Презентація "Антарктида"

Про матеріал
Презентація має на меті розширити знання учнів про рослинний та тваринний світ Антарктичного біогеографічного царства, а також встановити зв'язок між материками, що колись входили до Гондвани. Також подано коротку фізико-географічну характеристику поданих регіонів. Можна застосовувати після вивчення Антарктиди не тільки як узагальнення розділу про материк, а й для встановлення зв'язків із попередньо вивченими материками.
Зміст слайдів
Номер слайду 1

АНТАРКТИЧНЕ ЦАРСТВО

Номер слайду 2

Номер слайду 3

ОбластіМагеланова Хуан-Фернандеська. Циркумполярна. Новозеландська

Номер слайду 4

Географічне положення. Антарктичне царство охоплює південь Південної Америки, материк Антарктиду, острови Хуан-Фернандес, Нову Зеландію і субантарктичні острови, що лежать на південь від 35° південної широти. До початку крейдового періоду існував південний материк Гондвана, до складу якого належали ділянки суходолу, які нині утворюють Антарктичне царство.

Номер слайду 5

Рельєф Рельєф Нової Зеландії представляє в основному височини і гори. Більше 75 % території країни лежить на висоті більше 200 м над рівнем моря. Більшість гір Північного острова не перевищують висоту 1800 м, 19 піків Південного острова вищі 3000 м. Магеланова область. Весь південний схід зайнятий Патагонським плато . Захід представлений хребтами Анд (вис. до 6880 м), між якими лежить поздовжня долина . Багато вулканів, часті землетруси. Хуан-Фернандеська область. Острів Робінзона Крузо дуже гористий, а його найвищою точкою є пік Ель-Хунке, що досягає висоти 915 м над рівнем моря. Циркумполярна область. Західна частина континенту має складний рельєф і великі перепади висот. Тут знаходяться найвища вершина — гора Вінсон (масивв Вінсон 4892 м) і найглибша западина (прогин Бентлі−2555 м) в Антарктиді. Антарктичний півострів є продовженням південноамериканських Анд , які тягнуться в напрямку південного полюса, трохи ухиляючись від нього в західний сектор. Східна частина материка має переважно згладжений рельєф, з окремими плато й гірськими хребтами висотою до 3-4 км. На сході Антарктиди розташовані підлідні  гори Гамбурцева  та гори Вернадського.

Номер слайду 6

Клімат. Магеланова область. Літній сезон жаркий, а зимовий прохолодний, із значними снігопадами, особливо у гірських районах (опадів 100—250 мм). На всіх широтах гірські підняті території є найбільш прохолодними з посушливим кліматом. Хуан-Фернандська область. Клімат хоча й середземноморський, відчувається плив холодної перуанської течії. Середня річна температура +15◦С. Коливається від 3 до 34◦С. Кількість опадів різна на різних висотах. Циркумполярна область. Клімат Антарктиди надзвичайно суворий. Найвища температура у прибережній зоні −11,6 °C (станція Оаза). Температура —40° можлива протягом усього року. Річні суми опадів у прибережній смузі 500–600 мм, у внутрішніх районах 100–150 мм. Клімат Нової Зеландії змінюється від теплого субтропічного на півночі Північного острова, до прохолодного помірного на півдні і в центральних регіонах Південного острова; в гірських районах переважає суворий альпійський клімат.

Номер слайду 7

Номер слайду 8

Номер слайду 9

Флора Найпівнічніші теплі райони на схилах Анд і на заході Вогняної Землі зайняті лісовою рослинністю. Тундра охоплює острови Південного океану. Полярні пустелі займають власне Антарктиду. Південна полярна межа розміщення квіткових рослин – колобантуса ( Colobanthus crassitolius) та антарктичного луговника ( Aira antarctica) проходить близько до 64 ◦С пд.ш. Наукова класифікація. Царство: Рослини. Відділ: ПокритонасінніКлас: ДводольніПорядок: ГвоздикоцвітніРодина: ГвоздичніРід: Колобантус. Вид: Колобантус кіто

Номер слайду 10

Наукова класифікація. Царство: Рослини. Відділ: Квіткові рослини. Клас: ОднодольніПорядок: ЗлакоцвітніРодина: Злаки. Рід: Луговикк. Вид: Луговик антарктичний. Далі на південь зустрічаються тільки мохи (5 видів і в їх числі ендемічний рід sarconeuron), лишайники (біля 90 видів) і водорості. ssarconeuron

Номер слайду 11

Флора квіткових рослин Антарктичного царства складається з 11 ендемічніх родин, здебільшого моно- або оліготипних; 1600 видів судинних рослин, з яких 1200 (75%) ендемічні. Наприклад, види південного бука ( Northfagus), фіцрої (Fitzroya), араукарії ( Аraucaria), трава туссок ( Poa flabellata) тощо. Біологічна класифікація. Домен: Еукаріоти(Eukaryota)Царство: Зелені рослини(Viridiplantae)Відділ: Streptophyta. Надклас: Покритонасінні(Magnoliophyta)Клас: Еудікоти (Eudicots)Підклас: Розиди (Rosids)Порядок: Букоцвіті (Fagales)Родина: Нотофагові(Nothofagaceae)Рід: Нотофагус (Nothofagus)

