Презентація "Арт-терапевтичні методики корекційно-розвивальної роботи з дітьми у спеціальній педагогіці"

Арт-терапевтичні методики корекційно-розвивальної роботи з дітьми у спеціальній педагогіці 1. Арт-терапія, сутність методу. 2. Види, форми та методи арт-терапії 3. Арт-терапевтичні технології як засіб корекційно-розвиткового впливу

1. Арт-терапія: сутність методу Арт-терапія (від англ. art - «мистецтво» + терапія) - напрямок в психотерапії та психологічної корекції, заснований на застосуванні для психокорекції мистецтва та творчості. У вузькому значенні слова під арт-терапією зазвичай мається на увазі терапія образотворчою творчістю, що має на меті вплив на психоемоційний стан людини. Арт-терапія є одним з найбільш м'яких і безпечних видів психокорекції. Часто невербальні засоби є єдино можливими для вираження і прояснення сильних переживань і переконань дітей. У процесі малювання, ліплення, створення аплікації дитина занурюється у творчий стан, в неї знімається психологічна напруга, підвищується відчуття комфорту. Додатково арт-терапія дає соціально прийнятний вихід агресії та іншим негативним почуттям. У процесі арт-терапії психолог або педагог допомагає дитині: повідомити про свої страхи та позбавитися їх; вивільнити сильні емоції та переживання; перебудувати конфліктну та травматичну ситуацію, знайти нову форму її осмислення; розслабитися і зняти напругу. Арт-терапія розвиває увагу, уяву, творчі здібності та дрібну моторику, готує руку для письма.

Можна виділити кілька основних напрямків, у яких працює арт-терапія: розкриття та розвиток творчого потенціалу; допомога у встановленні контакту із собою та своїм внутрішнім світом; встановлення чи відновлення контакту з оточуючими людьми; налагодження взаємин; розслаблення та релаксація; допомога в усвідомленні своїх істинних почуттів, бажань та цілей; корекція поведінки та заміна неефективних поведінкових моделей ефективними; зниження та повне усунення негативного впливу стресу; загальний розвиток; формування позитивного мислення.

Є ще й цілий комплекс конкретних завдань, з вирішенням яких цей напрямок успішно справляється: Діагностика. За допомогою творчості вдається визначити глибинні проблеми людини та вказати їй на ті сфери внутрішнього та зовнішнього життя та особистісні якості, на які потрібно звернути серйозну увагу, які потрібно опрацювати чи змінити. Корекція. Завдяки ефективним засобам арт-терапії фахівці допомагають змінювати поведінку на краще, позбавлятися тривог та страхів, почуття злості та ворожості, обмежуючих переконань, комплексів, затискачів тощо. Розвиток. Арт-терапія допомагає не просто виявляти сильні та слабкі сторони людини, а й розвивати їх. А це означає, що займаючись приємною справою, людина ще й проводить серйозну роботу над собою. Насолода. Лікування відбувається через процес творчості. Люди пишуть картини, вигадують вірші, фотографують, одним словом – створюють, а чи не в цьому полягає справжнє задоволення?! Причому одержують його навіть люди, далекі від творчості. Психотерапія. Творча діяльність допомагає долати тяжкі переживання, усувати психологічні травми, прибирати підсвідомі блоки, позбавлятися невпевненості в собі та вирішувати інші подібні проблеми.

Існує дві форми арт-терапії: пасивна та активна. За пасивної форми людина "споживає" художні твори, створені іншими людьми: розглядає картини, читає книги, прослуховує музичні твори. За активної форми арт-терапії людина сама створює продукти творчості: малюнки, скульптури тощо.

Заняття з арт-терапії можуть бути структурованими та неструктурованими. При структурованих заняттях тема жорстко визначається і матеріал пропонується педагогом або психологом. Після закінчення занять обговорюються тема, манера виконання тощо. При неструктурованих заняттях діти самостійно обирають тему для освітлення, матеріалу, інструментів.

Існують різні варіанти використання методу арт-терапії: використання вже існуючих творів мистецтва через їх аналіз та інтерпретацію клієнтами; спонукання дітей до самостійної творчості; використання наявного твору мистецтва та самостійну творчість дітей; творчість педагога (ліплення, малювання та ін.), спрямоване на встановлення взаємодії з дитиною.

