Презентація "Чому Стенлі Кубрик – головний автор у кіно XX століття"

Чому Стенлі Кубрик – головний автор у кіно XX століття

Стенлі Кубрик, мабуть, найвпливовіший режисер в історії кіно. За свою майже піввікову кар’єру, він зняв лише 13 повнометражних фільмів. Але, кожна з його картин була революцією в кіно, і навіть через 20 років після його смерті, за його фільмами продовжують писати наукові роботи, а для інших режисерів його картини стають джерелом натхнення. Сьогодні ми спробуємо розібратися в особливостях стилю великого режисера, чому його картини навіть зараз продовжують бути актуальними та як Стенлі Кубрик створив сучасний вигляд кінематографу.

Старт у фотографії та документальне кіно. Стенлі почав свою кар'єру як фотограф, після того як покинув коледж у Нью-Йорку, і дуже швидко йому вдалося влаштуватись штатним фотографом у “Look”, досить популярний журнал про моду того часу. Заробивши достатньо грошей і подавшись на умови друзів Стенлі почне знімати документальне кіно, де він працював не тільки режисером, але використовуючи свій досвід фотографа, він ще працював і оператором. На фото молодий Кубрик знімає актрису Розмарі Вільямс.

Досвід фотографа вже пізніше допоможе йому вибудовувати сцени під час зйомок, і робити їх самодостатніми. А досвід документального кіно, допоможе під час зйомок військових фільмів. І справді багато критиків відзначали реалістичне відображення війни, та армійського побуту у його фільмах. What if i ask Kirk to do this?

Жанровий режисер. Стенлі Кубрик незважаючи на прижиттєвий статус великого автора, всю кар'єру знімав жанрове кіно, фільми нуар (“Вбивство”), військовий епос (“Цільнометалева оболонка”, “Шляхи слави”), політичну сатиру (“Доктор Стрейнджлав”), наукову фантастику (“Космічна одіссея 2001”), пеплум (“Спартак”) і хорор (“Сяйво”), і скрізь досяг успіху. Мало кому з режисерів досяглося досягти успіху у той кількості жанрів, в якій встиг попрацювати Стенлі Кубрик.

Багато хто вважає Кубрика радикалом і революціонером у кіно, але це не так. Він дуже часто йшов на приводі у студії, і був системним режисером який дуже мало приносив у свої фільми від себе. Не допомагав йому і його характер. Стенлі Кубрик був перфекціоністом, і міг зробити більше 50 дублів однієї сцени, хоча зазвичай робиться не більше 5. Також він дуже часто виводив акторів із себе аби досягти потрібного йому результату, інколи актори давали йому відсіч. Так Джек Ніколсон побився з Кубриком під час зйомок “Сяйва”. I said one more time

Але така різноманітність жанрів створила специфіку стилю Кубрика - полістилістичність. Він вдало приносив елементи з інших жанрів у свої фільми. Так у “Докторі Стрейджлаві” він об’єднує драму і чорний гумор, а у “Спартаку” об’єднує пеплум з ідею про свободу і людських прав. Завдяки чому кожен з його фільмів давав унікальний глядацький досвід

Ще одна із особливостей фільмів Кубрика, це відсутність головного героя. Персонажам його фільмів важко співпереживати, бо вони малопривабливі, і не мають певної експозиції. Кубрик не хотів аби увага глядача була сфокусована лише на одному чи двох героях. Через це увага глядача переходить на саму історію. Відсутність героя. Are we really bad?

Усі картини Стенлі Кубрика, не мають хеппі-енду. Негативні персонажі ніяк не змінюються на протязі фільму, а самі сюжети повні песимізму та похмурості. Стенлі Кубрик вмів вдало грати на нервах глядачів, і лякати їх не тільки атомними бомбами, чи психопатами, але і цілком життєвими подіями, розлученням чи пиятством. Песимізм. I will make you cry

Ще одна особливість фільмів Стенлі Кубрика, в його фільмах немає “аватару автора” який би висловлював особисту думку режисера. Стенлі Кубрик був дуже замкнутою особистістю, і сам дуже рідко говорив про свої фільми. Він не хотів аби його фільми привертали зайву увагу, і так, нехай у своїх військових фільмах і демонструється безглуздість війни, та проблема мілітаризму у США, сам режисер ніколи відкрито не виступав і не казав що має щось проти цього. Відкритий зміст. I just wanna make movies

Війна та технологіїВійна завжди була одним із центральних моментів багатьох фільмів режисера, але і технології були не меншим сюжетом для них. Так у “Космічній одіссеї” Стенлі Кубрик піднімає питання доцільності технологій і їх безпеки. А у “Суцільнометалевій оболонці” показує що розвиток технологій не призводить до покращення життя людей, а лише до більшого насильства і смертей.

