Мета роботи на уроці повторити вивчене про мовлення як засіб спілкування за допомогою виражальних засобів мови; про види мовленнєвої діяльності; практикуватись у сприйнятті-розумінні почутого; виховувати любов до природи, доброту й милосердя; розвивати логічне й образне мислення, уяву, слухову та зорову пам’ять, збагачувати та уточнювати словниковий запас,формувати комунікативні вміння.
Як пов’язані мова та мовлення?Мова реалізується в процесі мовлення, тобто мовленнєвої діяльності. Мовленнєва діяльність включає такі види: аудіювання (одночасне слухання й розуміння), читання, говоріння, письмо. За науковими даними, час, що його людина витрачає на мовленнєву діяльність, розподіляється так: аудіювання – 45% говоріння – 30% читання – 6% письмо – 9%Як бачимо, основою спілкування є аудіювання. Саме воно забезпечує сприймання та розуміння усного мовлення.
У лісіДіти йшли вузькою стежкою. Де не взялася трясогузка. Киваючи довгим хвостом, вона пробігла стежкою хутко, як миша. Навколо росли густі кущі. Вони були круглі і здавалися схожими на величезні зелені макітри. З одного куща випурхнув дрізд. Ігор підбіг до куща, нагнувся і розсунув гілля. Там чорніло щось кругле, схоже на горнятко. Ніколи не доводилося хлопцям бачити гніздо чорного дрозда. Кожну билинку, кожну гілочку було по-хазяйськи обмазано глиною, і все кубло скидалося на зліплену з глини й землі чорну чашку. Але що могло бути красивішим за п’ятеро яєчок, які лежали в гнізді! Були вони небесного, ясно-блакитного кольору, і по ньому, як зірочки, де-не-де розбігалися цятки. Василько обережно доторкнувся до гнізда пальцем і відсмикнув рук. Не змовляючись, хлопці мовчки пішли геть. Непомітно для себе діти заходили в ліс усе далі. Василько розповідав другові страшні випадки, про які коли-небудь чув. Найбільше сподобалася Ігореві історія з бовкалом на вовчому хвості. Того вовка ще малим вовченям узяв у лігві дядько Панас і прив’язав йому бовкало до хвоста. Вовченя ж візьми та й утечи - шукай вітра в полі! Такий лютий вовцюган виріс! І все шукає людей, щоб помститися…
Бовкало - дзвіночок. Тут трапилося несподіване. Діти почули сухий стукіт бовкала… Ігор мовчки вчепився другові в рукав. Дерев’яний стукіт наближався. Це навіть не стукіт – це клацання. Якась велика звірина клацала зубами…Коли кущі напроти затріщали й заворушилися, діти, покидавши кошики, кинулися геть. Незабаром Василько зупинився.- Стій, Ігоре, - сказав він. – Я піду та зніму з вовчого хвоста бовкало і віддам дядькові Панасу. Хлопець підійшов до куща ліщини і виламав гілляку. Бовкало застукало зовсім близько. Василько кинувся вперед, крізь кущі.- Ігоре! – пролунав його крик. – Іди сюди! Ось він!У кущах, здивовано витріщившись на дітей, стояло теля. Дерев’яне бовкало теліпалося в нього на шиї. Злякавшись, теля крутнулося і, ламаючи кущі, метнулося геть. Ломаку, з якою Василько кинувся на «вовка», Ігор узяв із собою. Він покаже її всім. Василько ж не знав, що то не звір!Діти пішли навпростець. Щось руде промайнуло над головами. Це була білка. Певно, в дупло вскочила. А в дуплі в неї завжди повно горіхів.
Василько підійшов до дерева, охопив руками стовбур. Ігор підсадив друга. Василькові пощастило вхопитися за гілку. Він підтягнувся вгору, тоді засунув у дупло руку. Тієї ж миті його обличчя скривилося від болю й переляку.- Тікай! – гукнув він. – Шершнюки!Відчувши болючий укус у руку, Ігор кинувся тікати. Шершнів він одганяв кошиком. Відбігши далеко від небезпечного місця, хлопець спинився. Де ж Василько? Товариш не з’являвся. Повертатися назад було боязко. У вухах досі стояло оте огидливе дзижчання, а перед очима не зникало видіння? Страшні, з палець завдовжки, жовто-смугасті шершні…Ігор відчуває, що не може більше чекати. Тривога за Василька охоплює його. Стискаючи в руці держальце кошика, він хутко йде туди, де залишив товариша. Василько лежав під деревом, увесь зіщулившись. Ігореві стало страшно. Василько поворухнувся й гукнув:- Не підходь! Закусають!
Рій літав над Васильком. Огидливі жовті комахи не давали йому підвестися. Щось немов штовхнуло Ігоря. Він надів на голову кошика і з відчайдушною рішучістю побіг до Василька. Просто з розгону впав на товариша, затуливши його від шершнів. Розлючені комахи з шелестом билися об кошик.- Дурний, закусають! Пропадеш! – глухо обізвався Василько.- Я накрився кошиком, Василечку. Ти лежи смирно. Тобі дуже болить?- Не ворушись, Ігоре. Вони відстануть. А ти не сердишся на мене? Я ж знав, що то не вовк…- Ти знав?- Еге ж. Як ми ото тікали, я озирнувся і побачив теля…Минула ще добра година, доки відлетів останній шершень. Затихло дзижчання і шелест слюдяних крилець. Хлопчики поповзли, щоб знову не привернути уваги комах. На стежці вони глянули один на одного: у кожного обличчя розпухло, замість очей світилися щілини. Обнявшись, хлоп’ята пішли стежкою. Ліс ставав рідший, попереду чистою синявою блиснуло небо.
На кожне із запитань вибрати правильну відповідь:3. Хлопці, не змовляючись, пішли від гнізда геть, тому що А вони поспішали Б гніздо їх не зацікавило В боялися зашкодити пташці Г хотіли уникнути спокуси зруйнувати гніздо4. Вовченя у лігві знайшов А дід Іван Б дядько Себастьян В дядько Петро Г дядько Панас
На кожне із запитань вибрати правильну відповідь:9. Ігор повернувся до дерева з дуплом, щоб А дізнатися, що трапилося з Васильком Б рятувати Василька В забрати кинутий кошик Г спитати дорогу10. Накривши собою товариша, Ігор переживав, щоб А шершні не закусали його до смерті Б не боліло товаришу В шершні не залізли під кошик Г шершні не зіпсували кошик
На кожне із запитань вибрати правильну відповідь:11. Василько зізнався, що бачив теля, тому що А із вдячності за допомогу Б через докори сумління В було дуже страшно Г треба ж про щось говорити12. Випадок із шершнями А покладе край дружбі хлопчиків Б ще більше зміцнить їхню дружбу В не вплине на їхні стосунки Г викличе в них взаємну відразу