Презентація "Роберт Шеклі «Запах думки»"

Роберт Шеклі«Запах думки»Бойко І. М. Для 6 кл. В умовах карантину

Роберт Шеклі (1928-2005) – американський письменник-фантаст. Автор більш ніж 20 романів, 400 оповідань. У 1991 р. Р. Шеклі було відзначено нагородою імені Даніеля Галана за внесок у розвиток жанру наукової фантастики. «Сила людини в її розумі», -- писав Р. Шеклі.

Прочитай оповідання або послухай аудіокниги за посиланнями; опрацюй презентаціюhttps://youtu.be/r3y-w3h2 HDAhttps://youtu.be/Zrwn6ib. DRZwhttps://youtu.be/f. Y6 Ch. SPUKRY

«Запах думки» Головний герой – Лірой Кліві . Він пілот . Його поштоліт-243 летить крізь неколонізоване зоряне скупчення Сергон. І раптом – несправність двигуна. Довелось сісти на невідому планету З-М-22.

На перший погляд планета здавалась привітною. Кисень був.

«Він озирнувся й побачив біля себе тварину розміром з білку, але з темно-зеленим хутром. Коли вона наблизилась, Кліві помітив, що в неї немає ані очей, ані вух. Це його не здивувало - навпаки, видалося цілком доречним. Чому, власне, білкаповинна мати очі та вуха? Для білок було б краще не бачити болю і мук цього світу, не чути розпачливих криків... З’явився інший звір, що розмірами й формою тіла нагадував великого вовка, але також зеленого кольору. У цього звіра теж не було ані очей, ані вух. Натомістьбули могутні ікла.»

«Кліві спостерігав за тваринами із млявим інтересом. Він помітив, що білка завмерла не далі як за півтора метра від вовка. Вовк повільно наближався. За метр від білки він, очевидно, утратив слід. Похитавши головою, повільно обійшовбілку по колу, а згодом знову рушив прямо, але на білку не натрапив.“Сліпий полює на сліпого”, - подумав Кліві, і це видалося йому глибокою вічною істиною. Потім він побачив, як білка дрібно затремтіла: вовк крутнувся на місці, стрибнув і за три ковтки її проковтнув.»

«“Які у вовків великі зуби”, - зауважив Кліві. Раптом сліпий вовк рвучко обернувся в його бік.»Від страху Кліві втратив свідомісь. А коли прийшов до тями, зрозумів, що вовк його … не з’їв! Його мучає думка: «У тварин не було ані очей, ані вух. Тоді як вони вистежували одне одного?»

«Позаду він почув низьке гарчання й озирнувся. Метрів за п’ятнадцять від нього стояла істота, схожа на жовто-бурого барса, також без очей і вух.“Клятий звіринець”, - подумав Кліві й сховався у високу траву. Як діютьці тварини? Можливо, замість зору вони користуються локаторами?Пантера байдуже пішла геть. Кліві зітхнув з полегшенням. Можливо, коли барс його не бачить... Щойно він подумки вимовив слово “барс ”, тварина повернула голову в його бік.»«Точно! Позбавлена очей і вух, ця тварина може виявити Кліві лише одним способом - з допомогою телепатії!»

«Тварина знову загарчала. До неї лишалося якихось десять метрів, і відстань швидко скорочувалася.“Єдине, що треба, - вирішив Кліві, - не думати про... думати про щось інше. Утакий спосіб бар... можливо, втратить слід”. Він почав згадувати всіх дівчат,яких коли-небудь знав, старанно перебираючи в пам’яті найменші подробиці. Барс зупинився й, вагаючись, почав рити лапами землю.»Але не думати про барса виявляється дуже важко. «До барса лишилося метра півтора, й він приготувалася до стрибка. Клівібільше не міг гальмувати заборонені думки. Раптом у спалаху натхнення вінподумав: “Барсиха!. Барс повільно наблизився і потерся об чоловіка.»

«Схоже, тут кожна тварина має характерний запах думки. Білкам притаманний один запах, вовкам - інший, людині - ще інший. Питання в тому, чи його можна вистежити лише тоді, коли він думає про певну тварину. Чи його думки можнавловити, навіть коли він ні про що конкретно не думає?»

Зранку на Ліроя чекала нова небезпека: над ним з’явився велетенський птах, а назустріч бігли четверо вовків. «Мабуть, його таки вистежили за характерним «запахом думок»…Кліві намагається думати, що він вовчиха, що шукає цуценят. Не діє… Тоді він уявив себе барсом. Це їх на якийсь час зупинило. Але ненадовго. Лірой уявив себе змією. Це допомогло. Але зі страху він побіг – вовки за ним. Тоді він уявив себе птахом… Так і врятувався. Надвечір Кліві був страшенно втомлений…

І от настав ранок. Але легше не стало. Його оточили вовки та барс. І ніякі думки переляканого пілота не могли їх відігнати. А допомога все не летіла.І Кліві вирішив уявити себе кущем. «Він цвів. Один з його коренів трохи розхитався після недавньої бурі. Але все одно, враховуючи обставини, Кліві був цілком пристойним кущем.»І тварини зупинились. Але раптом на нього у подобі куща сіла маленька пташка і почала дзьобати. Лірой не витримав, схопив її і кинув у барса. Тварини кинулись до Кліві.«Ну все, я труп,» -- подумав він. Тварини зупинились.

Він навіть уявив, як пахне, розкладаючись, мертве тіло. .. І побачив, як прямо до нього летить став’ятник… Кліві загорлав… Барс кинувся до нього… Що робити?« Смолоскип! Кліві одразу зрозумів, що вихід знайдено. Він дихнув вогнем барсу в морду, і той, жалібно скимлячи, позадкував. Кліві почав поширювати вогонь на всі боки, підпалюючи суху траву й кущі. Барс й вовки дременули геть.»

І Лірой Кліві почав палахкотіти пожежею.«Він боровся з цією планетою за її правилами і переміг. Так і мало бути. Хіба завдяки своєму розуму й умінню пристосуватися людина небула завжди і скрізь царем природи? Те саме й тут.»І раптом пішов дощ… Це прилетіли рятувальники, побачили пожежу й почали заливати її.«Дивлячись униз на бездоганний зелений килим, поштмейстер, схоже, засумнівався. - Слухай... А як сталося, що на тобі немає опіків?»

До висновків. ПОМІРКУЙ над цими висловами «Коли людина пізнає свої можливості, вона стане всесильною» (Р. Бредбері)«Хіба завдяки своєму розуму й умінню пристосовуватися людина не була завжди і скрізь царем природи?» (Р. Шеклі)Щоб змінити розум, потрібно спочатку змінити серце. Змінюються не стільки речі, скільки наш погляд на них. Чого не слід робити, того не роби навіть подумки. Найбільша перемога – перемога над самим собою. Висловлена думка чи ні, вона вже існує і має свою владу.

Ідея оповідання – ствердження сили людської думки, здатної знайти вихід з будь-якої ситуації, подолати і перебороти всі перешкоди на своєму шляху. Визнач ідею твору

Домашнє завдання. Напиши фантастичне оповідання про майбутнє планети (або нашої держави) через 50 (або 100, 200) років. Це завдання на наступний раз!