Презентація "Біографи. Піфагор"

Не роби ніколи того, чого ти не знаєш. Але навчися всього, що слід знати, і тоді ти будеш вести спокійне життя. Піфагор Піфагор. Вч. математики Уличненська СЗШ І-ІІІступенів Гаврилів Наталія Миронівна

Легенда про народження Піфагора. Він народився у Греції, на острові Самос у сім’ї золотих справ майстра Мнесарха. За легендою аракул пророчив йому та його дружині Парфенісі народження сина, який буде славитися віками своєю мудрістю. Пророцтво збулося, тоді Парфеніса приймає ім’я Піфіада, на честь Аполлона Піфійського, а сина називає Піфагором, на честь пророцтва Піфії. У легенді нічого не сказано про рік народження Піфагора, історичні дослідження датують його появу на світ 580 роком до нашої ери.

Дитячі та юнацькі роки. Можливості дати сину гарну освіту та виховання у Мнесарха були. Як і будь-який батько, Мнесарх мріяв, що син буде продовжувати його справу - ремесло золотих справ майстра. Життя вирішило інакше. Майбутній математик та філософ вже в дитинстві виявив велику здатність до наук. У свого першого вчителя Гермодамаса Піфагор отримав знання основ музики та живопису. Для покращення пам’яті Гермодамас примушував його вчити пісні з «Іліади» та «Одіссеї». Перший вчитель навчив Піфагора любити природу та вивчати її таємниці. Пройшло кілька років, і за порадою свого вчителя Піфагор вирішує продовжити навчання в Єгипті, у жерців. Потрапити до Єгипту у той час було дуже важко, тому що країну практично закрили для греків. За допомогою вчителя Піфагору вдається залишити острів Самос. Але до Єгипту далеко, і Піфагор поки що живе на острові Лесбос. Там відбувається знайомство Піфагора з філософом Ферекідом – другом Фалеса. У Ферекіда Піфагор навчається астрології, таємницям чисел, медицині та іншим обов’язковим, на той час, наукам.  Піфагор прожив на Лесбосі кілька років. Звідти шлях Піфагора лежить у Мілет до відомого Фалеса, засновника першої в історії філософської школи. Навчання Піфагора в Єгипті сприяє тому, що він стає одним із найбільш освічених людей свого часу. Волею долі 12 років прожив Піфагор у Вавилоні, де прилучився до східної астрології та містики. І тільки в 60 років Піфагору вдалося повернутися на Батьківщину.

Після повернення додому Піфагор пересилився до Південої Італії,яку тоді називали великою Грецією. Тут, на острові Сицилія в Кротоні,у нього народжується власна філософська школа. Це був одночасно і релігійний союз, і політичний клуб, і наукове товариство. Учні цієї школи зобов’язувались вести так званий піфагорійський спосіб життя. Статут піфагорійського союзу був дуже суворим. Кожний, хто вступав до нього, відмовлявся від особистої власності на користь союзу, зобов’язувався не проливати крові, не вживати м’ясної їжі, берегти таємницю вчення свого вчителя. Членам школи заборонялося навчати інших за винагороду. Всі учні Піфагора і він сам були працелюбні. Досконало володіючи методами єгипетських жерців, Піфагор «очищував душі своїх слухачів, виганяв вади з серця та наповнював уми світлою правдою». ПІФАГОРІЙСЬКА ШКОЛА

На персні Піфагора було викарбувано такий девіз: «Тимчасова невдача краща тимчасової удачі». У якості символа піфагорійці вибрали  пентаграму – п’ятикутну зірку. Це символ здоров’я  і досконалості, пізнавальний знак піфагорійців.

Два напрямки в піфагорізміПіфагорійці прокидалися на світанку, співали пісні, акомпонуючи собі на лірі, потім робили гімнастику, займалися теорією музики, філософією, математикою, астрономією та іншими науками. Часто заняття проводилися на відкритому повітрі, у формі бесід. Серед перших учнів школи було й кілька жінок, включаючи і Теано - дружину Піфагора. З самого початку в піфагорізмі сформувалися два різні напрямки - "акусматики" і "математики". Перший напрямок займався етичними та політичними питаннями, вихованням і навчанням, другий - головним чином дослідженнями в галузі геометрії. Піфагорійська філософія містила принципи, наукових досягнень, погляди на виховання людини, соціально-політичні ідеї. Проте аристократична ідеологія, різко суперечила ідеології античної демократії, що переважали в той час на Самосі. Школа викликала невдоволення жителів острова, і Піфагору довелося покинути батьківщину. Він переселяється в південну Італію - колонію Греції - і тут, в Кротоні, знову засновує піфагорійський союз, який проіснував близько двох століть. 

Загибель союзу. Доля самого Піфагора і його союзу мала сумний кінець, однак піфагорізм з його метафізикою, науковими знаннями, поглядами на виховання продовжував впливати на подальший розвиток науки і філософії. Поза сумнівом, школа Піфагора відіграла велику роль в удосконаленні наукових методів розв'язання математичних проблем: у математику твердо увійшло положення про необхідність строгих доказів, що й додало їй значення особливої науки. В основі піфагорійської етики лежало вчення про належне: перемогу над пристрастями, підкорення молодших старшим, культ дружби і товариськості, шанування Піфагора. Такий спосіб життя мав світоглядні основи, виходив із уявлень про Космос як упорядковану і симетричну цілісність, краса якого відкривається не всім, а лише тим, хто веде праведний спосіб життя. Оцю таємницю видимого і невидимого світу відкрив людству Піфагор. Але сьогодні мало хто згадує про нього як про Великого служителя і лікаря, що ніс свій смолоскип між життям під градом нерозуміння. 

Філософське вчення Піфагора. Піфагор навчав медицині,принципам політичної діяльності,астрономії, математиці, музиці, етиці. З його школи вийшли відоміполітичні та державні діячі,історики, математики та астрономи. Це був не лише вчитель, але й дослідник. Дослідниками ставали і його учні. Піфагор розвивав теорію музики й акустики, створив відому «піфагорійську гаму». У школі Піфагора вперше був виказаний здогад щодо кулястості Землі.

Піфагор переможець на 58-х олімпійських іграх Піфагор був переможцем на 58-х Олімпійських іграх, які проходили в 548 році до нашої ери, а потім перемагав ще на декількох Олімпіадах. Відомо, що Піфагор був міцним юнаком з товстою шиєю та коротким носом , малим на зріст, тому судді з перших олімпіад не хотіли допускати його до змагань. Але він пробився і «побився» зі своїм супротивником та ще і переміг. Якби це трапилося якихось 2540 років вперед, газети всього світу вийшли б з аншлагом: «Нікому не відомий Піфагор завоював золоту медаль у кулачному бою». Ось чому серед знаменитих олімпійських чемпіонів він довго залишиться найвідомішим. Ось чому люди пам’ятають його більше, як дві з половиною тисячі років, тому що йому випало щастя перемогти не тільки супротивників, а й перемогти час.

Піфагор майже чаклун Як і Сократ, Піфагор практично нічого не записував. Його погляди відомі за свідченнями учнів, які, поза всяким сумні­вом, викладали свої думки, аніж міркування вчителя. Значна частина роздумів Піфагора була присвячена традицій­ним для тих часів питанням -- пишномовству, дослідженню душі, переселенню душ тощо. За свідченнями, Піфагор був май­же чаклуном. Він міг передбачати майбутнє, розмовляв із тва­ринами, пам'ятав минулі переселення душ. Про Піфагора — осо­бистість, безсумнівно, видатну — складено безліч легенд. Є свід­чення, що Піфагора бачили водночас у двох різних містах, що він мав золоте стегно, що одного разу його вітала людським го­лосом ріка Кас. Очевидно, більшість цих (свідчень) Пі­фагор конструював про себе сам. Він претендував на надприрод­ний статус і, одночасно, займався наукою і філософією. Введен­ня в філософію таких базових понять, як «філософія» і «космос», антична культурно-наукова традиція також пов'язує з іменем Піфагора

Смерть Піфагора. Доля Піфагора, як і його школи в Кротоні, трагічна. Один із впливових людей Кротона, Кілон, претендував на дружбу Піфагора. Коли його не прийняли до братства через важкий і владний характер, він став його ворогом і організував змову проти піфагорійців. Прихильники Кілона підпалили дім, де збирались піфагорійці. Чи був там Піфагор, точно не відомо, але, за переказами, врятуватися вдалось лише двом: Архіппу та Лісиду. За іншою версією, Піфагор, втікаючи від заколотників, загинув у Метапонті, у святилищі муз, де залишався без їжі 40 днів. Незабаром Піфагор стає міфічною фігурою: йому почали приписувати чудеса і магічні здібності. Таким чином, дві протилежні традиції ведуть навколо його імені суперечки, і важко виділити істину. Піфагор є однією з найбільш цікавих і загадкових особистостей в історії. Не тільки традиційні уявлення про його діяльність являють собою майже нерозкладних суміш істини і брехні, але навіть у своїй найпростішій і найменш спірній формі ці уявлення малюють нам досить дивний характер, яким володів Піфагор…

Піфагор сучасне фото