Презентація "Адаптація дітей з ООП"

Про матеріал

Що таке адаптації у навчанні і навіщо вони потрібні? Адаптації для дитини з ООП в кількох напрямах: пристосування середовища, психолого-педагогічні стратегії, навчальні матеріали та завдання; система та критерії оцінювання. Матеріал з досвіду першого року роботи з дитиною з ООП.

Перегляд файлу

Адаптації та модифікації спрямовані, насамперед, на корекцію поведінкових особливостей дитини з ООП та надання їй якісних освітніх послуг (розуміння нею матеріалу, отримання освітніх навичок,

стимулювання уваги та надання можливостей демонструвати свої знання), а також на соціальну адаптацію дитини в освітньому середовищі. Адаптації для дитини з ООП треба проводити паралельно в кількох напрямах:

пристосування середовища; психолого-педагогічні стратегії; навчальні матеріали та завдання; система та критерії оцінювання.

Основне завдання фахівців у цьому напрямі – організувати для дитини з ООП зрозуміле та чітко визначене середовище, у якому вона може почуватися захищеною та працювати у своєму режимі й відповідно до своїх здібностей, а також забезпечити комунікацію з рештою дітей у колективі.

ØНалагодження комунікації з однокласниками ØВізуальний розклад та план уроків на тиждень та конкретно у певний день

ØРутини уроку

ØРутини перерви

ØВізуальна інструкція правил поведінки

1.Дітям з особливими освітніми потребами надзвичайно важливо мати чіткий покроковий “план дій”: коли вони знають і розуміють, що за чим буде виконуватися, це дає їм змогу почуватися впевненіше.

2. Заздалегідь попереджати дитину з ООП про зміну розкладу чи незаплановані активності та мінімізувати періоди очікування виконання наступних завдань. Змушена бездіяльність і нерозуміння подальших дій можуть призводити до додаткового збудження і, відповідно, погіршення поведінки.

Перерви

1.Розробити систему додаткових перерв у 2–5 хвилин, наприклад, кожні чверть години під час звичайного уроку.

2.Надати дитині можливість сповіщати про свою втому самостійно, але так, щоби не заважати

вчитися решті класу. У цьому можуть допомогти спеціальні картки – якщо дитина піднімає таку картку, їй можуть надати перерву.

3.Перерв може бути не більше трьох за урок, щоби дитина вчилася не зловживати своїм особливим становищем.

4.З дитиною має бути чітко обговорені та оформлені у візуальну інструкцію правила

поведінки впродовж таких невеликих перерв, з огляду на її індивідуальні потреби.

ØУсі матеріали мають містити не лише текстову частину, але і яскраві картинки, фотографії, схеми.

ØКоли відомо про уподобання та зацікавлення дитини з ООП, варто використовувати образи, характеристики та предмети з цього списку. Наприклад, дитина цікавиться птахами або звірятками – отже, у візуальних матеріалах треба використовувати саме ці ілюстрації. Якщо серед уподобань – мультфільми чи комп’ютерна гра, то акцент робиться на героях та їхніх характеристиках тощо.

ØВарто надавати інформацію в такій формі, яка пускає в дію органи чуття, що найбільш розвинені в цієї дитини

ØТакож можна надавати такій дитині змогу обирати методику виконання завдання: писати ручкою чи олівцем, відповідати на запитання усно чи письмово, читати чи слухати тощо.

1.Дитина має бачити не лише кінцевий результат, але і свої проміжні досягнення. А також розуміти, які її дії призводять до досягнення відповідної мети.

2. Під індивідуальні потреби дитини розробляють наочні таблиці та графіки досягнень і заповнюються разом із дитиною: зірочки, смайлики, наліпки, картинки – усе це можна і треба використовувати тоді, коли є, за що хвалити дитину з ООП. Це може бути не лише досягнення в навчанні, але і приклади

“правильної” поведінки, дотримання правил, виконання завдання чи його частини вчасно.

За кожне правильне та вчасне виконання завдання дитину варто

заохочувати приємними дрібницями – додатковою перервою, переглядом

улюбленої книги чи картинок, можливістю

потримати в руках іграшку, дозволом встати чи пройтись, відвідати ресурсну кімнату,

пострибати на батуті тощо. Головне завдання такої додаткової перерви – дати учню

можливість релаксації та перезавантаження для подальшого сприйняття інформації на уроці. Натомість жодні з цих дій не мають заважати навчанню класу.

Отже, адаптація дитини з ООП – складний, але креативний і цікавий процес. Будь-яке рішення може стати визначальним на цьому шляху. Варто пам’ятати, що варіативність і гнучкість –

основа успішності цієї справи, але потрібно пам’ятати: перш ніж вдатися до адаптації середовища, потрібно зрозуміти й визначити індивідуальні потреби дитини з ООП.