Номер слайду 12

Трава туссок ( Poa flabellata)

Номер слайду 13

Флора Магеланової області містить 6 ендемічних родин (Gomortegaceae, Halophytaceae, Aextoxicaceae, Francoaceae, Misodendraceae, Tribelaceae) , багато ендемічних родів. Ендемічними є папоротник Leptocionium, хвойні Austrocedrus, Pilgerodendron, Fitzroya і багато родів квіткоаих . Варто згадати ендемічні роди кактусів Austrocactus и Holmbergia. Наукова класифікація. Царство: Рослини. Відділ: ПокритонасінніКлас: ДводольніПорядок: ЛавроцвітніРодина: ГомортеговіGomortegaceae Рід: Гомортега

Номер слайду 14

Наукова класифікація. Царство: Рослин. Відділ: ПокритонасінніКлас: ДводольніПорядок: БерберідопсісоцвітніРодина: ЕкстоксіковіРід: Екстоксікон (Aextoxicaceaе)

Номер слайду 15

Francoaceae

Номер слайду 16

Misodendrum punctulatum

Номер слайду 17

Папоротник Leptocionium

Номер слайду 18

В Хуан-Фернандеській області є 1 ендемічна родина Lactoridaceae а і 20 ендемічних родів; із загального числа близько 200 видів ендемічними є 70%. Особливими є ендемічний папоротник Thyrsopteris, деревовидні васильки Centaurodendron і Junquea та інші деревовидні складноцвітні, а також деревовидна пальма Iuania. Наукова класифікація. Домен: Еукаріоти. Царство: Рослин. Відділ: ПапоротниковіКлас: ПапоротниковіПорядок: ЦіатейніРодина: ТірсопетрісовіРід: Тірсопетріс

Номер слайду 19

Наукова класифікація. Царство: Рослини. Відділ: ПокритонасінніКлас: ДводольніПорядок: ПерцевоцвітніРодина: Лакторисові (Lactoridaceae )Рід: Лакторіс. Вид: Лакторіс фернандеський

Номер слайду 20

У флорі циркумполярної області є ендемічними 2 монотипічних роди –кергеленська капуста Pringlea antiscorbutica із хрестоцвітних і Lyallia kergelensis із родини Hectorellaceae. На загальному фоні флористичної бідності антарктичних островів вирізняються відносною різноманітністю острови Трістан-да-Кунья, де ростуть 44 види рослин і з них – 30 ендеміки. Наукова класифікація. Царство: Рослини. Відділ: ПокритонасінніКлас: ДводольніПорядок: КапустоцвітніРодина: КапустяніРід: Прінглея. Вид: Кергеленська капуста

Номер слайду 21

Lyallia kergelensis

Номер слайду 22

Флора Новозеландської області включає 50 ендемічних родів. Видовий ендемізм яскраво виражений , серед папоротників - 40%,серед хвойних – 100%, а у квіткових –близько 80%. Серед ендемічних родів переважають представники родин Asteraceae, Araliaceae, Apiaceae, Gesneriaceae, Arecaceae. Із хвойних на островах Норфолк і Філіп ендеміком є Araucaria heterophylla, на острові Північному в Новій Зеландії ендемічний Agathis australis. Цікаво, що ендемічні новозеландські види родів Podocarpus и Dacrydium чітко переплітаються з чилійськими видами цих родів. Біологічна класифікація. Домен: Еукаріоти(Eukaryota)Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)Відділ: Голонасінні (Pinophyta)Клас: Хвойні (Pinopsida)Родина: Араукарієві (Araucariaceae)Рід: Араукарія (Araucaria)Вид: A. heterophylla

Номер слайду 23

Номер слайду 24

Біологічна класифікація. Домен: Еукаріоти(Eukaryota)Царство: Зелені рослини(Viridiplantae)Відділ: Голонасінні (Pinophyta)Клас: Хвойні (Pinopsida)Родина: Араукарієві(Araucariaceae)Рід: Агатіс(Agathis)Вид: A. australis

Номер слайду 25

З півночі в області Антарктичного царства проникають представники родів, зокрема, калюжниця, жовтець, барбарис, зірочник,щавель, крупка, гравілат,ломикамінь, калина, тирлич, валеріана, вероніка, очанка,шолудивник,подорожник, ситник, ожика, тонконіг. Деякі роди проникають з Магелланової області в Неотропічне царство. Вельми цікавий приклад стародавніх зв’язків Антарктичного царства з Капським: з роду ірисових три види трапляються в Капському царстві, а один – на острові Лорд-Хау (Новозеландська область).

