Презентація "Цифрова ідентичність. Соціальні мережі. Права людини в інтернеті"

ЦИФРОВА ІДЕНТИЧНІСТЬ. СОЦІАЛЬНІ МЕРЕЖІ. ПРАВА ЛЮДИНИ В ІНТЕРНЕТІ

Парадокс Інтернету: він зв’язує людей,що перебувають далеко,але роз’єднує з тими,хто перебуває поруч. Інтернет –це лише інструмент. Усе залежить від того,хто і з якою метою його використовує. Білл Гейтс

Як відомо, свою ходу Інтернет розпочав наприкінці 60-х років ХХ століття. А вже з середини 90-х років, коли з'явилася значна кількість інтернет-користувачів, він став засобом масової інформації. Перші користувачі мережі з'явилися в Україні в 1990 році. Офіційною датою відліку епохи Інтернету в Україні став 1992 рік. На початку 2017 року в нашій країні, за матеріалами Інтернет-асоціації України, було 21,6 млн користувачів Інтернету, із них понад третина — молодь.

Інтернет — це невід’ємна частина нашого життя. Він є глобальною системою взаємозалежних комп’ютерних мереж. Інтернет є мережею мереж, що дає можливість створення кіберпростору, де відбувається онлайнова комунікація. Кіберпростір ще називають віртуальною реальністю. Віртуальна реальність — це ілюзія дійсності, створена за допомогою комп’ютерних систем, які забезпечують зорові, звукові та інші органи чуття.

Переваги та недоліки Інтернету. ПЕРЕВАГИджерело різної інформаціїДжерело розвагІнтернет-магазини. НЕДОЛІКИМарна трата часу. Небезпечне місце для дітей. Конфіденційність. Фінансові шахрайства. Віруси / Malwares. Онлайн-погрози чи цькуванняІснує багато переваг та недоліків Інтернету, але переваги Інтернету надзвичайно великі, щоб ми могли просто від нього відмовитися. Інтернет полегшує життя, але ми не повинні забувати про загрози, які він може в собі нести

В епоху масового Інтернету ми все частіше стикаємося з термінами «віртуальна особистість», «цифрова особа». Така особистість у віртуальному світі намагається втілити свої фантазії та мрії, створити віртуальний образ, змінити свою ідентичність. Занурення людини в мережу Інтернет сприяє появі цифрової ідентичності. Аватари й нікнейми в соцмережах можуть створити нову віртуальну особу, яка розпочне нове мережеве життя із заміною реального «я» на віртуальне. Здійснюючи спілкування з іншими за допомогою комп’ютера, будь-яка людина може стати абсолютно іншою особою, тим, ким хоче бути, проявити інший зразок поведінки. Людина може віртуально змінити свій вік, стать, адресу, створити бажаний ідеальний образ. В умовах потрапляння до віртуальної реальності людина стає кимось іншим, часто радикально відмінним від тієї особи, якою вона є в буденному житті. Також вираженням цифрової ідентичності є не створення віртуальної особи, а вираження себе справжнього, самореклама, самопрезентація.

соби. Цифрова ідентичність — це інтернет-ідентичність людини, групи людей, організації та цифрове уявлення про набір їх унікальних якостей як мережевого суб’єкта. Цифрову ідентичність можна представити як набір електронних записів по цифровому сліду, що зберігає сукупність інформації про відвідання та дії користувача під час перебування в мережі. Людина залишає свій відбиток в інформаційному полі, наприклад, електронні листи, записи та фотографії в соціальних мережах продовжують своє існування. У світі цифрової ідентичності людину визначає контент, який розміщений нею в Інтернеті через форуми, блоги та соціальні мережі. Інформація, яка накопичується там, складає великі бази особистих даних, а також поведінкові, непрямі відомості про користувачів, за якими також можна встановити реальну людину.

Цифрова ідентичність використовується для ідентифікації при з’єднаннях з різними сторінками мережі Інтернет. Зокрема, вона міститься в цифровій ідентифікації та автентифікації даних, що підтверджують дійсного користувача комп’ютерних систем. Така інформація включає ім’я користувача та пароль, дату народження, номер соціального страхування, медичні дані, фінансові історії, відомості про податки та професійний досвід, операції в режимі онлайн, такі як електронні транзакції (операції з використанням банківського рахунку), покупки тощо. Уся ця інформація зберігається в Інтернеті й формує цифрову ідентичність.

Спілкування сучасної людини великою мірою відбувається в соціальних мережах, у яких вона проводить усе більше часу. Соціальна мережа — це веб-сервіс, віртуальна спільнота, що складається з людей з однаковими інтересами, нахилами, діяльністю. Соціальні мережі спеціалізуються на різних потребах та інтересах людей, і в більшості користувачів є акаунти у двох-трьох соціальних мережах. Найпопулярніші соціальні мережі: це Facebook, Instagram, Twitter, Linked. In. Усі ці та інші соціальні мережі націлені на обслуговування інтересів і потреб людини та впливають на розвиток її ідентичності.

У віртуальному світі Інтернету ми постійно стикаємося з проблемою забезпечення приватності. Згідно зі статтею 8 Європейської конвенції з прав людини, приватність закріплюється як окремий аспект приватного життя. Ніхто не має права збирати та поширювати інформацію про наше приватне життя. Особиста інформація, якою ми не хочемо ділитися, має залишатися конфіденційною, не підлягати розголосові. Питання збереження приватності в мережі Інтернет є актуальним, оскільки віртуальне спілкування практично ніколи не буває приватним. Інформація, що поширюється в режимі онлайн електронною поштою, соцмережами тощо легко може бути доступна іншим. Від неї також неможливо повністю позбутися. Недостатня захищеність інформації та своїх профілів створює ризик доступу до неї інших людей і її використання без дозволу. Користувачі Інтернету самі несуть відповідальність за захист відомостей про своє життя.

В Інтернеті існує безліч небезпек. Зокрема, відсутні засоби впізнання особи, з якою спілкуєшся, і є багато випадків, коли себе видають за інших. Наявні випадки потрапляння в рабство чи залежність через мережу Інтернет. Також Інтернет використовується шахраями, які можуть вимагати гроші, наприклад, на організацію допомоги чи благодійність. З тією ж метою надсилається інформація про виграш грошей або речі: щоб отримати приз, треба зателефонувати за платним номером телефону чи сплатити певну суму, зазначену як податок. Важко уберегтися від спаму. Більш уразливими через підключення до глобальної мережі стають комп’ютери. Загрози для приватності можуть бути безпосередніми — хакерські атаки, шкідливе програмне забезпечення, та опосередкованими — спостереження, спам, накопичення непрямої інформації. Втручання може бути відкрите, помітне для користувача — у вигляді викрадення, пошкодження чи знищення інформації про особу, та приховане — може залишатися непоміченим, воно спрямоване на отримання інформації, маніпуляції з нею, відкладені в часі, можливу активність у мережі від імені особи. Тому треба дотримуватися правил безпеки.

Правила безпечної поведінки в інтернеті1. Нікому не надавати особисту інформацію: домашню адресу, номери телефонів, робочу адресу батьків, адресу школи тощо.2. Не погоджуватися на зустріч з людиною, з якою ви познайомилися в Інтернеті.3. Не посилати свої фотографії чи іншу інформацію незнайомим людям.4. Не відповідати на грубі листи.5. Не давати нікому свої паролі.6. Не робити протизаконних вчинків і речей в Інтернеті.7. Не шкодити і не заважати іншим користувачам.

Велика група небезпек в Інтернеті об’єднує поняття - кіберзлочинність. Нині поширеним явищем у віртуальному середовищі є кіберзлочинність, що включає різні види злочинів, які здійснюються за допомогою комп’ютера в мережі Інтернет. Об’єктами кіберзлочинів є персональні дані, банківські рахунки, паролі, особиста інформація як фізичних осіб, так і бізнесу та державного сектору. Кіберзлочинність є загрозою на глобальному рівні. Одним з видів кіберзлочинності є піратство — незаконне розповсюдження інтелектуальної власності в Інтернеті.

