Презентація "Богданів курган. Жовті Води." До уроку позакласного читання "Сторінками історії України"

Богданів. Курган. Жовті води. Сторінками історії УкраїниІсторичні пам’ятки нашого краю.

Історична примітка. Скіфський курган - пам'ятка археології до нашої ери, належить до епохи неоліту. Розташований на Бульварі Свободи. За топорграфічними даними, висота кургану – 8 метрів, радіус кургану – 25 метрів.. Скіфський курган, вигляд із двору міського медичного комплекса.

За народними переказами, Богдан Хмельницький під час битви під Жовтими Водами, яка відбувалася 16 травня 1648 року з польським військом, використовував цей курган як пункт спостереження. Тому у народі курган звуть «Богданів». Але, якщо говорити точніше, битва під Жовтими Водами відбулася далеко від теперішньої території однойменного міста, про що свідчать результати досліджень історика Івана Стороженка. Насправді, битва відбувалася в урочищі Князеві Байраки поблизу села Жовтоолександрівка. Таким чином, місто пов'язане з історичною битвою лише своєю назвою і тільки. У 1957 році на кургані встановлено опорну стіну з природного каменю і горельєф з епізодом історичної битви. Ця відома Пам’ятка нашого міста знаходиться навпроти історичного музею. У музеї також знаходиться багато історичних пам’яток даних визначних подій.

Картина Саницького Ю. О. «Битва під Жовтими водами»У 1957 році на кургані встановлено опорну стіну з природного каменю і горельєф з епізодом історичної битви.

Як і де було насправді Коли начальники коронного війська, що стояло на Київщині, між Корсунем і Черкасами, гетьмани Миколай Потоцький і Марцін Калиновський  дізналися про повстанські задуми Б. Хмельницького, вирішили зразу навесні йти на Запоріжжя, задушити бунт у самому зародку, не допускаючи перекидання на всю Україну. Би́тва під Жо́втими Во́дами (19 (29) квітня 1648 — 6 (16) травня 1648) — битва між військами Речі Посполитої з одного боку і українськими козацько-селянськими військами Богдана Хмельницького та його татарськими союзниками з другого під Жовтими Водами в ході національно-визвольної війни 1648 — 1657 років. Богдан Хмельницький

У квітні 1648 р. М. Потоцький-«Ведмежа лапа» послав на приборкання повстанців військо, яке було поділене на дві частини: 4 тис. реєстровців та 1200 німецьких найманців пересувалися на човнах по Дніпру, а решта загонів пішла суходолом. У повстанців з'явився шанс розгромити ці сили окремо. Такий поділ війська став помилкою польської стратегії, котрою вміло скористався Б. Хмельницький. Частинуа реєстрових казаків під проводом полковників Станіслава Кричевського, Вадовського й Гурського та військових осавулівІляша Караїмовича й Івана Барабаша, та відділення німецької піхоти (насправді навербованої з українців, в обмундируванні та із зброєю німецького зразка) пересувались на байдаках Дніпром. Вони мали з'єднатися біля Кодака з відділом, який рушив 21 квітня «полем» під проводом гетьманового сина Стефана Потоцького. В цьому відділі була решта реєстровців — близько 2500 чоловік під проводом комісара. Яцека Шемберга, близько 1500 жовнірів із кварцяного (королівського) війська. Це був авангард, слідом за яким рушило через кілька днів з-під Корсуня  й головне військо, в якому було близько 11-12 тисяч людей.

Напередодні козацькі розвідники затримали двох жовнірів, полонені розповіли, що Стефан Потоцький з військом перейшов Жовті Води. Богдан Хмельницький швидко вирушив йому назустріч. 29 квітня поляки насамперед стали табором, окопавшись. С. Потоцький сподівався утримати свої позиції до приходу головних сил. Козаки підійшли під самі шанці Речі Посполитої, підкопалися, підвезли гармати, порох, почали приступ. Поляки мали сильнішу артилерію, відбили напад запорожців. Розпочалася позиційна боротьба. Повстанці замкнули звідусіль табір Речі Посполитої, почали його обстрілювати та періодично йшли на нього приступом: «день і ніч боротьба з ними була, і по кілька разів на день».

30 квітня 1648 року штурм табору Речі Посполитої розпочався наступом української піхоти при підтримці татарської кінноти. Питома вага татарської кінноти у штурмі табору Речі Посполитої була мінімальною, але перебування навколо табору її полків, готових до бою, стримувало проведення контратак кавалерії Речі Посполитої проти наступаючої козацької піхоти. Але поки що козацький штурм не мав успіху. У поляків на вежах було 10 гармат. Б. Хмельницький мав на той час всього 3 гармати-фальконети малого калібру. Бойові дії 30 квітня— 1 травня 1648 року показали, що такою силою табір Речі Посполитої не здобути.