Номер слайду 26

Фауна. Антарктичне фауністичне царство вирізняється особливо бідним видовим складом. Тут дуже мало наземних тварин, нема літающих комах, сухопутних ссавців, прісноводних риб. Життя хребетних тварин повністю пов`язане з океаном. Саме тому більшість зоологів не виділяє Антарктичного царства на суходолі, а відносить цю фауну до океанічної. До числа небагатьох, пов`язаних із суходолом птиць належать три ендемічні види : із куликів – біла ржанка або футляроніс (Chionis alba), яка поїдає яйця пінгвінів, своєрідний коник (Anthus antarcticus) і невелика качка ( Anas georgica), що живе на острові Південна Георгія.

Номер слайду 27

Біла ржанка або футляроніс (Chionis alba)

Номер слайду 28

Великий коник (Anthus antarcticus)

Номер слайду 29

Жовтодзьоба качка ( Anas georgica)

Номер слайду 30

Найтиповішими птицями Антарктичного царства слід вважати пінгвінів, серед яких найбільшим є імператорський пінгвін (довжина тіла до 115, вага до 42 кг), трохи менший від нього королівський пінгвін і мілкий пінгвін Аделі. Всього налічують 18 видів пінгвінів, з яких 3 виходять за межі царства. Пінгві́н імпера́торський (Aptenodytes forsteri).

Номер слайду 31

Пінгві́н королі́вський (  Aptenodytes patagonicus)

Номер слайду 32

Пінгві́н Аделі́ (Pygoscelis adeliae) 

Номер слайду 33

Клас ссавців представлений ластоногими і китами. Біля берегів Антарктиди, біля островів і в поясі дрейфуючих льодів, проживає 5 видів справжніх тюленів , з яких із сушею найтісніше пов`язаний морський слон (Мirounga leonina). В зоні нерухомих прибережних льодів живе тюлень Уеддела (Leptonychotes weddeli) і частково тюлень Росса (Ommatophoca rossi); в поясі плаваючих льодів зустрічаються тюлень-крабоїд (Lobodon carcinophagus) і морський леопард (Hydrurga leptonyx). Південний морський слон (Mirounga leonina)

Номер слайду 34

Морський леопард (Hydrurga leptonyx)

Номер слайду 35

У Магелановій області два ендемічних роди тинаму, безгорбі верблюди роду лама (гуанако і вікуня). З гризунів тут поширені більшість видів єдиного роду туко-туко, субендемічні мара і нутрія. Ендемічні – деякі види переважно неотропічної родини броненосців. Червонокрилий тинаму (лат. Rhynchotus rufescens)

Номер слайду 36

Гуана́ко (лат. Lama guanicoe)

Номер слайду 37

До монотипних ендемічних родин належать гоацини, гуахарові, сонячні чаплі,до яких найближчий кагу Нової Каледонії, пастушкові журавлі. Дуже багато видів налічують ендемічні родини пічників – 215, мурахоловки – 2 244, котінгови – 94. З інших ендемічніх родин наявні тукани, або перцеїди. Субендемічними є американські грифи. В Антарктичне царство заходять гігантські дрімлюги і траворізові. Значно ширші зв’язки з Неарктикою мають родина колібрі, тіра-нові, американські славки, танагри. З широко поширених груп у Неотропічному царстві – голінасті, пластинчатодзьобі, хижі сови, зозулі, голуби, папуги, дятли; немає журавлів, дрохв, птахів-носо-рогів та ін. Сонячні чаплі (Eurypygidae)

Номер слайду 38

У Хуан-Фернандеській області фауна не така оригінальна, як флора, ендемізм простежується тільки на видовому рівні. Тут є близько 20 ендемічних видів наземних молюсків, ендемічні колібрі й тиран (Anaertes fernandensis). Найбільш оригінальна фауна Новозеландської області. З амфібій тут трапляються два-три види лейопельми (Leiopelma), найближчі родичі яких належать до тієї ж давньої родини лейопепьмових водяться в Північній Америці. З плазунів для цієї області характерна гатерія або туатара (Sphenodon punctatus).Є два ендемічні роди геконів і декілька ендемічних видів сцинків. Близько 200 років тому в Новій Зеландії були винищені представники нелітаючих птахів загону мавподібних. Збереглися три види нелітаючих птахів ківі, що належать до роду Apteryx. З інших нелітаючих птахів – совиний папуг (Strigops habroptilus), пастушка уека (Gallirallus australis), такахе (Notornis mantelli), новозеландське волове очко (Traversia). Ендемічною є і родина новозеландських шпаків, до якої належить різнодзьоба гуйя.

Номер слайду 39

Гатерія або туатара (Sphenodon punctatus)Кі́ві (Apteryx)

Номер слайду 40

Такахе (Notornis mantelli)

Номер слайду 41

Література. Кукурудза С. І. Біогеографія: Підручник. – Львів: Видавничий центр ЛНУ імeні Івана Франка, 2006. – 504 с. Второв П. П., Дроздов Н. Н. Биогеография: Учеб. для студ. высш. учеб. заведений. – М.: Изд-во ВЛАДОС-ПРЕСС, 2001. – 304 с.

pptx
До підручника
Географія 7 клас (Гілецький Й.Р., Чобан Р.Д., Сеньків М.І.)
Додано
28 січня
Переглядів
349
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку