Презентація "Бароко: архітектура, скульптура, живопис"

Бароко

Архітектура бароко. Наприкінці XVI століття поряд з існуванням Ренесансу в Італії народжуються риси нового стилю - бароко, що португальською мовою означає «раковина неправильної форми», а італійською — «вибагливий, химерний» - стиль у європейському мистецтві (живописі, скульптурі, музиці, літературі) та архітектура початку  XVI— кінця XVIII ст. Він висловлює бажання насолоджуватись дарунками життя, мистецтва і природи

Батьківщиною бароко вважається  Італія та її такі визначні мистецькі центри, як Рим, Мантуя, в меншій мірі Венеція і Флоренція — де зберігаються перші зразки бароко в архітектурі, скульптурі, живописі Бароко

Засновником нового стилю вважають Мікеланджело Буонарроті (1475-1564). Саме він підсилив архітектуру велетенським орденом, широко використовував карнизи, подвоєння пілястр та колон, тісняву архітектурних елементів та надлюдський розмір. Скульптурні та архітектурні твори генія й досі справляють враження скорботи, напруги, нервовості, хоча зберігають чітку побудову, симетрію і потойбічну, майже неможливу красу.

Основні риси стилю бароко — парадність, урочистість, пишність, динамічність. Архітектура бароко відрізняється просторовим розмахом, плавністю й складним поєднанням криволінійних форм. Фасади споруд прикрашені вигадливим орнаментом, мушлями, людськими постатями в античному одязі. Часто зустрічаються розгорнуті колонади, пілястри. Куполи набувають складних форм, стають багатоярусними. Характерні деталі бароко — теламон (атлант), каріатида й маскарон.

Найкращі представники бароко: Архітектор і скульптор Джованні Лоренцо Берніні (1598-1680)У архітектурі і скульптурі Берніні, найбільшого майстра римського і всього італійського бароко, яскраво утілилися головні принципи цього стилю: підвищена емоційність, театральність, активна протидія простору і маси, поєднання релігійної афектації з підкресленою чуттєвістю. Лоренцо Берніні належить основна заслуга в справі створення так званого барочного Риму. В таких шедеврах архітектури, як : церква Сант - Андреа аль Квириналь, колонада собору св. Петра що знаходиться у Ватикані сходи "Скеля Реджа", майстер ніби підриває всю архітектурну систему.

Найбільший його архітектурний проект — завершення будівництва собору св. Петра в Римі й оформлення площі перед ним (1656—1667), головний храм католицької церкви - собор Святого Петра в Ватикані. Його будівництво було розпочато ще Донато Браманте, в стилі епохи Відродження. Початковий проект був змінений та втілений Мікеланджело і, нарешті, завершений в XVII ст. Берніні. Церква Сант-Андреа аль Квириналь. Колонада собору св. Петра. Площа св. Петра , м. Рим Італія

Парадні Королівські сходи, що з'єднують собор з Папським палацом. Сходи, по яким Папа виходив до віруючих. Вони мали неправильні габарити – стеля поступово стає нижче, а ширина – вужче. Ці порушення архітектор використав, як особливий художній прийом: він створив сходи з непаралельними підлогою та стелею. Стіни також поступово звужуються, зменшуються колони, що обрамлюють сходи. Через це здається, що сходи довше ніж вони є насправді. Все це Вкривається сутінкам , бо вікна є лише на двох площадках. В результаті, коли Папа спускається він несподівано з’являєтьсяперед віруючими, виринаючи з сутінок.

Франче́ско Борромі́ні (1599-1667)Найбільший майстер просторових будівельних рішень, автор кількох будівель і безлічі оформлень інтер'єрів. Його справжнє прізвище - Кастеллі (Castelli). Візитною карткою архітектора стало використання овалів замість кіл, доповнених хвилястістю архітектурних композицій. Він вважав за краще працювати з малими формами, не прагнучи до великих містобудівних проектів. Церква Сан-Карло алле Кватро Фонтане (1635-1667), Рим. Церква Сант Аньєзе ін Аґоне (1652-1657), площа Навона, Рим

Йоган Бернгард Фішер фон Ерлах (1656-1723)Відомий австрійський архітектор доби бароко. Шенбрунн— палацовий комплекс у столиці Австрії місті Відні, одна з найвизначніших архітектурних споруд австрійського бароко Імператорський палац Шенбрунн, Відень