2. Види, форми та методи арт-терапії З моменту появи арт-терапії з'явилося чимало її напрямків, і досі продовжують з'являтися нові. Але можна назвати кілька, які завоювали найбільшу популярність: • Фототерапія. Для лікування, особистісного зростання та розвитку використовуються терапевтичний потенціал фотографії. Людина може фотографувати або складати колажі з фотографій (своїх, інших людей, різних місць, предметів, явищ). • Музикотерапія. І тут для лікування застосовується музика. Варіантів терапії кілька: музику можна слухати, можна відтворювати на музичних інструментах • Ізотерапія. Лікування за допомогою образотворчого мистецтва. Для цього використовуються фарби та кисті, крейда, пастель, маркери або фломастери. • Колажування. З метою лікування людина створює колажі. Популярна варіація виглядає так: потрібно вирізати багато різних картинок (наприклад, речей, які хочеться мати), а потім наклеїти їх на великий лист ватмана.

• Тканетерапія. Лікування через роботу із тканинами. Процес аналогічний до попереднього, але різниця в тому, що для створення композиції використовуються фрагменти різних типів тканин: шовк, сатин, велюр, шкіра і т.д. • Мандалотерапія. Для лікування працюють із мандалами – особливими геометричними фігурами. Мандали можна розфарбовувати та малювати по пам'яті, плести, висипати піском. Є готові зображення, але можна вигадувати свої. • Пісочна терапія. Для терапевтичної роботи використається пісок. З нього створюються і найпростіші зображення, і мандали, і цілі композиції. Таким чином людина програє у психологічній пісочниці різні сюжети. • Фільмотерапія. Лікування через перегляд кінофільмів та відеороликів. Людина дивиться відео, після чого обговорює побачене з терапевтом і переосмислює важливі цінності.

• Бібліотерапія. Терапевтичний ефект досягається завдяки читанню чи якійсь іншій формі роботи з текстовими матеріалами. Наприклад, можна читати знайомі та незнайомі тексти, вибирати найбільш значущі слова та складати з них послання. • МАК-терапія. Для лікування застосовуються метафоричні асоціативні карти. Найчастіше цей метод використовується, коли людина не може зробити вибір, подивитися на ситуацію під іншим кутом, знайти нестандартне вирішення проблеми. • Тістопластика. Терапія через маніпуляцію з різними пластичними масами, наприклад пластиліном, глиною, тестом. Ця методика дуже ефективна при роботі з дорослими та дітьми. • Казкотерапія. Ще один вид терапії, що підходить для дітей та дорослих. Спочатку читається казка або легенда. Потім вона аналізується, переосмислюється та/або переказується. Іноді треба написати свою казку. • Лялькова терапія. Для лікування людині дається завдання своїми руками зробити ляльку, використовуючи при цьому будь-які підручні матеріали: тканини, папір, пластик, вату, нитки, елементи іграшок тощо.

Музикотерапія Музикотерапія включає: • прослуховування музичних творів; • спів пісень (вокалотерапія); • ритмічні рухи під музику (танцетерапія); • поєднання музики та малювання. Як показує досвід, музикотерапевтичний напрямок роботи сприяє: • поліпшення загального емоційного стану дітей; • поліпшення виконання якості рухів, тобто розвиваються виразність, ритмічність, координація, плавність, серійна організація рухів); • корекції і розвитку відчуттів, сприйнять, уявлень; • стимуляції мовної функції; • нормалізації просодичної сторони мовлення (темп, тембр, ритм, виразність).

Психофізіологія музикального впливу. Музика впливає на роботу серця, пульс, тиск, дихання, обмін речовин (Рушель Блаво) Ритм стимулює рухову активність: народні ритими, етно, марші, танцювальна музика. Інноваційні технології у музикотерапії: бінауральні ритми, використання інтонаційних емоційно забарвлених звуків (сміх, плач, крик, дихання). Звуки мовлення: спів, психолінгвістика. Альтшуллер сформулював ізопринцип музикотерапії: При утрудненні вербального контакту з клієнтом музика сприяє його встановленню, якщо вона відповідає тонусу стану клієнта.

