Презентація "Цікаві факти про гетьманів Української Держави другої половини 17-початку 18 століть"

ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО ГЕТЬМАНІВ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XVII- ПОЧАТКУ XVIII СТОЛІТЬ

ІВАН ВИГОВСЬКИЙ Цікаві факти з життя Івана Виговського. 1. Потрапивши у полон до татар під Жовтими Водами, І. Виговський зробив три невдалі спроби втекти, а потім був викуплений Богданом Хмельницьким, який віддав за шляхтича породистого скакуна. 2. Будучи генеральним писарем і опікуючись численними міжнародними контактами молодої української держави, Виговський призначив на посади послів свого батька і всіх братів. 3. Виговський по-дружньому листувався з Московським патріархом Никоном (батьком реформ російської Церкви), який надсилав йому книги. 4. Виговський разом з Хмельницьким складали Реєстр Війська Запорозького 1649 р., куди повинні були включити 40 тисяч козаків. Саме вони удвох вирішували, хто з більш ніж стотисячного війська гідний увійти до козацької еліти, а хто - ні. Вже тоді генеральний писар міг придбати величезну кількість особистих ворогів. 5. Саме Виговського разом з його патроном Богданом Хмельницьким викрав під Берестечком кримський хан Іслам-Гірей.

ЮРІЙ ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ Доля Юрія Хмельницького – сина славетного укра- їнського гетьмана Богдана Хмельницького була трагічною. Він тричі зрікався гетьманської булави. Такого в історії України не було ніколи. Вперше він відмовився від влади, коли за заповітом батька його обрали гетьманом у 16 років. Юрій не маючи досвіду управління державою відмовився від булави. Вдруге його обрали гетьманом у 1659 році, але невдале керівництво країною призвело до втрати нимконтролю над Лівобережною Україною. Юрій відмовляється від влади та йде ченцем у монастир. Потім він потрапив у полон, згодом у в’язницю, пізніше – знову у монастир. Коли Туреччина захопила частину українських земель, то вони втретє проголосили гетьманом Юрія Хмельницького. У своїх діях він спирався на турків і татар, які постійно грабували український народ. Гетьману не вдалося створити міцної влади, люди тікали з його володінь і він втретє зрікається булави. За переказами, нікому не потрібного гетьмана, турки скарали у Кам’янець-Подільську.

ПЕТРО ДОРОШЕНКО Петро Дорошенко – найтрагічніша постать гетьмана в історії України. Все своє життя він боровся проти поляків, за незалежну Україну в етнографічних її межах. Петро Дорошенко був чи не єдиним гетьманом України, який організував карбування власних грошей. Це він робив нелегально. Його «монетний двір» перебував у містечку Лисянка, що на Черкащині. Тут протягом тривалого часу карбувалися польські гроші різного номіналу. Монети Дорошенка були гарної якості. Срібло для монет постачалося із Криму та Туреччини. Їх неможливо було відрізнити від справжніх, ні за якістю срібла, ні за вагою, ні за формою чи написами. У народній пам’яті збереглися перекази про скарби Петра Дорошенка, але де вони зберігаються – це загадка!

ІВАН СІРКО Про Івана Сірка існує безліч легенд. Наприклад, зберігся переказ, що він народився одразу із зубами, а через тиждень його вже годували хлібом. Священник, який зайшов охрестити немовля, відмовився брати дитину на руки, перехрестив його здалеку тай втік. Малюк ріс хворобливим і мовчазним. Серед однолітків почувався чужим, тому часто блукав лісом на самоті. У ніч на Івана Купала його збив з ніг сильний поштовх ззаду. Хлопець закричав, і щосили вчепився у нападника. Коли отямився, то побачив, що задушив голими руками вовка. Після цього хлопець перестав хворіти, а у селі де він жив, його почали прозивати Сірком. У селі Сірка стали побоюватися і він вирушив на Січ. Серед козаків він уславився, як великий характерник (чаклун). Він міг бачити майбутнє, події, що відбувалися за сотні кілометрів, міг впливати на свідомість людей, міг лікувати смертельні рани, ловити кулі, знаходити скарби, виходити сухим із води, перетворюватися у птицю чи звіра. Існує легенда про три смерті Сірка. Коли приходив час смерті, то він давав своєму товаришу три пляшки з настоями трав. Після смерті, тіло Сірка окроплювали з першої пляшки і той починав дихати, після другої – відкривалися очі, а після третьої – починав рухатися й говорити.

