Презентація "Рей Бредбері «Усмішка»"

Рей Дуглас Бредбері1920-2012 Усмішка. Бойко І. М. Для 6 кл. В умовах карантину

Рей БредберіОдин із найвідоміших американських письменників-фантастів, автор близько 400 літературних творів різних жанрів: оповідань, романів, віршів, есе, п'єс для театру і радіо, кіно- й телесценаріїв. Найвідоміші твори: Марсіанські хроніки (цикл пов'язаних оповідань)451 за Фаренгейтом (роман)Кульбабове вино (повість)Прочитай новелу «Усмішка» за підручником. Якщо не здатен, послухай дуже скорочену аудіоверсію за посиланням:https://youtu.be/i. To--ONq. WAM

Теорія літератури. Фанта́стика — жанр художніх творів, в якому за допомогою додавання вигаданих, уявних елементів створюється світ, відмінний від сьогоденного, реального. (вікіпедія) Соціальна фантастика – різновид фантастики, у якому висловлено роздуми (або припущення) щодо теперішньої або подальшої долі людства, суспільства, цивілізації. Новела— невеликий за обсягом прозовий епічний твір про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом (вікіпедія)

«Усмішка»Все це відбувається у майбутньому…«На головному майдані черга постала ще о п'ятій годині, коли за вибіленими інеєм полями співали далекі півні та ніде не було вогнів. Тоді довкола, серед розбитих будівель, пасмами висів туман, але тепер, о сьомій ранку, розвиднілось, і він почав танути. Уздовж дороги по двоє, по троє підшиковувалися до черги ще люди, яких привабило до міста свято та базарний день.»ПРИГАДАЙ- Коли відбуваються події?- Для чого зібрались люди?

«Джоконда»Люди зібрались, щоб плюнути на картину – «Мону Лізу» (або «Джоконду») Л. да Вінчі«- Кажуть, їй чотириста років.– Якщо не більше. Коли вже так казати, нікому не відомо, який зараз рік.– Дві тисячі шістдесят перший!– Правильно, так кажуть, хлопче, кажуть. Брешуть. А може, трьохтисячний. Чи п'ятитисячний. Звідки нам знати! Стільки часу самісінька веремія була... І лишилися нам лише уламки...»ПРИГАДАЙ-Який, на думку Грігсбі, зараз рік?- Чому люди точно не знають, який рік?

Майбутнє– А навіщо ми усі тут зібралися? – спитав, поміркувавши, Том. – Чому ми повинні плювати?Грігсбі й не глянув На нього, він дивився на сонце, розмірковуючи, котра година.– Е, Томе, причин безліч. – Він розгублено простягнув руку до кишені, якої вже давно не було, за неіснуючою цигаркою. Том бачив цей рух мільйон разів. – Тут уся справа в ненависті, ненависті до усього, що пов'язане з минулим. Дай-но відповідь мені, як ми дійшли до такого стану? Міста – купи руїн, дороги від бомбардувань – наче пилка, вгору-вниз, поля ночами світяться, радіоактивні...

Свята«Том подумки перебрав свята, в яких брав участь останніми роками. Згадав, як шматували та палили книжки на майдані й усі реготали, наче п'яні. А свято науки місяць тому, коли притягли до міста останнього автомобіля, потім кинули жереб, і щасливці могли по одному разу довбонути машину кувалдою!»

Надія?– Сер, це більше ніколи не повернеться?– Що – цивілізація? А кому вона потрібна? Будь-кому, не мені!– А от я готовий її терпіти, – мовив один з черги. – Не все, звичайно, але були й у ній свої добрі риси...– Нащо марнословити! – гукнув Грігсбі. — Будь-що безсенсово.– Е, – наполягав один із черги, – не поспішайте. Ось побачите: ще з'явиться тямовита людина, яка її підлатає. Запам'ятайте мої слова. Людина з душею.– Не буде цього, – сказав Грігсбі.– А я кажу, з'явиться. Людина, в якої душа горнеться до гарного. Він поверне нам – ні, не стару, а, так би мовити, органічну цивілізацію, таку, щоб ми могли жити мирно.

Вона гарна…– Томе, нумо! Спритніше!– Але, – повільно мовив Том, – вона ж гарна!– Гаразд, я плюну за тебе!Плювок Грігсбі блиснув у сонячнім промінні. Жінка на картині посміхалася таємничо-сумовито, і Том, відповідаючи на її погляд, відчував, як калатається його серце, а у вухах неначе лунала музика.– Вона гарна, – повторив він. Мал. з інтернету

Знищення– Слухайте оголошення, – мовив вершник. — Влада постановила, що сьогодні опівдні портрет на майдані буде віддано в руки тутешніх мешканців, аби вони могли взяти участь у знищенні...…Весь у саднах, одяг розірваний, він дивився, як стареча жувала шматки полотна, як чоловіки розмальовували раму, розкидали ногами жорсткі клапті, шматували їх у найдрібніше лахміття. Лише Том стояв притихлий обіч цієї свистопляски. Він зиркнув на свою руку. Вона гарячково притиснула до грудей шматок полотна, ховаючи його.

Усмішка…Довкола панувала тиша. Рука його була щільно-щільно притиснута до грудей. Півгодини лежав він так, заплющивши очі. Потім відчув щось: холодне біле світло. Високо в небі плив місяць, і маленький квадратик світла проповзав тілом Тома. Тільки тепер його рука послабила хватку. Тихо, обережно, прислухаючись до рухів сплячих, Том підняв її, він поквапився, глибоко-глибоко зітхнув, потім, весь охоплений чеканням, розтиснув пальці та розглядав клаптик зафарбованого полотна. Світ спав, осяяний місяцем. А на його долоні лежала Усмішка. Він дивився на неї у білім світлі, яке падало з опівнічного неба, і тихо повторював про себе, знову й знову: "Усмішка, чарівна усмішка..."

Висновки. ВИЗНАЧ ІДЕЮ ТВОРУПроти чого застерігає людство автор?Подумай, чому Тому дісталась саме усмішка Мони Лізи? Що вона символізує? Доведи, що «Усмішка» – фантастичний твір

Завдання. Виконай завдання опитування на сайті