Презентація "Архітектура, мистецтво та музика наприкінці 17 - в першій половині 18 ст.

Архітектура, мистецтво та музика наприкінціХVІІ – в першій половині ХVІІІ ст. Підготувала презентацію: Кузьменко А. К.

ПЛАН УРОКУ Архітектура Музика Мистецтво. Успенський собор Києво-Печерської лаври

Архітектура. Зба́разький за́мок — фортифікаційна оборонна споруда в місті Збараж Тернопільської області. Розташований трохи осторонь від центру міста, у парку, на так званій Замковій горі. Перший Збаразький замок звів 1393 року князь Дмитро-Корибут на Княжій горі в нинішньому приміському селі Старий Збараж. Його зруйнували татари в 1474, 1598 роках. Замок споруджено в 1626–1631 рр. за проектом італійського архітектора Вінченцо Скамоцці під керівництвом військового інженера Андреа дель Аква, ймовірно, Г. ван Пеена коштом Христофора Збаразького. 1675 року замок захопили, спалили турки. Загальний вигляд замку середини XVII століття відтворений на гравюрі голландця Вільгельма Гондіуса. Збаразький замок квадратний у плані, зведений на пагорбі. Цоколь мурований із каменю, верх — із цегли, стіни обкладені тесаним пісковиком. Товщина стін 2-го поверху сягає 175 см, на рівні верхнього підвалу — 105 см. Укріплення було оточене ровом 40 м, валом шириною 23 м. Рів за допомогою гідротехнічної системи наповнювали водою. З кожного бастіону на кутах ходи вели до палацу.

Збаразький замок

Архітектура. Зо́лочівський за́мок — замок, пам'ятка історії та культури національного значення в місті Золочеві Львівської області в Україні. Музей-заповідник «Золочівський замок» — відділ Львівської галереї мистецтв. Упродовж віків замок служив як фортеця, королівська резиденція, панська садиба, в'язниця, навчальний заклад. Зведений у 1634 році як оборонна фортеця на кошти Якуба Собеського, батька короля Польщі та правителя Речі Посполитої Яна III Собеського, за проєктом невідомого італійського архітектора на місці старого дерев'яного замку, який оточували потужні земляні вали, обкладені каменем, з бастіонами на кутах та ровами з водою. У дворі замку є два палаци. Більший з них має назву Великого, а навпроти в'їзної вежі розміщений Китайський. Цікавим також замок є тим, що тут була система каналізації, яка збереглася до наших днів. Оборонні споруди Золочівського замку — це вали, бастіони, надбрамна вежа, міст і равелін. З часів заснування збереглися вали, бастіони, частково надбрамний корпус, а равелін і міст — реконструкція. У замковому дворі збереглися донині лише Китайський палац, Великий житловий палац і значно перебудована у кінці XIX століття надбрамна вежа. В'їзна вежа, Китайський і Великий житловий палаци творять ренесансний ансамбль.

Золочівський замок

Архітектура. Підгоре́цький за́мок — пам'ятка архітектури епохи пізнього Ренесансу і бароко. Розташований у селі Підгірці Золочівського району Львівської області. Замок було збудовано протягом 1635–1640 років під керівництвом архітектора Андреа дель Аква за вказівкою коронного гетьмана Станіслава Конєцпольського. На замовлення коронного гетьмана Станіслава Конєцпольського, який придбав його 1633 року в родини Підгорецьких, відомий архітектор фортифікацій Гійом Левассер де Боплан створив проект укріплень, а Андреа дель Аква — двоповерхового палацу з 3-поверховими павільйонами по боках і вежею, в стилі бароко та пізнього ренесансу. Будівництво велося протягом 1635–1640 років. Вже у 1646 році замок зустрічав феєрверком короля Владислава IV. Під час бойових дій часів Хмельниччини замок зазнав серйозних ушкоджень. 1656 — почалася відбудова замку. Онук коронного гетьмана подарував його Яну ІІІ Собєському разом із селами Підгірці і Загірці за умови, що той буде наглядати за Бродівською фортецею до повноліття королевича Якуба Людвіка. Реставрація замку тривала до 1680 року, та вже у 1688 році він постраждав від нападу татар. Фасади Підгорецького замку мають очевидний «французький слід».