У “Одісеї” весь жах перед технологіями поєднаний у HAL 9000, який може вбити людину керуючись законами логіки і “суцільного блага”. Таке бачення майбутнього було новаторським адже більшість фільмів і книг до цього казали що майбутнє буде безтурботне і спокійне, що усі війни закінчаться, роботи будуть виконувати всю роботи. Фільм Стенлі Кубрика показав нам більш реальне бачення майбутнього.

Радикальні адаптаціїБільше ніж половина фільмів Стенлі Кубрика це авторські адаптації різних книг. Але Стенлі ніколи не повторював сюжет книг повністю, він змінював його задля цілей кіно. Так у фільмі “Сяйво”, який є адаптацією роману Стівена Кінга, він змінив кінцівку, і декілька моментів які змусили автора книги бойкотувати фільм. У “Механічному апельсині” він також змінив кінцівку, аби зробити фільм більш похмурим.

Фільм “Лоліта”, який заснований на романі Володимира Набокова він перетворив із любовного роману, на захоплення Європи (старого світу) Америкою (новим світом). Старий світ відображений у вигляді старого чоловіка європейця, який закохується у молоду американську дівчину, яка не підкоряється правилам і хоче жити життя по своєму.

Візуальний стиль. Як було сказано раніше, фільми Стенлі Кубріка були сповнені песимізму, а сам режиссер любив лякати своїх глядачів. Один із прийомів для цього був крупний план, на якому актори дивляться в камеру ніби спідлоба. Так зникає безпечна дистанція між глядачем та героєм.

Також Стенлі Кубрик був першим режисером, який почав використовувати аудіовізуальний контрапункт у своїх фільмах. Аудіовізуальний контрапункт – художній прийом коли те, що відбувається на екрані, не збігається з музичним супроводом. Сцени вбивств, насильства та підриву атомних бомб можуть відбуватися під класичну чи поп-музику у фільмах Кубрика. Ось як це виглядало у його фільмі “Доктор Стрейнджлав: або як я полюбил атомну бомбу”

Також фільми Стенлі Кубріка мають двоактну структуру, а не класичну триактрну. Що цікаво, кожна з половин є протилежністю іншої. Так у “Механічному апельсині”, у першій половині ми є свідками насильства банді Алекса над звичайними людьми, а в другій, вже бачимо насильство над самим Алексом.2 is better than 3

Спадщина Стенлі Кубріка. Не буде перебільшенням сказати що Кубрик один з тих режисерів, які визначили вигляд сучасного кіно, причому як з естетичної, а й з технологічної погляду. Кубрик стійко долав виробничі та фінансові труднощі, винаходячи для зйомок своїх фільмів нові технології. Для того щоб передати масштаб космічних просторів він використовував інноваційну систему синерама, в якій зйомка велася відразу на три камери і в результаті поєднувалися в єдине об'ємне панорамне зображення.

Щоб створити цю сцену пробіжки, потрібно було побудувати справжню центрифугу, пізніше схожу технологію використовуватиме Крістофер Нолан для свого фільму “Початок”

Революційна технологія Motion control, що синхронізує рух камери та деталізованих мініатюр космічних станцій яка була використана у “Космічній одіссеї”, згодом подарувала світу Зоряні війни.

в “Сяйві” була використана новітня технологія стедікам стабілізуюче зображення при ручній зйомці. За допомогою стедикаму зняли наприклад стрімкі проїзд Дені просторими залами та пустельним коридором готелю Оверлук.

Але найпростіше оцінити вплив Кубрика на культуру за кількістю амажів і пародій на його фільми, в одних лише Сімпсонах можна нарахувати з десяток посилань, що говорити про інші фільми та серіали. Кубрик змінив правила чи не в кожному жанрі якого доторкнувся, після нього неможливо знімати наукову-фантастику про космос не тримаючи в розумі Одіссею або антиутопії ігноруючи Механічний апельсин.

Кінематограф таким яким ми його знаємо, зараз вийшов із кубриківської шинелі, наприклад фільми Девіда Фінчера також відрізняються відстороненим поглядом та візуальним перфекціонізмом. Уес Андерсон будує симетричні кадри та штучні, але тепер уже затишні світи. Крістофер Нолан прагне відзначитись у кожному жанрі, А Денні Вільнев вибудовує складні естетські мезосцени. Усі вони намагаються продовжувати справу режисера та змушують кіноспільноту знову і знову осмислювати місце автора в кіно. Now go and watch my movies