Екатерининский палац. Браунштейн, Квасов, Чевакинский, 1717-1756 Санкт-Петербург. Фонтан аква Феліче в Римі на замовлення папи римського Сикста V арх. Доменіко Фонтана (1543-1607)

Палацово-паркові комплекси. Дрезденський Цвінгер – історичне місце в Дрездені, комплекс з чотирьох будов. Назва походить від його розташування — у середні віки «цвінґером» називали частину фортеці між зовнішньою і внутрішньою фортечними стінами. Цвінгер - це парадний, майже квадратний двір 106 на 107 метрів, збагачений підковоподібними двориками з павільйонами в центрах дугоподібних галерей навпроти один одного. Перлиною комплексу є фонтан, зокрема Німфенбад (Купальня Німф).

Гет- Лоо ( Paleis Het Loo)Найбільший серед парково-палацових ансамблів Нідерландів доби бароко XVII століття, що став музеєм після відновлення в XX столітті. Парково-палацовий ансамбль Гет- Лоо виник як копія Версаля, але менших розмірів і в формах дуже стриманого голландського бароко кінця XVII століття

Архітектор Віньола, перший двір вілли Джулія в РиміМадрид, палац Орьєнте. Архітектор Франческо Каратті, бароковий фасад базиліки Св. Георгія, Прага

Атла́нт— скульптурний елемент в архітектурі будівлі, що має конструктивне значення — опора у вигляді чоловічої фігури, яка підтримує балочне перекриття замість стовпа або колони. Назва прийшла з давньогрецького міфу, згідно з яким титан Атлант що стоїть на західній околиці землі, тримає на своїх плечах небесне склепіння в покарання за участь у битві проти богів. Теламо́н — також епітет Атланта, який підтримує небесне склепіння. Скульптура Бароко. Архітектурний теламон на будівлі суду в окрузі Вейн, Огайо

Каріати́да (з грец. «Жриця храму Артеміди в Карії» (місто поблизу Спарти) — статуя одягненої жінки; ввели її в ужиток давньогрецькі архітектори, щоб підтримати антаблемента, і для інших тримальних функцій. Каріатиди заміняють в архітектурі колони, пілястри та інші тримальні елементи будівельної конструкції. Каріатида у Відні (Австрія)

Маскаро́н (або Маска) (фр. mascaron, італ. mascherone) — вид скульптурної прикраси (барельєф або горельєф) у формі голови людини, тварини чи фантастичної істоти. Виконується з каменю, деревини, гіпсу, металу тощо і вміщується під антаблементами, на фасадах будинків, замкових каменях арок, фронтонах дверних і віконних прорізів, стовпах, капітелях колон, фонтанах, а також на предметах побуту — меблях, посуді тощо.

Живопис бароко. Паоло Безенці. Апостол Петро. Галерея УффіціЖивопис бароко — живопис періоду кінця XVI — I-ї половини XVIII століть (доби бароко), переважно в західноєвропейських країнах. Період розвитку бароко в живопису не збігається з розподілом політичним. Дослідники вважають, що політично цей період розділений на Контрреформацію, очолену Римом, і Абсолютизм, характерний зразок якого виник у Франції XVII століття за короля — сонце.

П'єтро да Кортона. Плафон палаццо БарберініАннібалє Каррачі. Юпітер з дружиною Юноною. Фреска

Картини Мікеланджело да Караваджо. Христа беруть під варту (Поцілунок Іуди). Варіанти в Дубліні і ОдесіМучеництво Св. Петра

Благая весть, Филипп де Шампень. Рубенс

Бароко в ювелірній справіКаспар Бетмюллер. Подвійний срібний келих, Нюрнберг, 1590 рік. Глек, золото і дві мушлі наутілуса, майстерні Амстердама. Музей срібла (Флоренція)Ганс Келлнер, Нюрнберг, бл. 1600 р. Келих «Виноградне гроно і Вакх», Волтерс арт музей, Балтимор. Келих з наутілусом, Невідомий з Нідерландів XVI ст., Волтерс арт музей, Балтимор.

Світські фрески доби бароко. Джузеппе Боніто. «Архітектурні фрески палацу Портічі», Неаполь

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ !