Презентація "Антигетьманське повстання і відновлення УНР. Директорія"

Антигетьманське повстання і відновлення УНР. ДиректоріяІсторія України, 10 клас

ЗАРОДЖЕННЯ ПОВСТАНСЬКОГО РУХУУкраїнській Державі під орудою Павла Скоропадського вдалося забезпечити стабілізацію економічного життя, сформувати дієздатний чиновницький апарат, досягти певних успіхів у зовнішній політиці. Особливе незадоволення проявляло селянство, котре підтримувало лозунг «Земля - селянам!», який поширювали і лідери УЦР, і більшовики, і вже встигло частково реалізувати його за перебування при владі цих політичних режимів. Як наслідок, виник повстанський рух. Повстанський рух був переважно стихійним. Його ідеологія і мета зазвичай відображались у заявах, наказах, зверненнях керівників-отаманів до жителів України, окремих повітів чи округ. Основною організаційною формою руху були місцеві групи, загони, які здебільшого охороняли свій населений пункт або найближчі околиці, спираючись на прихильне до них населення.

ЗАРОДЖЕННЯ ПОВСТАНСЬКОГО РУХУУлітку 1918 р. розпочалися селянські повстання у Звенигородському і Таращанському повітах на Київщині. Під тиском урядових військ селянські загони частково вдалися до партизанської боротьби на Київщині, а частково, переправившись через Дніпро, з боями пройшли Лівобережну Україну і зупинились у «нейтральній зоні». На Катеринославщині й у Північній Таврії селянські протести під орудою Нестора Махна, який себе й своїх соратників називав анархістами-комуністами. Основною формою влади махновці вважали ради, підконтрольні місцевій людності, яка визначатиме їхню політику без будь-якого впливу центру. Після бою в Дібрівському лісі, де Н. Махно проявив особисту хоробрість та риси керівника, які дали загонові змогу вийти з оточення, повстанці нарекли його «батьком». До кінця 1918 р. Н. Махно об’єднав більшість повстанських загонів. Вони стали значною воєнною силою, на яку влада та німецько-австрійське командування змушені були серйозно зважати.

НАРОСТАННЯ ПРОТЕСТНИХ НАСТРОЇВПроголошення Української Держави та утвердження у ній консервативних порядків викликало незадоволення серед українських національних партій, які заявили про опозицію, хоча гетьман запрошував їх до співпраці. Прихильники радикальних методів боротьби із владою гетьмана в УПСР почали називатися УПРС-боротьбисти. Лідерами партії були Василь Еллан-Блакитний, Олександр Шумський. У серпні 1918 р. був утворений Український національний союз (УНС) на чолі з В. Винниченком як опозиційна до Гетьманату організація. До нього увійшли українські есери, есдеки, есефи, деякі громадсько-політичні організації. За реформування гетьманської влади виступала також Українська демократично-хліборобська партія.

НАРОСТАННЯ ПРОТЕСТНИХ НАСТРОЇВЧас працював на противників гетьманського режиму - революція у Німеччині, дезорієнтація у зв’язку з цим окупаційних військ, посилення повстанського руху погіршували ситуацію в Україні. У такій вкрай небезпечній обстановці П. Скоропадський вдався до зміни політичного курсу і почав шукати контактів з державами Антанти - Великою Британією і Францією. Знаючи про прихильність їхніх урядів до ідеї «єдиної і неподільної Росії», 14 листопада 1918 р. гетьман опублікував грамоту про союз із небільшовицькою Росією. Члени УНС витлумачили її як зраду ідеї самостійної України і розпочали підготовку до повстання задля відновлення УНР. 14 листопада 1918 р. вони утворили надзвичайний орган управління - Директорію в особовому складі Володимира Винниченка (голова), Опанаса Андрієвського, Андрія Макаренка, Симона Петлюри, Федора Швеця.

АНТИГЕТЬМАНСЬКЕ ПОВСТАННЯЦентром антигетьманського повстання стала Біла Церква, а головною ударною силою - січові стрільці. Головним отаманом військ, що рушили на Київ, призначили С. Петлюру. Вирішальною подією в боротьбі Директорії з П. Скоропадським став бій 18 листопада 1918 р. біля станції Мотовилівка, де війська гетьмана зазнали поразки. Після цієї перемоги антигетьманські сили (100 тис. осіб) оточили Київ. Мотовилівський бій. Курінь Січових Стрільців на чолі із Є. Коновальцем

ДИРЕКТОРІЯ - тимчасовий революційний орган, створений для керівництва антигетьманським повстанням, а після його перемоги - верховний орган влади відновленої УНР. АНТИГЕТЬМАНСЬКЕ ПОВСТАННЯДиректорія. Представники Ради Народних Міністрів на місцях. Трудовий конгрес. Рада Народних Міністрів. Губернські та повітові трудові ради. Директорія досить швидко встановила свою владу на всій території України. Вона призначила уряд УНР, до якого увійшли представники всіх партій, що були у складі УНС. Його очолив Володимир Чехівський.

