«Вийшов вранці у сад, чогось не вистачає, якогось знайомого звуку. Жодної бджоли. Не чутно жодної бджоли! Жодної! Що? Що таке? І на другий день вони не вилетіли. І на третій. Потім нам повідомили, що на атомній — аварія, а вона поруч. Але довго ми нічого не знали. Бджоли знали, а ми ні...». Уривок із книги Світлани Алексієвич «Чорнобильська молитва»
1. ПРИЧИНИ АВАРІЇ НА ЧАЕСНепродумана надіндустріалізація Нижньої Наддніпрянщини та Донбасу, інтенсивне спорудження штучних «морів» на Дніпрі доповнилося в 70 – 80-ті рр. будівництвом мережі атомних електростанцій. 1980 р. на території республіки діяли 9 енергетичних об’єктів. На Україну, яка займала менше 3 % території СРСР, припадало майже 25 % всіх шкідливих виробництв. УРСР стала повністю залежати від постачання енергоносіїв із Росії. Споруджувалися гіганти індустрії, що були зорієнтовані на випуск продукції для союзу. Чимало підприємств будували з орієнтацією на старі технології та проекти. Загострилася екологічна ситуація. За забрудненістю повітря Україна посідала одне з перших місць серед регіонів Союзу.
Будівництво ЧАЕС у 1970 р. розпочав трест Південатоменергобуд Міненерго СРСР. Перший блок став до ладу у 1977 р., а наступні – у 1978, 1981 і 1983 рр. За пуском і освоєнням 4-го енергоблоку ЧАЕС стала найбільшою не тільки в СРСР, але й у світі. За потужністю вона поступалася лише: японській «Фукусіма», де працювало 6 блоків та французькій «Боже», що мала 5 блоків. Щоб наздогнати їх, планувалося побудувати ще два енергоблоки: п’ятий, який мав стати до ладу восени 1986 р., та шостий – у 1988 р.
В ніч 25 на 26 квітня 1986 р. о 1 год. 25 хв. стався вибух на четвертому реакторі, результаті якого завалилися дах і стіни верхньої частини будівлі. На момент аварії в реакторі містилося 200 т радіоактивного урану та плутонію. У навколишнє середовище потрапило 3 % радіоактивних матеріалів. Радіоактивна хмара накрила територію площею 155 тис. км ².
«О ВЗРЫВЕ НА АЭС». КИЕВСКАЯ ОБЛАСТЬ«26 квітня 1986 р. в 01 год. 25 хв. у приміщенні 4-го енергоблоку Чорнобильської АЕС при підготовці його до планового середнього ремонту стався вибух із наступною пожежею, яку невдовзі було ліквідовано. Від вибуху завалився шатер перекриття реакторного і дах машинного залів, загорілася дах 3-го енергоблоку, через що останній був аварійно зупинений. До 06 год. того ж дня пожежа на даху цього енергоблоку також була ліквідована… В зв’язку із висловлюваннями вчених і фахівців думкою про можливе підвищення рівня радіації та небезпекою подальшого перебування населення у місті 27 квітня Урядовою комісією було ухвалено рішення про зупинку 1-го та 2-го енергоблоків із розхолодженням реакторів, а також евакуації жителів м. Прип'ять... Проводяться роботи із локалізації епіцентру аварії із використанням вертольотів. З цією ж метою залучені війська радіаційної і хімічного захисту. Станом на 8 год. ранку 28 квітня радіаційна ситуація характеризувалася рівнем радіації гамма-часток: на 3-с і 4-м енергоблоках 1000 – 2600, на окремих ділянках в межах міста – 30 – 160 мікрорентгенів на секунду. Здійснюються заходи з допущення розповсюдження панічних чуток і тенденційної інформації».
Спочатку провину за катастрофу покладали виключно, або майже виключно, на персонал. Таку позицію зайняли Державна комісія, суд, а також КДБ СРСР. МАГАТЕ у власному звіті 1986 р. також в цілому підтримало цю точку зору. Грубі порушення правил експлуатації АЕС, скоєні персоналом ЧАЕС, полягали в наступному:проведення експерименту будь-якою ціною, не дивлячись на зміну стану реактора;вивід з роботи справного технологічного захисту, який просто зупинив б реактор ще до того як він потрапив би в небезпечний режим;замовчання масштабу аварії в перші дні керівництвом ЧАЕС.