8 — 9 травня татарська кіннота залишила Жовті Води, пішла в район зосередження на Інгульці  (нині північна околиця міста П’ятихатки ), де хан збирав усі сили для допомоги Богдану Хмельницькому. Табір Речі Посполитої залишався в облозі козаків. Богдан Хмельницький знав, що Дніпром проти нього йдуть не самі поляки, а реєстрові козаки , послані ними, тобто такі ж православні козаки, лише зобов'язані службою королю Речі Посполитої. Запорозький воєначальник зважився вплинути на їхні почуття, аби відірвати від поляків. Богдан Хмельницький відправив один із загонів, щоб залучити на свій бік реєстрових козаків, які рухалися по Дніпру на човнах до Січі.

Богдан Хмельницький зумів пробудити у реєстрових козаків таку ненависть до поляків, що вони повстали, ледь прийшовши до Кам'яного Затону, перебили своїх начальників І. Барабаша, Вадовського, І. Караїмовича та інших (полковнику Кричевському — як особистому другу Хмель-ницького — зберегли життя і свободу), вибрали наказним гетьманом Филона Джалалія, 4 травня 1648 р. реєстрове військо неподалік Микитинської Січі оголосило себе частиною армії Хмельницького. 13 травня прибули до Жовтих Вод 3500 реєстровців водного відділу, які 4 травня під Микитиним Рогом (тепер поблизу Нікополя) перейшли на сторону повстанців. 

Вночі 15 травня польське військо вишикувалося для здійснення маршу до урочища Княжі Байраки в умовах козацького оточення не "табором" з возовою рухомою обороною, а в інший похідно-бойовий порядок - так званого "старого польського шикування". Це шикування мало вигляд великого, порожнього всередині кінного чотирикутника, готового з кожного боку до негайної кавалерійської атаки. С. Потоцький просунувся на 8-12 км уздовж урочища Княжі Байраки.

Біля завчасно зробленого перекопу шляху польське військо було зупинено козацькою піхотою. Жовтоводську битву у результаті оточення та знищення противника піхотою і артилерією Богдана Хмельницького та кіннотою Тугай-Бея було закінчено у першій половині дня 16 травня 1648 р. у районі, обмеженому селами (назви сучасні) Попельнасте, Громівка, Холодіївка, Григорівка Дніпропетровської області. Командний пункт Богдана Хмельницького на кінцевому етапі битви перебував у Княжих Байраках (біля села Григорівка).

Тут на світанку була введена у бій Богданом Хмельницьким козацька піхота, яка застосувала проти рухомого польського табору польову артилерію, маневруючи гарматами за допомогою верхових коней. Втрати польського війська від цих атак були настільки великі, що це викликало занепокоєння у татар-союзників, які були зацікавлені захопити якнайбільшу кількість полонених.

Стефан Потоцький був поранений, потрапив до татарського полону, помер від гангрени 19 травня. Врятувався тільки один жовнір, який переодягнувшись в селянина, подав знак батьку М. Потоцькому про загибель сина. Картину поля битви опiсля розгрому й загибелi польського вiйска змальовує епічна украïнська iсторична дума: Чи не той то хміль, що коло тичин в'ється?Гей, той то Хмельницький, що з ляхами б'ється. Гей, поїхав Хмельницький ік Жовтому Броду,Гей, не один лях лежить головою в воду. Не пий, Хмельницький, дуже той Жовтої Води:Іде ляхів сорок тисяч хорошої вроди.«А я ляхів не боюся і гадки не маю,За собою великую потугу я знаю,Іще й орду за собою веду: А все, вражі ляхи, на вашу біду». Утікали ляхи — погубили шуби…Гей, не один лях лежить, вищиривши зуби. Становили ляхи дубовії хати,Прийдеться ляшенькам в Польщу утікати!Утікали ляхів де якії повки,Їли ляхів собаки і сірії вовки. Гей, там поле, а на полі цвіти,—Не по однім ляху заплакали діти. Гей, там річка, через річку глиця,—Не по однім ляху зосталась вдовиця!

Битва на Жовтих Водах мала велике політичне і воєнне значення, адже стала першою великою перемогою Війська Запорозького під час Хмельниччини. Перша перемога породила надії українського народу до виходу з-під ярма Речі Посполитої. Перехід реєстрових козаків на бік повстанців зробив вагомий внесок у перемогу військ повстанців. Надбанням військового мистецтва Богдана Хмельницького є застосування загону, сформованого з татарської кінноти, що прикривала головні сили козацької армії, i розгрому ворога частинами.

Пам’ятний знак на місці битви. Пам’ятник героям визвольної війни в місті Жовті Води