Урок"Українські поети для дітей"

Про матеріал

Цікавий матеріал про українських поетів, які пишуть для дітей і про дітей.Цікаві біографічні дані та вірші цих авторів.

Перегляд файлу

Тема. Українські поети для дітей.

Мета. Формувати загальнокультурні компетентності: вивчати рідну мову, застосовувати навички мовлення та норми відповідної мовної культури; розширювати знання дітей про поезію, знайомити з віршами поетів-класиків, поетів-сучасників, поетів-земляків; формувати вміння аналізувати віршовані твори, удосконалювати навички виразного читання віршів, збагачувати активний словник учнів, виховувати любов до поезії, до рідного слова; вчити продуктивно співпрацювати в парі, групі,команді, раціонально використовувати композиційні засоби навчання при створенні презентацій.

Тип уроку. Урок позакласного читання.

Обладнання. Виставка книг «Мої улюблені вірші», портрети поетів, презентації.

Девіз уроку. «Поезія-це завжди неповторність,

якийсь безсмертний дотик до душі»

Хід уроку

І. Організаційна частина.

Вчитель:

Любі діти! Добрий день!

Зичу праці і пісень.

А ще, друзі, всім бажаю

Сил, натхнення на весь день!

Учні:

Добрий день! Добрий день!

Дякуєм за побажання.

На урок берем з собою

Знання, вміння, навички й старання.

II. Оголошення теми і визначення завдань уроку.

Девізом уроку будуть слова Л.Костенко. Прочитайте їх.

-- Як ви розумієте ці слова? (Поезія - це щось особливе, що не повторюється і, якщо торкнеться душі, то залишиться в ній назавжди.)

— Яке значення має поезія в житті людини? (Поезія збагачує людину, її душу)

— Отже сьогодні на уроці ми будемо звеличувати свої душі, зміцнюватимемо здоров'я, бо слухатимемо поезію.

III. Актуалізація читацького досвіду.

Робота з виставкою книг.

Слово бібліотекарю.

Висновок: на уроці сьогоднішньому і наступних будемо знайомитися з віршами українських поетів.

IV. Активізація читацького мислення.

1.Вступне слово вчителя.

- На сьогоднішньому уроці ми будемо знайомитися з віршами поетів – класиків, поетів – сучасників, поетів – земляків.

Діти розділилися на групи і приготували на урок різне завдання.

Інформатори

Поети-класики – це поети, чиї вірші визнані кращими в літературі є і взірцем.

Поети – сучасники – це поети, що пишуть в нашу епоху.

Поети – земляки, що живуть поряд з нами, на одній з нами землі.

2.Вікторина «Назви вірш поета-класика» (технологія «Мікрофон)

Вірші поетів – класиків ми вивчали на уроках літературного читання, продемонструйте свою обізнаність.

Вітер з гаєм розмовляє,

Шепче з осокою.

Пливе човен поДунаю

Один за водою. (Т.Шевченко)

Дрімають села. Ясно ще

осіннє сонце сяє,

та холодом осіннім вже

в повітрі потягає. (І.Франко)

Була весна весела, щедра мила

Промінням грала. Сипала квітки.

Вона летіла хутко, мов стокрила,

За нею вслід співучії пташки.(Л.Українка)

Ми дзвіночки, лісові дзвіночки,

Славим день.

Ми співаєм дзвоном зустрічаєм:

День. День. (П.Тичина)

Завтра маю їхати в пампаси,

Де бізони бродять табунами,

І складаю їстівні припаси:

Сухарі, консерви, сир од лами.(М.Рильський)

3. Слово надається читачам

До поетів – сучасників ми відносимо тих, хто творив в нашу епоху ( Платон Воронько, Наталя Забіла, Марійка Підгірянка, Микола Сингаївський, Ліна Костенко та інші)

І група Платон Воронько

Платон Воронько народився 1 грудня 1913 р. в с. Чернеччина поблизу Охтирки на Сумщині. Виховувався в охтирському дитячому містечку-інтернаті. Здобув вищу освіту, брав участь у Другій світовій війні. Платон Воронько є автором понад 30 збірок віршів і поем та великої кількості книжок і книжечок для дітей. Нагороджений багатьма державними нагородами. Помер у 1988 році.

КІТ В ЧОБОТЯХ

— «Кіт в чоботях» —
Гарна казка,—
Прочитавши, мовив кіт.
До шевця прибіг:
— Будь ласка,
Чобітки поший як слід.—
Швець пошив.
Узувся Вася,
Підківками стукотить.
Як до мишки він не крався,
Та почує —
Зникне вмить.
Кіт в чоботях — це чудово,
Ще як шпори —
Красень кіт!
Та котові йти на лови,
Мабуть, краще без чобіт.

НІКОЛИ НЕ ХВАЛИСЬ

Хвалився кіт,
Що він убрід
Дніпро перебреде.
Та як пішов —
І не прийшов,
Нема кота ніде.

І ти ніколи не хвались,
Коли не можеш — не берись.

ЧОБІТКИ

В мене є чобітки —
Скороходи.
У садок, до луки,
На городи —
Носять скрізь мене ті чобітки,
Лиш дзвенять по сніжку підківки.

Залетів до ріки
В перегонці,
Замочив чобітки
В ополонці.
Мати лає: «Не йди до ріки!»
Я кажу: «Занесли чобітки!»

В ЛІСІ Є ЗЕЛЕНА ХАТА

В лісі є зелена хата,
Там поснули ведмежата.
А найменший — вереда —
Сивій мамі набрида.
Каже: «Я не хочу спати,
Утечу вночі із хати,
Коли меду не даси,
Риби, сала, ковбаси!»
«Люлі-люлі, треба спати,—
Над синком шепоче мати,—
Як заснеш — тоді усе
Сон в корзині принесе».

КОШЕНЯ
Засмутилось кошеня —
Треба в школу йти щодня.
І прикинулось умить,
Що у нього хвіст болить.
Довго думав баранець
І промовив, як мудрець:
— Це хвороба не проста,
Треба різати хвоста.
Кошеня кричить: «Ніколи!
Краще я піду до школи

Вивчення вірша напам̛ ять колективно

ОБЛІТАВ ЖУРАВЕЛЬ

Облітав журавель
Сто морів, сто земель,
Облітав, обходив,
Крила, ноги натрудив.
Ми спитали журавля:
— Де найкращая земля?
Журавель відповідає:
— Краще рідної немає

ІІ група Наталя Забіла

Наталя Забіла — одна з найулюбленіших українських дитячих поеток.

Народилася дворянській родині з давніми мистецькими традиціями. Здобула вищу освіту В Україні. Написала близько 200 книжок для дітей. Великою популярністю у юних читачів користувалися й користуються збірки: «Про Тарасика й Марисю» , «Ясоччина книжка» , «Стояла собі хатка». Тривалий час поетка редагувала журнал «Барвінок».Померла у 1985 році.

КВІТ

Під віконцями на сонці

У весняному саду

У земельку, як в постельку,

Я насіннячко кладу.

Сонце, смійся!

Дощик, лийся!

Линьте, краплі, до землі,

Щоб на грядах у зернятах

Кріпли паростки малі.

Прийде літо, будуть квіти,

Будуть в мене восени

У віночку на голівці

Чорнобривці запашні.

ЗИМА

Одяглися люди в шуби,

Натопили тепло груби.

Білки гріються в дуплі,

Миші в норах у землі.

Сплять ведмеді в теплих лігвах,

Сосни в інею застигли.

І під кригою на дні

Сплять у річці окуні.

А під снігом в підземеллі,

В земляній м’якій постелі,

Де немає світла дня,

Причаїлося зерня.

Там не холодно зернинці

— Спить вона, мов на перинці,

Й тихо снить хороші сни

Про веселі дні весни.

БАРВІНОК

Недавно ще гула метелиця,

Іще лежить в низинах сніг,

А вже барвінку листя стелиться

Зеленим килимом до ніг.

Воно під снігом і під кригою

Всю зиму зелень берегло

І перше стрінуло з відлигою

Весняне сонце і тепло.

Із перемогою і славою

Весна з’являється на світ,

І квітне радістю яскравою

Барвінковий зірчастий цвіт. ***

ВІРШІ ПРО МАМУ

Кожній мамі подарунки

Готували малюки,

Малювали їм малюнки

Вишивали килимки.

Ще й прикрашений квітками

Написали їм плакат:

«Хай живуть хороші мами

Всіх дівчаток і хлоп’ят!»

ІІІ група Марійка Підгірянка

9 березня 1881 народилася чудова українська дитяча поетеса Марійка Підгірянка (справжнє ім'я Марія Омелянівна Ленерт-Домбровська) . Народилася в селі Білі Ослави недалеко від містечка Надвiрна, на краю Карпатського лісу. Дивовижно красивий пейзаж надихнув її на поезію.

Написала книжки «Безкінечні казочки», «Зіллюся з серцем народу», «Краю мій, рідний», «Три віночки», «Мелодії дитинства» та інші.Померла у 1963 році.

( робота в парах)

Розмова про сонце

Дитина:
- Скажи мені, мати,
Де йде сонце спати?

Мати:
- За високу гору,
В золоту комору.

Дитина:
- А хто йому стелить
На білій постелі?

