Вітчизно наша, рідна Україно!Ти йдеш дорогою до щастя і весни. Тебе ми любимо так віддано і вірно,Маленькі й щирі дочки і сини. У нашім серці верби і калини,І рушники, що в квітах на стіні,І щирая любов до України Та колискові мамини пісні. Ти наша мати, рідна Україно!В твоїх садах щебечуть солов’ї. Для нас тир наймиліша і єдина, Бо ми маленькі паростки твої.
В житті усім потрібна дружба:І для розваг, і для журби, й для служби.Із другом легше в світі жити,Але й дружити треба вміти. Слід другові допомагати,В пригоді завжди захищати,Слід жарти друга розуміти. Й самому жартувати вміти. Коли ж якесь нерозуміння,Потрібно виявить терпіння. При сварці – швидше помиритись –Не варто з друзями сваритись.
Мудрець сказав: живи, добро звершай Та нагород за це не вимагай. Лише в добро і вищу правду віра Людину відрізня від мавпи й звіра. Нехай ця істина стара: Людина починається з добра. Не залежить доброта від зросту,Не залежить доброта від віку. Доброта з роками не старіє, Доброта, як сонце, гріє.
Мріє в житті кожна людина, Чи то вже дорослий, чи то ще дитина. В мрію свою вірить й плекає, Та чи здійсниться, вона ще не знає. Пройде певний час і мрія здійсниться, Попередній на зміну й інша насниться. І так все життя непомітно проходить, Доля наша очей з нас не зводить. Просимо долю, благаємо, плачем Ніяк свого щастя в житті не настачим. Не зупинимось вчасно, не скажемо досить, Душа вибагливо ще більше просить. Якщо ти живеш, то й мрія з тобою, З нею в житті йдеш твердою ходою. То ж мріймо стільки душа наша просить, Вона нам в майбутньому щастя приносить.