Нумо згадувати разом — проста (піду), складна (йтиму) і складена (буду йти). Найдовше слово в українській мові складається з 30 літер! Спробуйте вимовити: «дихлордифенілтрихлорметилметан» (це хімікат для боротьби зі шкідниками).

Українську мову офіційно визнали літературною після видання «Енеїди» Івана Котляревського. Відтак, Котляревського вважають основоположником нової української мови. Перший український «Буквар» видав у 1574 році у Львові першодрукар Іван Федоров. До наших часів дійшов лише один примірник книги, який було знайдено 1927 року в Римі. Зараз стародрук зберігається в бібліотеці Гарвардського університету. Українська мова вирізняється на тлі східнослов’янських мов милозвучністю, унікальними словами та правилами, одна з найкрасивіших мов світу за мелодійністю, за красою лексики.

ЛЮТИЙ НА ПОГОДУ - БРЕХУНЕЦЬ. Така думка дуже поширена в народі, що засвідчують прислів’я. Бо лютий надто дволикий: саме в ньому теплі поцілунки сонця, але й « заметілі під лютий налетіли». Тому другий місяць – теж і сніжень ( як попередній ), і крутень ( за віхоли ), і межень з січнем ( тоді, коли наші пращури ще святкували Новий рік у березні, лютий ішов останнім і ніби відсікав, відмежовував старий і новий роки) , і бокогрій, особливо з другої половини, коли вдень припікає, а вночі морозними голками дошкуляє, і криводоріг, і зимобор. Найвірогідніше, що назва « лютий» походить від лютень – так ще в давнину охрестили його люди за суворий, неласкавий норов. ВЛУЧНЕ СЛОВО* У лютому зима з весною зустрічаються вперше.* Спитає лютий, чи добре вдягнений і взутий.* Ти, лютий, дми не дми, а стають довшими дні.* Лютуй не лютуй, а на весну брів не хмур.* Лютневий сніг за золото дорожчий.

Культура мовлення. Культура мови Мовна культура Культура спілкування. Це дотримання правил усного і писемного мовлення: правильне наголошування, інтонування, слововживання, будова речень, діалогу, тексту тощо. Умій слухати себе та інших з погляду нормативності. Будь вдячний тому, хто виправляє твої мовленнєві помилки. Свої ж зауваження, поради та рекомендації іншим роби тактовно, делікатно. Шляхів до мовної досконалості безліч, всі вони починаються з любові до рідної мови, бажання майстерно володіти нею, з відчуття власної відповідальності за рідну мову. Мова – не тільки засіб спілкування, а й природній резервуар інформації. Для початку вироби стійкі навички мовленнєвого самоконтролю і самоаналізу; частіше “заглядайте у словник” (М. Рильський), правопис, посібник зі стилістики тощо; вивчай мовлення майстрів слова; читай вголос, із дотриманням усіх аспектів нормативності; заучуй напам'ять художні твори; оволодівай жанрами, видами писемного мовлення, зокрема ділового; вироби звичку читання з “олівцем у руках”; жодний цікавий і вартісний вираз не повинен бути втрачений для тебе!

Кавник (не кофейник)Поціновувачам кави можна подарувати кавник. Глечик (не кувшин)Перелий, будь ласка, узвар у глечик. Склянка (не стакан)Попроси налити тобі склянку води. Чашка (не кружка)Марина розлила чай і розбила чашку.

Слоїк (не банка)Бабуся передала слоїк з малиновим варенням. Тертушка (не тьорка)Якщо хочете посипати страву сиром, то використайте тертушку. Дощечка (не досточка)Зелень потрібно різати на дощечці. Таця (не поднос)Щоб нічого не перекинути, візьми тацю. Сільниця (не солонка) Цукорниця (не сахарниця) На столі завжди стоїть сільниця.

Білет – картка з питаннями для тих, хто складає іспит або залік; цінні папери. Приклад вживання: «Був у нас усний іспит з української мови… Підійшов я до столу, взяв з купи білет і читаю» (Олесь Донченко). Квиток – документ, який засвідчує належність до організації; куплена картка, що дає право проїзду, відвідання музею тощо. Приклад вживання: «Кур'єр… приніс нам три квитки до театру» (Олесь Досвітній).