Танцетерапія Усвідомлення власного тіла Позитивний образ тіла Навички спілкування Розкутість Вираз почуттів Виплеск активності

Бібліотерапія та фільмотерапія Міллер сформулював принципи бібліотерапії: Врахування доступності викладу. Близькість героя читачам чи слухачам. Схожість ситуації книги та ситуації дитини. Тематика книг та фільмів: Художні (поезія, оповідання, казки, притчі та басні) Навчальні Науково-популярні

Форми: Спільне складання Розказування Казка як метафора (притчі) Малювання по мотивам казки Обговорення Програвання Переказування та дописування. Казкотерапія

Позитивне значення казкотерапії: Відсутність повчань Досвід поколінь Досвід подолання Перемога добра над злом Головний герой — збірний образ. Ореол таємниці Види казок: Побутові Басні та притчі Міфологічні Чарівні Фентезі

Лялька як проміжний об’єкт між педагогом та дитиною 2 етапа — виготовлення та гра. Види ляльок: Маріонетки Пальчикові Тіньові Плоскі Рукавичкові Об’ємні Ростові Типи ведення ляльки: зверху, знизу, зсередини Лялькотерапія

Кольоромузика Відео для гіпнозу Використання кольору в малюванні Сприйняття кольору самого по собі. Кольоротерапія

О. А. Карабанова виділяє п'ять типів завдань: Предметно-тематичний тип (творчість на задану тему); Образно-символічний тип (відображення в малюнку або в іншому творі мистецтва емоції, почуття, настрою тощо.); Вправи на розвиток образного сприйняття, уяви та символічної функції («На що схожа пляма», «Домалюй фігуру»); Ігри-вправи з образотворчими матеріалами (дослідження різних образотворчих матеріалів); Завдання на спільну діяльність (робота у парах, групах, колективно). Ізотерапія

4 типи зображень: Каракулі Схеми Піктограми Художні образи 5 засобів використання художнього матеріалу: Дослідження, маніпуляція Деструктивна поведінка Стереотипне відтворення Малювання піктограм Створення художнього образу

М. Бетенскі пропонує наступні етапи роботи на занятті: Вільна активність перед творчим процесом – безпосередньо переживання, медитація; Процес творчої роботи – створення образу, візуальне уявлення; Дистанціювання, процес розгляду; Вербалізація почуттів, думок, що виникли внаслідок розгляду творчої роботи. 3. Арт-терапевтичні технології як засіб корекційно-розвиткового впливу

В. В. Брофман пропонує такі принципи роботи на корекційному занятті Принцип ритуалу (починати за закінчувати кожне заняття якоюсь однаковою дією, наприклад, передавати по колу пензлик і говорити про свої враження); Принцип емоційного залучення дорослого (реагуйте на творчість дітей, але утримуйтесь від оцінок «добре» — «погано», використовуйте фрази «це дуже цікава ідея», «який живий образ» тощо); Принцип особистісного спілкування (всі учасники групи можуть спілкуватися між собою, висловлювати свою думку, але варто встановити правило, яке говорить про повагу індивідуальної позиції кожного учасника); Принцип відсутності зразка (ніколи не показуйте зразок виконання, на питання про способи виконання завдання відповідайте: «Зроби так, як вважаєш за потрібне»); Принцип авторства (підписуйте роботи дітей, а краще нехай вони це роблять самостійно); Принцип виставки (організуйте виставки робіт - це дуже важливо для молодих авторів); Принцип діалогічного обговорення (стежте, щоб кожен міг висловитись і бути вислуханим); Принцип похвали, заохочення (не забувайте підбадьорювати своїх підопічних); Принцип права на помилку (кожен має право на помилку, а ви оберніть її в незвичайне рішення).

Займаючись арт-терапією з дітьми, необхідно дотримуватися обов'язкових правил: Створити доброзичливу, позитивну обстановку, в якій комфортно навіть сором'язливим і замкнутим малюкам. Враховувати вікові особливості та інтереси дітей при доборі вправ, технік та матеріалів. Не допускати негативних оцінок результатів дитячої творчості. Якщо дитина замість осмисленого малюнка закреслила лист хаотичними лініями, цей хаос у душі малюка, і педагог повинен допомогти маленькому вихованцю з ним розібратися. Заохочувати та хвалити будь-який прояв творчості, намагаючись підтримувати кожного учасника сеансу арт-терапії, та знаходити у будь-якому виробі чи малюнку щось важливе, значуще, індивідуальне. Організовувати заняття таким чином, щоб у дітей формувалося позитивне, доброзичливе та поважне ставлення до робіт інших; не допускати злої критики та глузування – діти часто бувають жорстокі. Безперечно, працювати з дітьми складніше, ніж із дорослими, але й віддача у разі успіху набагато більша.