Презентація "А.Ліндгрен «Міо, мій Міо»

Астрід Ліндгрен«Міо, мій Міо»Бойко І. М. Для 6 кл. В умовах карантину

А́стрід А́нна Емі́лія Лі́ндгрен(1907 – 2002)Шведська дитяча письменниця, чиї книги перекладені більш ніж 85 мовами та видані більше ніж у 100 країнах. Сьогодні вона найбільш відома завдяки своїм творам про «Карлсона, який живе на даху» та «Пеппі Довгапанчоху». Також радимо прочитати:«Расмус-волоцюга»«Знаменитий детектив Калле Блюмквіст»«Брати Лев'яче Серце» Пам'ятник письменниці в Стокгольмі

У 1958 році Астрід Ліндгрен нагородили медаллю Ганса Крістіана Андерсена, яку називають Нобелівською премією в дитячій літературі. Астрід є також лауреатом Ордену усмішки.2002 року урядом Швеції, у пам'ять та на честь видатної дитячої письменниці, було засновано премію імені Астрід Ліндгрен.

«Міо, мій Міо»

Хлопчика на ім'я Буссе (Бу Вільгельма Ульсона) всиновили літні батьки. У прийомній сім'ї дитину не люблять, і Боссе постійно відчуває себе самотнім і нещасним. Одного разу хлопчик зустрічає Фру Лундін, господиню сусіднього магазина. Жінка дає Буссе яблуко і просить відправити за неї листівку. Цікавість змушує хлопчика заглянути в листівку перш, ніж кинути її в поштову скриньку. Фру Лундін написала послання королю якогось незнайомого Буссе королівства. Господиня магазину повідомляє Його Величності, що його син скоро повернеться додому. Впізнати юного принца можна буде за золотим яблуком в руці. Несподівано яблуко, яке Буссе подарувала фру Лундін, стає золотим.

Через деякий час Буссе знаходить пляшку і намагається її відкрити. З пляшки вилітає джин. Побачивши в руках хлопчика золоте яблуко, джин переносить його в країну, де править батько маленького Буссе. Хлопчик дізнається, що його справжнє ім'я – Міо. Сирота, який потрапив на виховання в небагату сім'ю, виявляється спадкоємцем престолу. Так для Буссе-Міо починається нове життя. У нього з'являється друг – хлопчик на ім'я Юм-Юм. Король дарує своєму синові коня, якому дають кличку Міраміс.

Багато років батько розшукував свого сина і тепер хоче надолужити згаяне, обдарувавши Міо ласками і всіма можливими багатствами. Королева, мати юного принца, померла при пологах. Принцу подобається країна, в якій він опинився. Люди тут дуже доброзичливі і ласкаві один до одного.

«Королівство мого тата дуже велике. Країна Далека — найбільше з усіх королівств. Вона простягається на схід і на захід, на північ і на південь. Острів, де стоїть палац мого тата-короля, називається Островом Зелених Лук. І він — тільки невеличка частка всього королівства.— Земля Заморська і Земля Загірна також належать нашому королю, — сказав мені Юм-Юм, коли ми гасали луками перед трояндовим садком.»

Якось Міо познайомився з пастушком Нонно, що грав на сопілці. Він зробив сопілки Міо та Юм-Юму.«Так, Міо, збережімо ці сопілки. І як ти почуєш мою сопілку, то знай, що я тебе кличу.— Атож, — відповів я. — А як ти почуєш мою, то також знай, що я кличу тебе.— Добре, — мовив Юм-Юм.»

Хлопці навідались в гості до бабусі Нонно. Вона почастувала їх хлібом (найсмачнішим в світі!), водою з криниці (найсмачнішою в світі) та дала брунатного плаща від холоду для Нонно і ще 2 плащі.«Бабуся підійшла до старовинної скрині, що стояла в кутку кімнати, й витягла з неї червоного і блакитного плаща.— Це плащі моїх братів, — сказав Нонно й також посмутнів.— А де ж твої брати? — спитав я.— їЇх забрав жорстокий лицар Като, — пошепки відповів Нонно.»

Міо та Юм-Юм прийшли в гості до Їрі. Міо знайшов срібну ложечку. Виявилось, що це ложечка сестри Їрі, яку викрав лицар Като. У дворі був дивний колодязь.«— Що це за такий дивний колодязь? — спитав я Їрі.— Я знаю про нього тільки одне: що він повний казок і пісень, — відповів Їрі. — Це колодязь забутих казок і пісень, таких, що їх колись давно розповідали й співали на світі, а потім так само давно забули. Тільки цей Колодязь, що шепоче ввечері, пам’ятає їх геть усі.»

Незабаром маленький принц дізнається про те, що жителям королівства його батька загрожує страшна небезпека. Злий лицар Като, який живе недалеко від чарівної країни, знищує все живе своєю ненавистю і викрадає дітей. Давнє пророцтво говорить, що саме принц Міо переможе головного ворога королівства.

І Міо з Юм-Юмом їдуть рятувати королівство.«— Що то за така моторошна країна? — спитав я Юм-Юма.— Там починається Країна Чужинецька, — відповів він. — Це її прикордонні терени.— Країна лицаря Като, — сказав я. Тієї миті Міраміс затремтів, а від гори відірвався величезний камінь і, страхітливо загуркотівши, покотився вниз. Так, лише одного треба було боятися — лицаря Като. Його я боявся. Дуже боявся! Але не хотів більше думати про це.»

В лісовій хатинці хлопці побачили жінку-ткалю, що ткала чарівне полотно. «Я віддаю свою найкращу тканину тому, хто врятує мою любу доню, — сказала ткаля. — А ще я дам тобі хлібину, що втишує голод. Їж цей хліб ощадливо! Бо ти їхатимеш голодними стежками.»

«На другому боці озера, на найвищій скелі стояв великий замок. У ньому світилося лише одне вікно. Воно скидалося на лихе око, жорстоке, небезпечне, моторошне око, що дивилося на нас із ночі і бажало нам зла. Замок лицаря Като!»

Міо нагодував своїм хлібом старенького, що помирав з голоду. І він направив Міо до Зброяра по чарівний меч. «Він живе у найглибшій печері найчорнішої гори, — відповів старий. — Дорога туди лежить через Мертвий Ліс. А тепер іди!»

Охоронці Като в Мертвому Лісі женуться за хлопцями. Міо втратив Міраміса. Хлопці опинились в глибокій печері в горі і заблукали, загубивши один одного. Міо почав грати на сопілці, і Юм-Юм почув його.

В печері до скелі і був прикутий ланцюгом Зброяр лицаря Като, який ненавидів Като.

«— Атож, у нього кам’яне серце, — сказав Зброяр. — І ще залізний пазур.— У нього залізний пазур? — перепитав я.— А ти хіба не знав? — мовив Зброяр. — Правої кисті в нього немає, а замість неї — залізний пазур.— Що ж він робить тим пазуром? — спитав я.— Видирає в людей серце з грудей, — відповів Зброяр»Зброяр дав Міо меча, що може розрубати камінь.

Міо та Юм-Юм попливли на човні до замку Като посеред озера. Їм допомагали хвилі озера та птахи (на них Като перетворив дітей)

Хлопці потрапили в замок. Але стали бранцями Като«Зайшов лицар Като, і ми на власні очі побачили, який він страшний. Ми дивилися на його жахливе обличчя, а він мовчки дивився на нас. І його зло лилося на нас, мов холодний струмінь, палило наші обличчя, мов пекучий вогонь, просякало крізь наші голови, крізь наші руки, ятрило нам очі, заповнювало легені, коли ми дихали.»

Хлопців замкнули до вежі, щоб вони померли з голоду. Але їх урятувала чарівна ложечка. Тканина, подарована ткалею, виявилась плащем-невидимкою. А птахи дістали з дна озера меч і принесли у вежу Міо.«Тепер, Юм-Юме, — сказав я, — для лицаря Като настала година його останнього бою.»

Під час двобою Міо переміг Като, влучив чарівним мечем йому в серце. І від Като лишилась лише купа каміння.

Замок Като розвалився. Птахи перетворились на дітей. Міраміс повернувся. Загинула лише дочка ткалі Мілімані. Міо загорнув її в чарівну тканину – і вона ожила. Так збулось давнє пророцтво

Поміркуй. Чого вчить казка?Треба бути вірними в дружбіТреба виконувати обіцянки. Сім’я та любов батьків дуже важливі для дитини Треба берегти природу (Мертвий Ліс)Фольклор – жива вода народної культури (Чарівна криниця)Цінуй те, що є насправді цінним (бабуся пригощає чорним хлібом (найсмачніший) та колодязною водою (найсмачніша)Цінуй справжню майстерність (чарівний плащ ткалі; чарівний меч Зброяра)

Склади характеристику образу Міо

Кінофільм за казкою. Можна переглянути за посиланнямhttps://youtu.be/t. Upyugp. M9 QI

Д.з. Склади поради дорослим (батькам) щодо ставлення до дітей (до оточуючих)

Використані джерелаhttps://dovidka.biz.ua/mio-miy-mio-skorocheno/https://www.ukrlib.com.ua/styslo-zl/printit.php?tid=8657http://booksonline.com.ua/view.php?book