ВИШИВАНКА Є на вишиванці розмаїті квіти — Це ж Україна наша перлами розшита. Є на ній і гори, є на ній долини, Все, що є найкраще на Вкраїні милій. Є на ній і півники святкові, Є на ній і квіти малинові. Синя нитка — птиці прилітають, А червона — квіти розквітають. Листя вишиванки зеленаве, Голуб із голубкою — до пари. Щоб любов до краю розквітала, Слава України не пропала. Вишивали прабабусі руки, Щоби пам'ятали внуки і правнуки. Щоби своїм дітям в пам'ять передали, І щоб рідну землю завжди шанували. Матінко Небесна, на руках із Сином. Від біди й недолі збережи Вкраїну, Від рук загребущих, лиха і напасті, Щоб як вишиванка розквітало щастя.
Кіровоградська область На старовинних вишивках Кіровоградщинизбереглася символіка ранніх землеробів. Образ Великої богині, якій поклонялись трипільці, зображалась у вигляді пташки і світового дерева. Також зустрічались такі цікаві символи як двоголовий орел - відображення чоловічої та жіночої сутності одночасно. Пізніше поширеними були пишні різнобарвні рослинно-геометризовані орнаментальні мотиви з вазонами, квітами, листям, бутонами. Оригінальним був шов під назвою «солов їні вічка», коли на полотні виколювались дірочки.
Пiсня про рушник. Рідна мати моя, ти ночей недоспала,І водила мене у поля край села,І в дорогу далеку, ти мене на зорі проводжала,І рушник вишиваний на щастя дала.І в дорогу далеку, ти мене на зорі проводжала,І рушник вишиваний на щастя, на долю дала…Я візьму той рушник, розстелю наче долю,В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров,І на тім рушничкові, оживе все знайоме до болю,І дитинство, й розлука, і нiжна любов.І на тім рушничкові, оживе все знайоме до болю,І дитинство й розлука й твоя материнська любов. Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,І зелені луги й солов'їні гаї,І твоя незрадлива, материнська, ласкава усмішка,І засмучені очі, хороші твої.І твоя незрадлива, материнська, ласкава усмішка,І засмучені очі, хороші, блакитні твої.
Виявляється, вишиванки – один з найдавніших українських атрибутів. Геродот стверджував, що вишивкою був прикрашений одяг скіфів, які довгий час проживали на території України. Археологи знайшли на Черкащині зображення чоловіків, одягнених у щось дуже схоже на український національний костюм. Знахідка датувалась 6 ст. нашої ери. Такі ж сорочки приписувались трипільцям.
Щороку у травні учні, вчителі та працівники нашої школи беруть активну участь у святі вишиванки. Його святкують з 2006 року, проте воно стало для всіх українців традиційним та улюбленим. Вишиванка вважається оберегом від усього лихого. Вона є символом краси та міцного здоров’я, а також щасливої долі. В Україні вишиванка також символізує родинну пам’ять, вірність та любов у сім’ї. Вона настільки сильно увійшла до життя української людини, що в нашій країні влаштовуєтеся навіть спеціальне свято – день вишиванки. Ми всі знову одягнули вишиванки і прийшли до школи. Наша головна мета – збереження та популяризація українських традицій та цінностей серед молоді країни. У класах проводилися бесіди, диспути про символи України. Учні та вчителі щиро посміхалися один одному, бажали миру та добра, а також фотографувалися на згадку, адже вишиванка – це не тільки красиво, а й модно . Одягаймо вишиванки частіше! Радіймо сонцю та весні! Молімося за мир в Україні!
ВИШИВАНКА – національна святиня, бо символізує собою і несе в собі духовне багатство, високу мудрість і традиційний зв’язок багатьох поколінь-зв’язок, що не переривається віками. Вишиванку передають з роду в рід, зберігають як безцінну реліквію. За формою – це біла вишита сорочка, виготовлена з лляного чи конопляного полотна домашньої роботи.
Вишиванка – символ здоров’я і краси, щасливої долі і родинної пам’яті, любові і вірності. Візерунок на вишиванці залежить від того, кому вона призначається: батькові чи братові, нареченому чи другові, парубку чи одруженому – кожному вручалась вишита сорочка з візерунком відповідної символіки.
Поява у багатьох українських містах і селах сотень людей у вишиванках у святкові дні виглядає як справжній сплеск патріотизму, як пошанування Дня Незалежності держави. Не менш важливо і те, що носити вишиванки стає усе більш модною тенденцією і перетворюється на модний бренд України у світі. Тож носімо на долю і щастя вишиванку! Це наш український космос і наш національний оберіг.
Вишиванка для українця не лише одяг, не лише вбрання, яке вдягається у найважливіші дні життя або на свята. Це символ приналежності до роду та нації, ознака українськості, а у наш час ще й один із символів, за яким вирізняється українець у багатомірному, багатовбраному глобалізованому світі. Яскраві кольори, фантастичні візерунки-символи, багатство фантазії майстрів – усе це і є вишиванка. Вишиванка ще й ознака приналежності до свідомої спільноти, яка усупереч всьому пробиває собі шлях і утримує ідентичність України.
Два кольори (пісня) 1. Як я малим збирався навесніПіти у світ незнаними шляхами,Сорочку мати вишила меніЧервоними і чорними нитками. Приспів: Два кольори мої, два кольори,Оба на полотні, в душі моїй оба,Два кольори мої, два кольори: Червоний - то любов, а чорний - то журба.2. Мене водило в безвісті життя,Та я вертався на свої пороги,Переплелись, як мамине шиття,Мої сумні і радісні дороги. Приспів:3. Мені війнула в очі сивина,Та я нічого не везу додому,Лиш згорточок старого полотнаІ вишите моє життя на ньому. Приспів: