Презентація "Цікаві факти про Г.К.Андерсена"

Цікаві факти про Г. К. Андерсена. Підготувала вчитель Кременчуцької ЗОШ І-ІІІ ступенів №20 Матієнко Юлія Миколаївна

Дитинство письменника. Народився Ганс 2 квітня 1805 року, як відомо, у Данії. А саме на острові Фіонсе. Там розташоване невеличке місто Оденсе. Там і ступив перші кроки казкар. Серед його предків теж були вельми творчі особистості. Так, його дід займався різьбою по дереву. Він мав пристрасть до виготовлення статуеток, які поєднували в собі частини тіла людей та різних тварин. Як це часто буває, митця не зрозуміли. І його просто вважали божевільним.

Перша казка. Письменник залишив після себе величезну творчу спадщину. Але, як виявилося, ми були знайомі з нею не в повній мірі. Була знайдена казка, яка, можливо, написана ще під час навчання Ганса у школі. Вона має назву «Сальна свічка». Знайшлася вона абсолютно випадково у архіві рідного містечка автора.

Дружба з майбутнім королем Розповідають, що в дитинстві Ганс мав дружні стосунки із принцом Фрітсом. Власне, ця історія поширилася від нього. У своїх автобіографічних записах він згадував про те, як грався з майбутнім королем Фредеріком VII. Тому дехто навіть припускав його королівське походження. Андерсен навіть говорив, що все життя товаришував з Фрітсом. А коли він помер, то навіть був допущений до його труни на рівні з рідними. Більше ніхто, тільки він. Але, скоріше за все, це відбувалися лише в бурхливій уяві Андерсена. Фредерік VII

Страхи та фобії письменника. Казкар мав дуже велику кількість страхів — поширених і абсолютно незвичних, дивних. Він боявся псів та бути пограбованим. Також у нього великий острах викликала сама лише думка про те, що він може померти під час пожежі. Уявіть собі, він навіть постійно носив із собою мотузку. Яким чином вона пов’язана із вогнем? Все просто: з її допомогою можна вилізти з палаючого будинку через вікно.

Страхи та фобії письменника. Ще одна незвична фобія Андерсена — страх залишитися без паспорта. У письменника ще був страх бути отруєним. Він проявився навіть тоді, коли скандинавські діти вирішили зробити йому подарунок і надіслали найбільшу в світі коробку із цукерками з шоколаду. Солодощі він навіть не скуштував і віддав їх своїм племінницям. Також Андерсен вважав, що кількість його зубів безпосередньо впливає на його здатність до творчості. Тому він весь час страждав від зубного болю, але не позбувався хворих зубів..

Кохання Г. Андерсена. Казкар за все своє життя не був ніколи одружений. У 1840 році в його житті з’явилася вона, Дженні Лінд. Вона була молодша за нього на 14 років, але не сприйняла його, як дорослого чоловіка. Зверталася до нього «братику» або «дитя». А він через три роки після знайомства з нею у своєму щоденнику залишить запис: «Я кохаю». Та ця любов так і залишилася виключно на сторінках зошита. У 1952 році його муза вийшла заміж за музиканта Отто Гольшмідта. Проте світу залишилися казки та вірші, присвячені Лінд.

Автограф О. Пушкіна. Андерсен був сучасником Олександра Сергійовича. . Казкар був щирим прихильником його таланту. І дуже хотів отримати підпис Пушкіна. За замовленням він його отримав. Це був надпис на книзі «Елегія», видання 1816 року. До останніх днів він зберігав цю книгу і дуже хизувався тим, що має її. Вона не загубилася. Відомо, що в наш час вона зберігається в Датській Королівській Бібліотеці.

Андерсендград. До ювілейної 175-ї річниці від дня народження письменника у м. Санкт-Петербурзі був створений неймовірний розважальний комплекс для дітей, Андерсенград. Всі будівлі в ній відносилися до певних казок, також встановлені пам’ятники персонажів: Русалоньці (2008) та Олов’яному солдатикові (2010).

День книги для дітей . У день народження казкаря відзначається Міжнародний день дитячої книги (IBBY). Він був започаткований у 1956 році. Також існує нагорода, яка має назву Золота медаль Ганса Крістіана Андерсена. Вона вважається найвищим досягненням у сучасній літературі в галузі дитячої літератури.

Пам’ятник наодинці. Пам’ятник для письменника був створений і установлений ще за його життя. Він навіть особисто затверджував проект архітектора Огюста Сабьо. В першому варіанті скульптури він мав сидіти в кріслі, оточений дітьми з книгою в руках. Але таке бачення скульптора його обурило. Він сказав, що в такому разі міг би і розказати казку, а не прочитати. У варіанті ж втіленому у життя, письменник із книгою в руці без слухачів.