Насичені вуглеводні, молекули яких мають відкритий карбоновий ланцюг, називають алканами. Загальна формула алканів — CnH2n+2 (n = 1, 2, ...). У молекулах цих вуглеводнів усі атоми сполучені простим ковалентним зв’язком, а кути між лініями, що з’єднують центри сусідніх атомів, становлять 109,5°. Вуглеводні СН4, С2Н6, С3Н8 та інші аналогічні сполуки є гомологами й утворюють гомологічний ряд алканів.
Назви. Згідно із систематичною номенклатурою органічних сполук, назви всіх алканів мають суфікс -ан. Для перших чотирьох сполук цього гомологічного ряду використовують традиційні назви: метан, етан, пропан, бутан. Основу назв решти алканів становлять іншомовні числівники (грецькі, латинські), які вказують на кількість атомів Карбону в молекулах: С5Н12 — пентан, С6Н14 — гексан, С7Н16 — гептан, С8Н18 — октан, С9Н20 — нонан, С10Н22 — декан.
Ізомери з більш розгалуженим карбоновим ланцюгом, як правило, мають трохи меншу густину у рідкому та твердому стані, у порівнянні з ізомерами з нерозгалуженим ланцюгом. CH4−C4H10 — безбарвні гази. C5H12−C16H34 — безбарвні рідини з характерним (бензиновим) запахом. C17H36 та наступні алкани — білі тверді легкоплавкі речовини без запаху. Усі алкани практично не розчиняютьсяу воді, але добре розчиняються у багатьох органічних розчинниках.
Реакції за участю алканів 1. Реакція горіння (повного окиснення). Усі алкани горять. При цьому утворюються вуглекислий газ і вода, та виділяється велика кількість тепла: 2C2H6+7O2→4CO2↑+6H2O;C7H16+11O2→7CO2↑+8H2O 2. Реакції неповного окиснення. Якщо кисню недостатньо, під час горіння утворюється карбон(II) оксид (чадний газ) або вуглець: 2CH4+3O2→2CO↑+4H2O;CH4+O2→C+2H2O
3. Реакції розкладу (дегідрування). При сильному нагріванні без доступу кисню алкани розкладаються на вуглець і водень (або ненасичені вуглеводні і водень): CH4→C+2H2;2CH4→C2H2+3H2;C2H6→C2H4+H2 4. Реакції галогенування. З фтором насичені вуглеводні реагують з вибухом, з хлором і бромом — при освітленні, або нагріванні, з йодом — не взаємодіють. Під час взаємодії з хлором і бромом відбувається заміщення атомів Гідрогену в молекулі алкана на атоми галогену: C2H6+Cl2−→−hνC2H5Clхлороетан+HCl;C2H5Cl+Cl2−→−hνC2H4Cl2дихлороетан+HCl;C2H4Cl2+Cl2−→−hνC2H3Cl3трихлороетан+HCl;тощо.
5. Реакції крекінгу. При високих температурах відбувається розщеплення молекул алканів з розривом зв'язків між атомами Карбону. Цей процес називають крекінгом. Під час крекінгу алканів утворюються ненасичені сполуки і алкани з меншою кількістю атомів Карбону у ланцюгу: C5H12→CH4+C4H8; C5H12→C2H6+C3H6; C5H12→C3H8+C2H4 6. Реакція ізомеризації. Якщо у молекулах насичених вуглеводнів міститься від 4 і більше атомів Карбону, може відбуватися реакція ізомеризації: t°,AlCl3 CH3−CH2−CH2−CH3→−−−−CH3−CH−CH3 н−бутан | CH3 2-метилпропан
Одержання алканів: газоподібні алкани (метан — бутан) входять до складу природного газу. Рідкі і тверді алкани містяться у нафті; алкани можна отримати гідруванням ненасичених вуглеводнів (алкенів та алкінів): CH2=CH−CH3+H2→CH3−CH2−CH3; CH≡CH+2H2→CH3−CH3; метан та інші алкани отримують реакцією між воднем і вугіллям за наявності каталізатора (Ni, 500°С): C+2H2−→Ni,t−−°CH4. Ця реакція має промислове значення. При високих температурі та тиску, наявності каталізатору у надлишку водню утворюється суміш вуглеводнів (синтетичний бензин).
Застосування алканів: завдяки великій теплоті, що виділяється внаслідок згоряння алканів, вони використовуються як паливо у побуті та промисловості.; гомологи метану є складниками бензину та гасу; з алканів отримують різні хімічні речовини: водень, ацетилен, формальдегід, спирти, кислоти, мила, мийні засоби, лаки, емалі, різноманітні синтетичні продукти; хлорометан використовують у холодильних установках, оскільки випаровуючись, він вбирає багато теплоти; хлоропохідні алканів використовують як розчинники, у медицині, при виробництві лаків і фарб, тощо.