Підгорецький замок

Греко-католицька церква у 1612 році отримала королівський привілей на монастир. Намісник унійного митрополита Іпатія Потія о. Грекович Антоній у 1618 році спробував поширити свою владу на обитель, що викликало різку реакцію: козаки схопили його та втопили в ополонці навпроти Видубицького монастиря. За митрополита Йова Борецького монастир став одним з центрів антиуніатської боротьби. У 1620 році він зробив його резиденцією відновленої православної Київської митрополії. 17 грудня 1643 року король Владислав IV затверджує Філофея Кизаревича ігуменом Києво-Золотоверхого Михайлівського монастиря і закріплює за монастирем всі його володіння. 30 жовтня 1671 р.,у Львові Михайло Вишневецький підтверджує Києво-Михайлівському монастиреві права на володіння маєтками Глеваха, Юр'ївка, Вета, Березівка та ін.1655 року за сприяння гетьмана Богдана Хмельницького покрито міддю та позолочено верх церкви Архистратига Михаїла Золотоверхого монастиря. За часів ігумена Іоаникія Сенютовича, у 1713—1715 роках, споруджено муровану трапезну церкву Іоана Богослова. Тоді ж збудовано мурований льох. Для будівництва трапезному церкви Іоана Богослова використали цеглу з Симеонівської церкви, яка стояла на Кудрявці та згоріла в 1676 році. У 1827 році церкву Іоана Богослова капітально відремонтували, а 1837 року її інтер'єр оформили розписами

Архітектура1633 — собор перейшов у власність відновленої православної Київської митрополії Константинопольського патріархату. Відродження пов'язане з київським митрополитом Петром Могилою котрий добився повернення собору православній церкві, провів капітальний ремонт собору, оздобив його. Петро Могила залучив італійського архітектора Октавіано Манчіні. Основними будівельними матеріалами були цегла та вапняно-піщаний розчин. Цеглу застосовували для мурування стін, склепінь, фундаментів. Внаслідок нерівномірності випалювання вона мала різні відтінки — від темно-червоного до світло-жовтого. 1638 — при соборі засновано чоловічий монастир. 1651 — позолочено верхні малі куполи. 1654 — кияни затвердили у Софійському соборі рішення Переяславської ради про союз із Московією. 1690-1707 — митрополит Варлаам Ясинський провів капітальний ремонт собору: у галереях надбудовано поверхи, встановлено 4 нові куполи, перебудовано на бароковий стиль верхи старих веж. Спорудили нову муровану дзвіницю, звану мешканцями Києва «Тріумфальна дзвіниця». Гетьман Іван Мазепа позолотив головний купол своїм коштом. Встановлено Дзвін Мазепа. 1697 — велика пожежа знищила дерев'яні будівлі Софійського монастиря. 1699 — почалося спорудження нових кам'яних будівель навколо собору.

Софійський собор

Архітектура. У XVII столітті надбудовано додаткові бані, а також здійснено декорування в стилі українського бароко. Перебудови середини 17 — початку 18 століть поступово перетворювали собор на бароковий храм. Вирішальну роль у цьому процесі зіграла катастрофічна пожежа в ніч з 2 на 3 травня 1718, яка знищила забудову Верхньої лаври. У процесі відбудови, який тривав у 1722—1731 роках (серед його учасників — Йосиф Білинський[8]), стародавнє ядро собору з півночі, заходу та півдня оточили нові двоповерхові приділи (як і в Софійському соборі, давні стіни виступали назовні тільки у вівтарній частині). Собор було увінчано 7-ма грушоподібними банями, стіни його були прикрашені нішами з розписом та пишними бароковими фронтонами. Всередині собор було прикрашено великим іконостасом та стінописом, який містив портрети лаврських архимандритів і ктиторів собору — монархів і гетьманів, підлога була вистелена чавунними плитами.

Успенський собор

Музика. Українське музичне мистецтво набуло популярності далеко за межами краю. Українці були вчителями співу в багатьох містах Росії, видавали там нотні книги. У більшості українських колегіумів, ліцеїв існували хорові капели, театри, балет. У царині музики поряд з думами та народними піснями набуває поширення багатоголосий пісенний жанр – кант. Видатними композиторами-професіоналами були М. Березовський, М. Ведель.

Мистецтво. Від другої половини ХVІІ ст. український живопис швидко відходить від церковних канонів. Починає переважати зображення реальних людей, подій. Визначним явищем стало звернення до образів козака-бандуриста — захисника Батьківщини («Козак Мамай»), а також селянина-повстанця, борця проти соціального і національного поневолення. Цікавим явищем українського малярського бароко стала діяльність художнього осередку в Жовкві. Серед представників цієї школи можна назвати імена І. Рутковича (1667—1707) та Й. Кондзелевича (1667—1740).

Козак Мамай

Висновок. У другій половині ХVІІ — першій половині ХVІІІ ст. українська культура набула небувалого розквіту. Особливо це проявилося в освіті, архітектурі та мистецтві. В українській культурі цього періоду тісно пов’язані національні традиції і західноєвропейські впливи, що спричинило винкнення такого явища, як «українське (козацьке) бароко». Перебування Української козацької держави у складі Росії, що перетворювалася на імперію, стало негативно впливати на українську культуру: заборони, вилучення провідних діячів на службу імперії, нищення національних ознак. Золочівський замок