Сьогодні ми починаємо знайомство з книжкою "35 кіло надії". Дорослі часто кажуть вам: "Школа — це твоя робота", "Твоє майбутнє залежить від оцінок". І іноді здається, що якщо ти не розумієш формулу з математики або плутаєш дати в історії, то з тобою "щось не так". Що ти — якийсь зламаний механізм. Герой цієї книжки, Грегуар, почувався саме так. Він ненавидів школу. Його нудило від запаху їдальні та вигляду класної дошки. Він був найгіршим учнем у класі. Автор цієї книги - Анна Ґавальда.
Дівчинка, яка любила вигадувати. Анна народилася в дуже красивому місці біля Парижа. Її родина була творчою: тато малював, мама робила прикраси. Але коли Анні було 14 років, її життя несподівано змінилося. Батьки розлучилися, і їй довелося переїхати жити до тітки в село. Уявіть собі: велика родина, 13 дітей у хаті! Там було гамірно, весело, а іноді й складно. Саме там Анна навчилася головному — слухати історії інших людей і помічати деталі, які інші не бачать.
Офіціантка, касирка, вчителька. Шлях Анни до слави не був схожий на казку про Попелюшку. Вона дуже багато працювала. Поки вона навчалася в університеті, їй доводилося розносити замовлення в кафе (бути офіціанткою), продавати квитки (працювати касиркою), навіть заправляти машини на заправці!Пізніше вона стала вчителькою французької мови в школі. Вона дуже любила своїх учнів і завжди намагалася пояснити їм, що література — це не нудні правила, а живі почуття.
Перший крок до успіху. Свою першу книгу — збірку невеликих оповідань — Анна писала вечорами після роботи. Вона просто хотіла розповісти про звичайних людей: про те, як вони сумують, радіють, п'ють чай або чекають на дзвінок. Знаєте, що сталося далі? Ця книжка стала неймовірно популярною! Виявилося, що мільйонам людей у всьому світі бракувало саме таких теплих і щирих слів.
Про що її книги?Анна Ґавальда пише про те, що ми бачимо щодня, але часто не помічаємо: Про дружбу: як важливо мати людину, яка просто буде поруч у важку хвилину. Про доброту: як одна посмішка або добре слово може змінити чийсь день. Про мрії: що ніколи не пізно змінити своє життя, навіть якщо ти почуваєшся самотнім.
Поради від Анни. Анна Ґавальда часто каже, що для того, щоб бути щасливим, не обов'язково бути супергероєм. Достатньо бути уважним до інших, любити те, що ти робиш, не боятися бути собою. Сьогодні Анна живе в невеликому будинку, виховує двох дітей і продовжує писати книги, які зігрівають серця, як теплий какао взимку.
Історія написання повісті “35 кіло надії”Коли Анна Ґавальда працювала в школі, вона дуже любила своїх учнів, але її серце найбільше боліло за тих, кого називали «безнадійними». Одного разу вона зустріла хлопчика, який був неймовірно талановитим майстром: він міг полагодити будь-що, знав, як працюють складні механізми, але... зовсім не міг запам'ятати граматичні правила. Вчителі сварили його, батьки впадали у розпач, а сам хлопець почувався абсолютно нещасним. Саме цей реальний хлопчик став прототипом героя — Грегуара Дюбоска.
Історія написання повісті “35 кіло надії”Анна Ґавальда хотіла написати «лист підтримки» усім дітям, яким важко дається навчання. Вона писала твір дуже швидко, на одному диханні, намагаючись передати голос самого Грегуара — щирий, трохи сумний, але сповнений мрій. Письменниця якось зізналася, що Грегуар — це частково і вона сама, адже в дитинстві дорослі не завжди розуміли її творчу натуру.
Чому така дивна назва?Коли вперше чують назву «35 кіло надії», часто запитують: «А чому не 50? Чи не 100?». Усе дуже просто: 35 кілограмів — це була вага худорлявого підлітка 13 років. Анна Ґавальда хотіла показати, що навіть якщо ти важиш зовсім небагато і здаєшся слабким, твоя віра в себе та підтримка близьких можуть зробити тебе справжнім велетнем.