14 грудня 1918 р. П. Скоропадський зробив таку заяву: «Я, гетьман всієї України, на протязі семи з половиною місяців прикладав усіх своїх сил, щоб вивести край з того тяжкого становища, в якім він перебуває. Бог не дав мені сил справитись із цим завданням, і нині я, з огляду на умови, які тепер склались, керуючись виключно добром України, відмовляюся від влади». 14 грудня 1918 року військові частини Директорії вступили до Києва. Наступного дня було оголошено, що УНР відновлена в особі «народного уряду республіканської Директорії». ДИРЕКТОРІЯ

ДИРЕКТОРІЯПерші дні перебування Директорії в Києві показали, що до влади прийшла вкрай радикальна сила. У місті було конфісковано цінності, значна частина яких не потрапила до державної скарбниці. Від імені Директорії здійснювалися відверті пограбування. Повна державна скарбниця, що дісталася новій владі у спадок від П. Скоропадського, була розкрадена в перші ж місяці. Своє бачення розвитку України Директорія сформулювала на двох Державних нарадах. На першій було оприлюднено «трудовий принцип» державотворення, за яким експлуататорські класи усувалися від управління. На другій нараді В. Винниченко сформулював три принципи державного будівництва Директорії: скликання Трудового конгресу; встановлення диктатури пролетаріату у формі рад; запровадження військової диктатури.

На виборах до Трудового конгресу виборчі права надавалися лише «трудовим» верствам населення. Як результат - права голосу були позбавлені промисловці, поміщики, комерсанти, частина інтелігенції (міська), духовенства та інших «нетрудових» прошарків суспільства. Конгрес засідав 23 - 28 січня 1918 р. та прийняв такі рішення: вища влада має бути передана Директорії; виконавчі функції має здійснювати Рада народних міністрів, яка підзвітна Трудовому конгресу, а спочатку між його засіданнями - Директорії; влада на місцях переходила під контроль губернських і повітових трудових рад, що обиралися пропорційно від селянства та робітництва. Конгрес доручив Директорії та Раді народних міністрів: здійснити земельну реформу шляхом передачі землі трудящому селянству без викупу; ліквідувати безробіття шляхом відновлення роботи промислових підприємств; організувати оборону незалежності республіки. ТРУДОВИЙ КОНГРЕС

Крім вирішення питання про легітимність влади, Директорія скасовувала всі закони й постанови гетьманського уряду й відновила дію всіх законів УЦР. Так, у сфері робітничої політики було поновлено 8-годинний робочий день, робітничий контроль на підприємствах, право на укладання колективних договорів, на створення коаліцій і проведення страйків. У земельному питанні Директорія повернулася до конфіскації землеволодінь понад 15 десятин і ліквідації приватної власності на землю. Однак, скасувавши приватну власність на землю, Директорія не повідомила, коли селянство її отримає. Це зменшило число її прибічників серед селян. Для національних меншин було відновлено національно-персональну автономію. ТРУДОВИЙ КОНГРЕС

Важливим здобутком Директорії стало проголошення Акта злуки УНР і ЗУНР 22 січня 1919 р. За ним Західноукраїнська Народна Республіка перетворювалася на Західну область Української Народної Республіки, зберігаючи при цьому свою систему влади. Проте реальне об’єднання через складність ситуації обох держав відкладалося на майбутнє. Кожна держава й надалі проводила самостійну політику. Директорія зуміла за короткий час розширити міжнародні зв’язки України. Дипломатичні відносини було встановлено з Угорщиною, Чехословаччиною, Нідерландами, Італією, Ватиканом. Однак їй не вдалося налагодити необхідний рівень зв’язків із тими країнами, від яких значною мірою залежала доля України, тобто країнами Антанти, Польщею та радянською Росією. АКТ ЗЛУКИ

АКТ ЗЛУКИ

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯОпрацювати параграф 12, п.1, с. 61 – 64. Підготувати історичний портрет членів Директорії (на вибір). Проаналізуйте діалог, який відбувся між П. Скоропадським та С. Петлюрою 14.12.1918 р.«14 грудня відбулася розмова за закритими дверима між гетьманом П. Скоропадським та С. Петлюрою. Тобто ви пропонуєте мені суто церемоніальне амплуа британського монарха? - глузливо спитав я, вислухавши цей "ультиматум". Петлюра холодно посміхнувся: - Здається, пане Гетьмане, у вас не так вже й багато вибору. – Ні, це в вас не так вже й багато вибору, пане Отамане... П. Скоропадський, «Спогади. Ч.1: Кінець 1917 – грудень 1918» Що мав на увазі гетьман?