Мати:
- Зіронька вечірня,
Гарна, як царівна.

Дитина:
- Хто ж його колише
Усе тихше й тихше?

Мати:
- Соловей піснями,
Тиха нічка снами.

Дитина:
- А які сни має,
Коли засинає?

Мати:
- Сняться йому квіти,
Що вдень для них світить.

Дитина:
- А хто його збудить,
Як світати буде?

Мати:
- Пташечки веселі
Збудять із постелі.

Дитина:
- А на що, як встане,
То найперше погляне?

Мати:
- На тебе, серденько,
Як встанеш раненько.

Фізкультхвилинка

IV. група Грицько Бойко

Дитячій літературі немає жанрів, які б не підкорилися Григорію Бойку. Він натхненно створював все: поеми, вірші, скоромовки, лічилки, загадки, п’єси-казки. Письменник видав близько ста книжок для дітей. Він, як ніхто інший, вмів не просто розважати молодших читачів, а й з теплим, добрим гумором дотепно й незлобливо показати найрізноманітніші вади дитячого характеру. Вереда, замазура, хвалько, брехун, ледар, базіка, невіглас, недотепа, боягуз, підлабузник, задавака, ябеда, роззява, симулянт – ось «знамениті» персонажі його чудових віршів та поем. Його смішинки про малят і звірят, шкільні й спортивні веселинки, скоромовки-спотиканки, загадки адресовані тим, хто цінує гостре, влучне слово, любить і розуміє гумор, уміє покепкувати не тільки з когось, а й із себе самого.

ШВИДКО ВІДПОВІВ

Коли прийшов зі школи внук,
Дідусь щоденник взяв до рук:
— За віщо двійку ти схопив?
— За те, що швидко відповів...
— За те, що швидко? — гримнув дід.
За це ж п'ятірки ставить слід!
— Та що ви, діду, кричите?
Сказав я швидко, та не те...

ПОЯСНИЛА

— Чого увесь урок ти, Лідо,
пасешся в зошиті сусіда?
— Перевіряю я Семена:
чи вірно він списав у мене?

ДЕ ІВАНКО?

— Де Іванко? — запитав
наш учитель Тому.
— Та він ногу поламав
і побіг додому!

КРУТЬКО

Толі в класі не сидиться,
Непосиді все б крутиться.
То щипа свого сусіда,
То поглядує навкруг,
То під партою обіда,
То на парті ловить мух...

Хтось запитує у Толі:
- Ти завжди крутько такий?
- Ні, не кожен день я в школі,
У неділю ж — вихідний!

Робота над віршем «Галинка та Маринка»

1.Читання вірша вчителем

- Яка основна думка твору?

МАРИНКА ТА ГАЛИНКА

Сьогодні Маринка
Уроків не знала.
Домашнє завдання
В Галинки списала.

Зі школи додому
Вернулись дівчатка.
І тут повторилось
Усе в них спочатку.

Удома Маринка
Отак міркувала:
«Сьогодні в Галинки
Уроки списала.

Чого ж я завдання
Робити спішу?
І завтра в Галинки
Уроки спишу!»

Галинка ж удома
Отак міркувала:
«Сьогодні Маринка
У мене списала.

Чого ж я завдання
Робити спішу?
Його у Маринки
Я завтра спишу!»

А ранком у школі
Зустрілися двоє.
Спочатку дівчатка
Зраділи обоє.

Та стала Маринка
Галинку питати:
— Чи можна іще раз
У тебе списати?

Галинка у сльози:
— От бачиш, яка ти,—
Я думала в тебе
Сьогодні списати!..

До столу учителька
Їх запросила
І порівну двійку
На двох розділила.

2. Самостійне читання вірша

- чи можна назвати дівчаток подругами?

3. Читання в особах.

1.Вивчення творчості поета – сучасника Іван Малковича

(презентація)

Народився 10 травня 1961, Нижній Березів, Косівський район, Івано-Франківська область 1976 — після закінчення середньої школи в Нижньому Березові вступив на скрипкове відділення Івано-Франківського музичного училища ім. Д.Січинськог. 1980 — закінчив Івано-Франківське музучилище. 1980 — вступив на філологічний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. 19-річним юнаком на всеукраїнському семінарі молодих авторів його обрали найкращим поетом. Автор-упорядник понад 30 книжок для дітей, зокрема, «Українська абетка», «Улюблені вірші».

Вірші Малковича перекладено англійською, німецькою, італійською, російською, польською, литовською, грузинською та іншими мовами. Живе і працює в Києві. Збірки Іван Малкович «Білий камінь» (1984) «Ключ» (1988) «Вірші» (1992) «Із янголом на плечі» (1997) «Вірші на зиму» (2006) «Все поруч» (2010).