Якщо з українською мовою. В тебе, друже, не все гаразд,Не вважай її примусовою,Полюби, як весною ряст. Примусова тим, хто цурається,А хто любить, той легко вчить: Все, як пишеться, в нійвимовляється, –Все, як пісня, у ній звучить.І журлива вона, й піднесена,тільки фальш для неї чужа. В ній душа Шевченкова й Лесина,І Франкова у ній душа. Дорожи українською мовою,Рідна мова – основа життя. Хіба мати бува примусовою?Непутящим бува дитя! Дмитро Білоус

В українській мові правильна форма - “вибачте мені” або “пробачте, будь ласка”, а не "вибачте мене", як зазвичай, на жаль, багато хто каже. При цьому казати “я вибачаюсь” - не правильно, оскільки ми таким чином самі себе й пробачаємо, а не просимо в когось пробачення.

ПРИЙМАТИ ДО УВАГИ ЧИ БРАТИ ДО УВАГИ?"Приймати до уваги" - класичний випадок "неправильності", з яким ми часто зустрічаємось у повсякденному житті. Зазвичай до вживання цього вислову особливо схильні чиновники. Забуваючи, що приймати вони можуть тільки когось або щось - громадян, ліки, друзів, папери, але тільки не увагу. Тож правильно сказати “брати до уваги”..

ВИРІШУВАТИ ЧИ РОЗВ'ЯЗУВАТИ?Коли йдеться про здійснення власних намірів, тоді людина вирішує (наприклад: вирішив повідомити, вирішив піти вчитись абощо). Але ж інколи не все так просто, як хотілося б. І в проміжку між "вирішив" та "зробив" з'являються труднощі, перепони, ускладнення, інтриги, хитросплетіння... Які зрештою і переростають у проблеми, які ми й повинні розв'язувати))

ВВАЖАТИ ЧИ РАХУВАТИ?Однією з найпоширеніших помилок є вживання словосполучення "я рахую" замість "я вважаю". Дієслово "вважати" ми використовуємо у випадках, коли йдеться про висловлення власної думки чи оцінки, дієслово "рахувати" - коли називаємо числа в послідовному порядку; визначаємо кількість чи суму.

Коли йдеться про замок і потрібно скористатися ключем, вживаємо дієслово «відмикати» («замикати»). Приклади вживання: «А Панас вже відмикав невільницькі кайдани і з несамовитою радістю кидав їх за борт» (Зінаїда Тулуб); «Заперти було нічим хату; гаразд, що хоч до скрині замок є, а то ще й хату замикати» (Панас Мирний).

Якщо йдеться про те, що потребує певного фізичного зусилля рук людини, використовуємо дієслово «відчиняти» («зачиняти»). Приклади вживання: «Пора вікна відчиняти!» (Панас Мирний); «Віра Михайлівна зайшла до кімнати і міцно зачинила за собою двері» (Вадим Собко).

Коли говоримо про книгу чи зошит, варто вживати дієслово «розгортати» («згортати»). Приклади вживання: «Мій хлопчику! З тобою сам би я Охоче сів на лаву, розгорнув би Синенький зошит» (Максим Рильський); «Устав [учитель], книжку згорнув, сховав у свою шаховку й на ключ замкнув» (Борис Грінченко).

ЯК ПРАВИЛЬНО: НАСТУПНИЙ? СЛІДУЮЧИЙ?

В українській мові слова «слідуючий» немає! Ненормативними є вислови на слідуючий день, слідуюче питання, слідуюча зупинка тощо. Натомість маємо прикметник «наступний», який уживаємо, коли йдеться про предмети або конкретні явища в часовому й просторовому значенні: наступний урок, наступного року (тижня), наступна зупинка. Наступний — який з’являється слідом за чимось; настає за попереднім, тому може бути наступне, якщо було перше, друге, третє. Наприклад: «Проїхали так з кілометр до наступного повороту» (Олесь Гончар). Коли ж мовиться про абстрактні явища, що відбувалися чи відбуватимуться після якогось часу, події, частіше вдаються до прикметників дальший, подальший: дальше життя, подальша доля, подальша робота. Для прикладу: «Нелегкою була подальша доля Олексія Варавви». УВАГА!!!!