Дана презентація може бути використана вчителем на уроках української літератури під час вивчення письменників рідного краю. Тут містяться короткі біографічні дані В. Барладяну - Бирладника, М. Палієнка, В. Дрозда, які стосуються блоку "Письменники Одещини про Батьківщину та рідну мову"
поет, мистецтвознавець, публіцист, учасник опозиційного руху БАРЛАДЯ́НУ-БИРЛА́ДНИК Василь Володимирович народився 23. 08. 1942 в с. Шибка, Молдова. Закінчив Одеську школу війських кореспондентів (1964), факультет російської філології Одеського університету (1970). Вироком Одеського обл. суду 29 червня 1977 ув’язнений на 3 р. таборів загального режиму, покарання відбував у Рівненській обл. За три дні до закінчення терміну 29 лютого 1980 заарешт. у таборі та 13 серпня 1980 засудж. Рівнен. обл. судом ще на 3 р. позбавлення волі. Перебував у таборах Донецької обл. Звільнений 28 лютого 1983. Працював в Одесі електромонтером.
1992 – реабілітований за обома присудами. Працював доцентом в Одеському університуті. Автор збірок поезій, оповідань, історичних розвідок та публіцистичних творів, виданих за кордоном (зокрема збірок есе «Ще раз про неволю» та «Біля воріт держави», обидві – Торонто, 1990) і в Україні.
Життєвий і творчий шлях Народився 3 жовтня 1944 року в с. Семенівка Арбузинського р-ну на Миколаївщині. Виріс у трудовій селянській родині. Після закінчення середньої школи деякий час працював причіплювачем у тракторній бригаді, але мріяв про журналістику. Закінчив філологічний факультет ОДУ ім. І. І. Мечникова. Працював у редакції Одеського радіо літературним консультантом Одеської організації Спілки письменників України.
Ознака самобутнього народу - мова. Порубана, але не вбита. Замулена, але жива. Моя ти мово сумовита,М’яка, з вербового шитва. Тебе не висіять крізь сито,Не розмінять на мідяки. Моя ти мово росяниста,Не запресована в тюки. Мого життя свята основа,Нема у тебе куцих меж. Убити можеш дієсловом,І дієсловом любиш теж. У вірші звучить любов до рідної мови, віра в її безсмертя.
Життєвий і творчий шлях Він був лікарем і військовим. Полковник медичної служби. Закінчив Харківський медичний інститут (1959). Працював військовим лікарем, від 1987 – хірургом військового клінічного шпиталю в Одесі. Автор низки наукових праць з медицини. Як поет дебютував у ж. «За Отечество». Писав українською та російською мовами. Доля закидала і в Петербург, і в Сибір. Але ніде він не забував краю, де він народився, і мови, якою розмовляла його мама. Як каже поет, “ аж через три десятиліття, коли вернувся я з доріг, і запитала мама: ”Вітю, а рідну мову ти зберіг?”, поет з гордістю відповів: “Зберіг. І цим завжди пишаюсь”.
В. Дзюба “Слово про мову”Рідна моя мова – материнське слово!Буду пам’ятати я завжди про те,Як навчала мати слово шануватиІ не оскверняти, бо воно святе. Рідна моя мова – пісня колискова Про усе казкове на своїй землі, Ніжно пелюсткова мова світанкова, Та, яку вживають птахи і джмелі. Рідна моя мова – мова не святкова,Треба нам народу мову повертать…Не було умови для вживання мови, Та були умови мову пам’ятать… Рідна моя мово – слово веселкове, Ти зі мною знову в щасті і в біді. Рідна моя мово, маминому слову Я вклонюсь, як хлібу і святій воді. Пригадайте, діти, де і хто ви,І прийдіть додому назавжди,Щоб напитись маминої мови –Чистої джерельної води.