Презентація "Атмосфера. Будова атмосфери. Властивості повітря в тропосфері"

Атмосфера. Будова атмосфери. Властивості повітря в тропосфері. Підготувала вчитель географії і біології Глушак Олеся Іванівна

Атмосфера – повітряна оболонка землі. Атмосфера пов’язана з Землею силою тяжіння, яка бере участь у її добовому і річному русі. Це верхня і найменш щільна з усіх оболонок. Атмосферне повітря розсіює сонячні промені вдень, вночі воно оберігає землю від охолодження, є своєрідним щитом планети. Воно захищає від метеоритів, смертоносних космічних променів.

Склад атмосфери: До складу атмосфери входять: Атмосферне повітря;Водяна пара;Тверді частинки (пил).

Атмосферне повітря – суміш газів Атмосферне повітря не має ні кольору, ні смаку, ні запаху. Довгий час атмосферне повітря вважали однорідним газом, проте у другій половині XVIII століття французький хімік Антуан Лувазье встановив, що повітря – суміш газів.

Водяна пара Потрапляє в атмосферу внаслідок випаровування води з земної поверхні. ЇЇ вміст по всій атмосфері неоднорідний по всіх територіях і змінюються впродовж року. З водяної пари утворюються хмари та опади.

Тверді частинки : Космічний вулканічний пил;Дим;Кристалики солі;Пилок рослин;Мікроорганізми;Продукти діяльності людини. Тверді частинки містяться в атмосфері у завислому стані. Вони зменшують прозорість атмосфери утворюючи хмари.

Межі атмосфери: Тропосфера (8-18 км.);Стратосфера ( до 55 км.);Мезосфера ( до 80 км.);Термосфера ( від 80 км.)На висоті 20-30 км. В стратосфері концентрується озон утворюючи озоновий шар.

Тропосфера Тропосфе́ра (від грец. τρόπος — поворот і σφαίρα — куля) — нижній шар атмосфери планети, в якому температура знижується з висотою. Межею тропосфери вважають тропопаузу, у якій зниження температури з висотою припиняється. Тропосфера Землі сягає у висоту 8—10 км від поверхні в полярних широтах, 10—12 км — у помірних, та у висоту 16—18 км — у тропіках та екваторіальних районах. Зменшення температури з висотою (висотний термічний градієнт) у середньому становить 6,5°С на кілометр.

У земній тропосфері зосереджено понад 4/5 усієї маси атмосферного повітря й майже вся атмосферна водяна пара, відбуваються основні метеорологічні процеси, утворюються повітряні маси та атмосферні фронти, розвиваються циклони та антициклони, визначається погода Землі.

Стратосфера Стратосфе́ра — шар земної атмосфери між тропосферою і мезосферою (від 10—18 км до 40—50 км). Для стратосфери характерним є зростання температури повітря з висотою: від —45…—75° C на нижній межі (у тропопаузі) до —20…+20° C на верхній межі (у стратопаузі). Підвищення температури відбувається завдяки поглинанню сонячного ультрафіолетового випромінювання озоновим шаром. У регулюванні температурного режиму головну роль відіграє випромінювання, у стратосфері відсутні турбулентні потоки. Майже відсутня водяна пара. У стратосфері затримується більша частина короткохвильового ультрафіолетового випромінювання (180—200 нм) та відбувається його перетворення на тепло.

Озоновий шар Шар атмосфери (стратосфери), у межах якого концентрація молекул озону (О3) у 10 разів вища, ніж біля поверхні Землі. Озоновий шар лежить в стратосфері на висоті від 15 до 35 км. Завдяки порівняно високій концентрації озону тут інтенсивно поглинається ультрафіолетова частина сонячної радіації, перешкоджаючи потраплянню на поверхню планети короткохвильового ультрафіолетового проміння, згубного для живих організмів.

Озонова діра над Антарктидою

Мезосфера Мезосфера (від грец. μέσος — середній і σφαίρα — куля) — шар атмосфери між стратосферою та термосферою на висотах 50—80 км. Характеризується зниженням температури від 0° до –90°С. Головним енергетичним процесом у мезосфері є поглинання сонячного випромінювання озоном, вуглекислим газом, водяною парою та розсіювання ультрафіолетового випромінювання молекулами кисню. У верхніх шарах мезосфери завершує свій шлях більшість метеорних тіл. Там же іноді спостерігається досить рідкісне явище — сріблясті хмари — утворення яких залишається не до кінця зрозумілим.

Термосфера Шар атмосфери планети, вищий за мезосферу, у якому відбуваються основні процеси поглинання та перетворення короткохвильового сонячного випромінювання. У земній атмосфері починається на висоті 80-90 км і тягнеться до термопаузи на висоті 400—800 км. Температура повітря в термосфері зростає від 200 K до 500—2000 K залежно від міри сонячної активності. Причиною є поглинання ультрафіолетового та рентгенівського випромінювання Сонця на висотах 150—300 км, обумовлене іонізацією атмосферного кисню. У нижній частині термосфери зростання температури значною мірою обумовлене енергією, що виділяється при об'єднанні атомів кисню в молекули. На високих широтах важливим джерелом надходження тепла є джоульова теплота, що виділяється електричними струмами магнітосферного походження.

Значення атмосфери:фотосинтез та дихання;захист живих організмів від згубного впливу ультрафіолетового випромінювання, що відбувається завдяки наявності озонового шару;перенесення тепла і вологи;регулювання сезонного й добового коливання температури (якби не існувало атмосфери Землі, добові коливання температури на поверхні сягали б 200° C);існування атмосфери обумовлює низку складних екзогенних процесів:вивітрювання гірських порід,активність природних вод, мерзлоти, льодовиків тощо.

Схема процесів в атмосфері:

У важкодоступних місцях працюють спеціальні автоматичні радіо-метеорологічні станції.

В океанах їх установлюють на плавучих платформах ( буйках), що утримуються якорями. Вивчають атмосферу також із науково-дослідницьких суден.

До висоти 120 км. Піднімаються метеорологічні ракети. До висоти 40 км. Піднімаються метеозонди. Вони фіксують температуру повітря, вологість та переміщення повітряних мас на різних висотах.

З висоти 900 км. усі метеоданні передають метеорологічні супутники.

Запуск метеорологічного супутника

Дякую за увагу!!!