До кіберзлочинів також належать порушення авторського права, шахрайство, незаконний доступ до банківських рахунків та перекази коштів, незаконне збирання відомостей тощо. Шахрайство з банківськими рахунками може відбуватися з використанням реквізитів банківської картки, які викрадені зі зламаних серверів, розрахункових систем чи персональних комп’ютерів (кардинг); створення сайту, схожого на сайт банку користувача, через який і крадуться реквізити платіжних карток (фішинг); використання інструменту-скримеру для зчитування магнітної доріжки платіжної картки (скимінґ); телефонне шахрайство, пов’язане з виманюванням реквізитів банківських карток або іншої конфіденційної інформації, примушуваннями до переказу коштів на картку злодіїв (вішинг).

Кіберзлочинами є онлайн-шахрайства — несправжні інтернет-магазини та інтернет-аукціони; доступ до перегляду супутникового чи кабельного телебачення (кард-шарінг), створення та розповсюдження вірусів і шкідливого програмного забезпечення (мльваре); соціальна інженерія — технологія управління людьми в інтернет-просторі. Ще один вид кіберзлочинів — протиправний контент, що містить заклики до екстремізму, тероризму, пропагує наркоманію та насильство, використовує мову ненависті. До кіберзлочинів можна віднести доведення особи до самогубства шляхом кіберзалякування (кібербуллінгу) через будь-які форми електронної комунікації. Кіберзалякування є однією з форм насильства й характеризується образливими діями, знущаннями, що повторюються впродовж певного відрізку часу.

В Україні здійснення кібербезпеки регулюється Законом України «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України» від 2017 р., правовою основою якої є «Конвенція про кіберзлочинність» — міжнародний документ із протидії кіберзлочинності. У разі якщо виявлено факт вчинення злочину за допомогою Інтернету, необхідно повідомити про цю подію, заповнивши форму зворотного зв’язку на сайті Управління боротьби з кіберзлочинністю Міністерства внутрішніх справ України та написати відповідну заяву в найближчий відділ поліції. 

В Україні механізмами захисту прав людини в Інтернеті є: Звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Звернення до Управління боротьби з кіберзлочинністю Міністерства внутрішніх справ України, Звернення до міжнародних судів чи організацій. Після використання всіх національних механізмів правового захисту кожна людина може звертатися за захистом своїх прав і свобод до міжнародних судових установ.

У 2014 році Рада Європи оприлюднила посібник із прав людини для користувачів Інтернету, де йдеться про права людини в мережі й про можливі дії в разі їх порушення. З допомогою цих пропозицій Ради Європи у світі блокують небажані сайти та різні додатки, щочасто несуть негативну інформацію для інтернетспоживачів.Інтернет є віртуальним середовищем, у якому реалізуються та можуть порушуватися права людини. ООН та Рада Європи визначають, що існуючі права людини та основні свободи однаковою мірою належать як до офлайн, так і до онлайн-простору. 

Права людини в інтернетіПраво на ефективний засіб у разі обмеження прав і свобод;Право на вільне вираження своїх поглядів;Право навчання безпечним інтернет- користуванням;Право доступу до інформаційних ресурсів і комунікацій,що використовуються в освітньому процесі та науковій діяльності;Право на приватне життя;Право на доступ до контенту рідною мовою;Доступ до інтерактивної освіти;Доступ до культурних здобутків в Інтернеті;

Особливості захисту прав молоді в інтернетіУсвідомити важливість захисту своєї та чужої приватної інформації та не розповсюджувати її в соціальних мережах.; Ніколи не давайте приватної інформації про себе;(прізвище,номер телефону,адресу,номер школи ,без дозволу батьків;Поводитися в інтернеті так само ,як у реальному житті, слідувати етичним нормам і правилам;Не довіряти незнайомим людям у Мережі- віртуальний співрозмовник може видавати себе за іншого; Не відкривайте листи електронної пошти,файли ,або Web- сторінки,отримані від людей яких ви реально знаєте або не довіряєте; Нікому не давайте свій пароль;Пам΄ятати ,що віртуальні покупки коштують реальних грошей;Звертатися за допомогою батьків в будь-якій неоднозначній і незрозумілій ситуації;Використовуйте тільки зрозумілу інформацію;Установіть на комп’ютері антивірусну програму;Складіть перелік корисних і цікавих ресурсів

Домашнє завдання. Опрацюйте параграф 36