Згадуємо попередній урок. Що таке клімат?Вгадай клімат за описом – випадає мало опадів, постійно холодна погода, сніги не розтають. Випадає багато опадів, вічне літо. Суха, жарка погода. Опади рідкість.Існує 4 пори року. Жарке літо, холодна зима. Чим основні кліматичні пояси відрізняються від перехідних.
Морська вода має ознаки, за якими її можна охарактеризувати: це колір, прозорість, смак, температура, хімічний склад, густина тощо. Ці ознаки називають властивостями морської води. Основними з них є температура та солоність. Чи можна пити морську воду?А як із морської води зробити прісну воду?
Температура поверхневих вод Світового океану так само, як і температура повітря, залежить від кута падіння сонячних променів на земну поверхню. Саме тому від екватора до полюсів вона зменшується відповідно від +29 до -2 °С. Улітку сонце нагріває поверхневі води, а взимку вода поступово віддає своє тепло атмосфері.
Температура води у Світовому океані змінюється також із глибиною. Сонце освітлює лише шар води до 200 м углиб. Нижче вода поступово холоднішає. На глибині 4000 м температура води в усіх океанах, незалежно від географічної широти, становить 0 °С. А далі вона знову починає зростати, що зумовлено нагріванням води внутрішнім теплом Землі, яке надходить з астеносфери. А чи може вода на дні Маріанської западини перетворитися на лід? Адже туди взагалі не потрапляє сонячне проміння і глибина 11022 м.
Солоність морської води — це кількість розчинених у ній хімічних речовин. Майже 80 % припадає на кухонну сіль. Крім солі, у водах Світового океану присутні всі відомі на Землі речовини. Одиницею вимірювання солоності є г/л, або проміле (‰), тобто тисячна частка від цілого. Середній показник солоності вод Світового океану становить 35 ‰. Чому в зоні тропіків висока солоність?Чому в Чорному морі низька солоність, а в Червоному висока?
Водні маси - це великі рухомі об’єми води з подібними властивостями: температурою, солоністю, густиною, прозорістю та ін. За глибиною розрізняють поверхневі (до 200 м), проміжні (до 2000 м), глибинні (до 4500 м) і придонні водні маси. Вони відрізняються передусім температурою та рівнем солоності. Поверхневі водні маси змінюють свої властивості в різних широтах унаслідок впливу на них кліматичних умов. Аналогічно повітряним масам розрізняють декілька типів поверхневих водних мас.
ТечіїОкеанічна вода перебуває в постійному русі. Одним із проявів такого руху є морські течії — своєрідні «океанічні річки без берегів». На сучасних морських картах точно позначені основні течії. Водночас жителі окремих островів в Індійському океані й дотепер використовують для спілкування морську пляшкову пошту. У Світовому океані вода протягом мільйонів років рухається постійними шляхами, формуючи тисячі великих і малих течій.
Океанічні течії — це горизонтальні й вертикальні переміщення водних мас. Течії бувають теплими й холодними. Це залежить від їх температури, порівняно з температурою навколишньої води. Найпотужніша тепла течія світу — Гольфстрім — розташована в Атлантичному океані. Вона рухається з Мексиканської затоки на північ до берегів Європи. Щосекунди Гольфстрім переносить до 75 млн т води, температура якої на 5-10 °С вища за навколишню воду. Цей потужний потік теплої води Атлантичного океану пом’якшує клімат Європи. Найдовшою у світі течією є холодна течія Західних Вітрів у Південній півкулі. Вона переносить воду навколо Антарктиди та простягається на 30 000 км.
Течії Світового океану утворюють цілісну систему, це пов’язано з переміщеннями атмосферного повітря, насамперед з постійними вітрами. Тому назви вітрів і течій, утворених ними, часто збігаються. Розглянемо як приклад колову схему течій у Північній півкулі Атлантичного океану. Тут пасати переміщують теплі води з тропічних широт біля Африки в бік екватора, формуючи теплу Північну Пасатну течію. Ця вода досягає протилежного берега Атлантики й повертається назад уздовж берегів Північної Америки як стічна течія Гольфстрім. Далі океанічну воду підхоплює постійний вітер західного перенесення й спрямовує її в помірні широти. Так виникає Північноатлантична тепла течія, яка досягає західних берегів Європи. Вода, поступово охолоджуючись, завертає назад і утворює холодну Канарську стічну течію, яка замикає коло. Як бачимо, кожне коло утворюють чотири течії: дві з них вітрові, а між ними — дві стічні. Унаслідок постійного руху морські течії — це невичерпне джерело енергії, використання якої — справа недалекого майбутнього.