Консультативний комітет з питань ядерної безпеки (INSAG) в 1993 р. опублікував новий звіт, що назвав нові причини аварії :реактор був неправильно спроектований і небезпечний;персонал не був проінформований про небезпеки;персонал допустив ряд помилок і неумисно порушив існуючі інструкції, частково через відсутність інформації про небезпеки реактора;відключення захисту або не вплинуло на розвиток аварії, або не суперечило нормативним документам.
Аварія на Чорнобильській АЕС призвела до забруднення біосфери, радіоактивного опромінення тисяч людей, появи на території України 30-кілометрової «зони відчуження», масового переселення жителів із забруднених земель в інші регіони республіки. Прямі витрати України на ліквідацію катастрофи на електростанції, що підпорядковувалася свого часу союзному відомству, становили в 1988 – 1990 рр. понад 20 млрд. крб. І ще тривалий час Україна витрачатиме мільярди на ліквідацію наслідків Чорнобиля та соціальний захист постраждалих внаслідок аварії. Вибух 4-го енергоблоку ЧАЕС 26 квітня 1986 р. за своїми радіаційними наслідками був еквівалентним 500 ядерним бомбам, скинутим на Хіросіму.
Після аварії утворилася радіоактивна хмара, яка накрила не лише сучасну Україну, Білорусь та Росію, але й і Східну Фракію, Македонію, Сербію, Хорватію, Болгарію, Грецію, Румунію, Литву, Естонію, Латвію, Фінляндію, Данію, Норвегію, Швецію, Австрію, Угорщину, Чехію, Словаччину, Нідерланди, Бельгію, Словенію, Польщу, Швейцарію, Німеччину, Італію, Ірландію, Францію (разом з Корсикою, Велику Британію та острів Мен.
27 - 28 квітня відбувалася евакуація Прип'яті. Було евакуйовано більше 44,5 тис. чол., бл. 1000 виїхало до родичів та знайомих в інші області. Прип'яті залишилося близько 5000 осіб, для проведення невідкладних робіт.з 27 квітня до 16 серпня 1986 р. було виселено 81 населений пункт Київської та Житомирської областей. Було відселено близько 90 тис. осіб (хоча існують дані про 115 тис. відселених).
З 600 тис. ліквідаторів загинуло близько 10%. Загальною практикою була фальсифікація даних про опромінення серед військовослужбовців-ліквідаторів. Унаслідок радіоактивного випромінювання постраждалими вважаються 3 млн. осіб, зокрема 1 млн. дітей. Офіційно визнано радіоактивно забрудненими внаслідок Чорнобильської катастрофи 2294 населених пункти України, розташовані на території 77 районів 12 областей, у яких проживає понад 2,3 млн. громадян. Зросла чисельність онкологічних захворювань, збільшилася смертність населення.Із сільськогосподарського користування виведено близько 5 млн. га земель. Опромінення природних об’єктів та їх радіоактивне забруднення.
3. НАСЛІДКИ АВАРІЇ НА ЧАЕС ДЛЯ УКРАЇНИ 1990 р. вийшла Постанова Верховної Ради УРСР «Про невідкладні заходи із захисту України від наслідків Чорнобильської катастрофи»: Україну проголошено зоною екологічного лиха;Вимога припинити експлуатацію ЧАЕС;Доручення уряду звернутися до міжнародних організацій про надання допомоги в ліквідації наслідків аварії. Злочинне мовчання влади призвело до розгортання антитоталітарного руху в Україні.
26 листопада 2016 р. на 4-й енергоблок Чорнобильської атомної електростанції насунули захисну арку. Нову конструкцію насунули на старий саркофаг, який звели у 1986 р. над розбитим енергоблоком. Нова конструкція дозволить розпочати роботу з демонтажу 4-го енергоблоку Чорнобильської АЕС. Нове накриття звів французький консорціум «Новарка». Висота арки становить 108 м, довжина – 162 м. Один арочний проліт має 257 м. Висота конструкції сягає 30-поверхової будівлі. Кошти на будівництво зібрали країни-донори фонду «Укриття». Нову споруду експлуатуватимуть протягом 100 років.