На дев'ятому році хлопця віддали вчитися до латинської школи, яка готувала учнів до вступу в семінарію.Вісім років (1773-1780) провів Шіллер у цьому розсаднику рабів, де панували шпигунство й стеження за учнями. Категорично заборонялося спілкування із зовнішнім світом, а всі вихованці підкорялися найсуворішій кийовій дисципліні.
У 1788 році Шиллер познайомився з І.В.Гете, за сприянням якого у 1789 році,він зайняв посаду екстраординарного професора історії і філософії в університеті Йени, де прочитав вступну лекцію на тему “Що таке всесвітня історія і з якою метою її вивчають”. І.В.Гете Університет Йени (Йенський університет)
У 1790 ШИЛЛЕР ОДРУЖИВСЯ НА ШАРЛОТІ ФОН ЛЕНГЕФЕЛЬД. Дружина Шиллера – Шарлотта фон Ленгефельд У подружжя Шиллерів народилося четверо дітей: Карл Людвіг Фрідріх Шиллер (1793-1857), Ернст Фрідріх Вільгельм Шиллер (1796-1841), Кароліна Луїза Фрідеріка Шиллер (1799-1850), Емілія Генрієта Луїза Шиллер (1804-1872). Але платні поета не вистачало для того, щоб утримувати сім’ю.
У 1799 році він повернувся до Веймару, де почав видавати декілька літературних журналів на гроші меценатів. Ставши близьким до Гете, Шиллер разом з ним заснував Веймарський театр, що став провідним театром Німеччини. Поет залишився у Веймарі до своєї смерті. У 1802 році імператор Священної римської імперії Франц ІІ подарував Шиллеру дворянство. Пам’ятник Шиллеру і Гете поблизу Веймарського театру.
Останні роки життя Шиллера були затьмаренні важкими затяжними хворобами. Після сильної застуди загострилися всі старі недуги. Поет страждав хронічним запаленням легень. Він помер 9 травня 1805 року у віці 45 років від туберкульозу. Залишки письменника були поховані в княжій усипальні на Веймарському кладовищі.