ДЕМ’ЯН МНОГОГРІШНИЙ Дем’ян Многогрішний бажав миру Україні, тому й переписувався з правобережним гетьманом Петром Дорошенком про спільні дії проти іноземних загарбників. Цим скористалися вороги гетьмана, зв’язали його й посадили до в’язниці. Щоб його не звільнили прихильники, арештованого Дем’яна Многогрішного змовники відправили до Москви. Під великими тортурами Дем’ян Многогрішний визнав лише зв’язки з Петром Дорошенком. За козацьким звичаєм, гетьмана повинні були судити в Батурині, але змовники боялися народних заворушень і настояли, щоб Многогрішного судили в Москві. Гетьмана засудили до страти. Коли кат прийшов для виконання вироку, Многогрішному було оголошено про заміну покарання на довічне ув’язнення. Гетьмана разом із родиною було заслано до Сибіру, в місто Селенгінськ. Через 11 років тут спалахнуло повстання. Війська заворушників оточили Селенгінськ. Захисники були налякані великою кількістю повстанців. Щоб організувати оборону, Дем’яна Многогрішного звільнили з в’язниці. Колишній гетьман особисто брав участь у боях з повстанцями, а у вирішальний момент очолив зведений загін стрільців та засланців і здобув перемогу. У кінці свого життя Дем’ян Многогрішний постригся в ченці. Похований у Спасо-Преображенському соборі Селенгінська.

ІВАН САМОЙЛОВИЧ Правління часів Самойловича відзначалось повною лояльністю Москві — він неодноразово брав участь у спільних походах проти Туреччини, започаткував примусове переселення українців з Правобережної України на Лівобережну, за його гетьманування українська православна церква, яка до того була під зверхністю Константинопольського патріарха, була підпорядкована Московському патріархату. Однак, після вкрай невдалого походу проти кримьких татар Самойлович був звинувачений у «зраді Москві», 23 липня 1687 року позбавлений гетьманства, зарештований і засланий разом із родиною до Сибіру, де й помер через три роки.

ІВАН МАЗЕПА Іван Мазепа був гетьманом рекордний термін – 22 роки Мазепа вільно володів російською, польською, італійською, німецькою, французькою, татарською мовами та латиною. Мазепа був найбагатшою людиною в Європі. Французький монах допоміг йому розробити таємні рудники із золотою і срібною рудою в Полтавській області. У 70 років Мазепа закрутив роман зі своєю хрещеницею, 16-річної Мотрею Кочубеївною. Дівчина пішла від батька до Мазепи, але він, остерігаючись штурму свого замку в Гончарівці козаками, відправив її назад. Мазепа — не лише вправний політик, а і громадський діяч. За його гетьманування відбувся чималий розвиток усіх галузей української культури, освіти, мистецтва та літератури. Мав власну колекцію зброї та велику унікальну бібліотеку. Церемонія «покарання» Мазепи. Було зроблено опудало, яке символізувало гетьмана. Це опудало спочатку протягли вулицями Глухова, а потім винесли його на підмостки і зачитали все, що цар зробив доброго для Івана Мазепи. Також було оголошено всі «провини» гетьмана. Після цього кат зірвав з опудала Андріївську стрічку, зламав булаву та шаблю, а саме опудало повісив.

ПИЛИП ОРЛИК Народився не в Україні й помер за її межами. Окрім української мови, вільно володів польською, болгарською, арабською, шведською, німецькою, латинською та церковнослов’янською. Автор першої у світі конституції сучасного вигляду. Документ визначав права та обов'язки всіх членів Війська Запорізького й був затверджений шведським королем Карлом ХІІ. Три десятиліття Орлик прожив в еміграції, переїжджаючи з країни в країну: Швеція, Німеччина, Франція, Туреччина. У 1722 р. П. Орлик був змушений переїхати на територію Туреччини, де й прожив останні 20 років свого життя. Усі його дипломатичні зусилля виявилися марними. Помер та похований в м. Ясси.