Презентація "Цікаво про рослин"

На якому дереві ростуть найбільші в світі фрукти? Деревом з найбільшими в світі плодами є джекфрут (Artocarpus heterophyllus). Цього уродженця Індії в даний час розводять в багатьох країнах Південної і Південно-Східної Азії — від Індії до Індонезії. Плід джекфрута може досягати: в діаметрі 30— 40 сантиметрів; в довжину — 60—90 сантиметрів; по масі — близько 34 кілограмів. Дуже смачний плід схожий на диню, манго і папаю, але має один недолік — специфічний запах одеколону. Сік солодкий, може мати жовтий, коричневий або рожевий кольори в залежності від зрілості фрукта. Недостиглий плід готують як овоч, а доспілий — вживають в сирому вигляді або консервують в сиропі. Насіння можна варити або смажити. У Азії про це дерево говорять: «Якщо у вашому дворі росте джекфрут, ви не помрете з голоду».

Яка рослина найшвидше виростає? Самою швидкорослою рослиною є бамбук (Bambusa). Швидкість його росту може досягати 75 сантиметрів в добу. А рекордсменом за швидкістю зростання серед дерев вважають евкаліпт (Eucalyptus deglupta), що росте в Новій Гвінеї. За 1 рік і 3 місяці евкаліпт виріс на 10,6 метра.

Яке дерево найбільше? Найбільшим деревом вважають секвоядендрон гігантський, або мамонтове дерево (Sequoiadendron giganteum). Росте воно в Каліфорнії по західних схилах Сьерра-Невади на висоті 1500—2500 метрів, має прямий стрункий. Висота дерева може досягати 100 метрів, діаметр стовбура — 10 метрів. Найкрупніший екземпляр із всіх, що нині існують має висоту 83 метри і діаметр стовбура 24,11 метра.

Яке дерево найвище у світі? Фахівці підрахували, що коріння і судини дерева не можуть підняти воду з грунту вище ніж на 130 метрів — це теоретична межа росту дерев у висоту. Найвище на сьогодні дерево має ріст 112,7 метра — це секвоя вічнозелена (Sequoia sempervirens), що росте в Каліфорнії . Вода з коріння цього гіганта добирається до його верхівки майже добу.

Яке дерево найстаріше на нашій Землі? Ще недавно найстарішим деревом на Землі вважали сосну остисту (Pinus aristata), що росте в США на кордоні штатів Каліфорнія і Невада. Вік цього древнього дерева оцінюють приблизно в 4900 років. Проте у 2003 році стало відомо, що на японському острові Якусима росте кедр, якому, по оцінках фахівців – 7200 років. Це дерево включене ЮНЕСКО в список пам’ятників природи світового значення.

ПАПОРОТЬ Папороті – чи не найдавніші рослини, які з’явилися близько 400 млн років тому в девонському періоді палеозойської ери. Гігантські деревоподібні папороті багато в чому визначали обличчя планети ще за часів динозаврів. Тасманію називають островом папоротей. Острів в основному покритий вічнозеленими лісами, в яких переважають папоротеві рослинні види, через що природа цих островів нагадує доісторичну. Японські дослідники з’ясували, що папороть виводить з організму радіацію. У папороті немає листя, а те що ми називаємо листям, насправді гілки, які послужили прообразом майбутнього листя у рослин. Деякі папороті є рослинами-паразитами, вони пускають свої пагони по стовбуру дерев, утворюючи подобу ліан. У слов’янській і балтійській міфології папороть цвіте в ніч на Купала, і той хто знайде квітку папороті зможе виконати будь-яке своє бажання. Насправді розмножуються вони крихітними спорами, які розвиваються на зворотному боці листків. Потрапляючи на грунт, спори дають початок новим рослинам. Зростаючий в Новій Зеландії чорний деревоподібний папороть сягає більше 20 метрів у висоту і має діаметр близько 50 сантиметрів. Стовбури деревовидних папоротей служать в тропіках будівельним матеріалом, а на Гаваях їх крохмалисту серцевину використовують в їжу.

БАОБАБ У стовбурах баобабів інколи живуть люди. На півночі Австралії дуплистий стовбур древнього баобаба у свій час використовували для міської в’язниці. Відомий випадок, коли баобаб служив автобусною зупинкою, він вміщав до 30 чоловік. У Центральній Америці росте ароматичне дерево флоріфундія. Запах цього дерева навіює сон, тож іншими снодійними засобами місцеві жителі майже не користуються.

Паразитична рослина Раффлезія арнольді (Rafflesia arnoldii) – паразитична рослина з найбільшими в світі квітами, але повністю позбавлена листя, стебла і коріння. Квітка раффлезії в бутоні схожа на качан капусти, а в розкритому вигляді досягає 1 метра в діаметрі і важить 4-6 кг.

Комахоїдна квітка Гіднора африканська (Hydnora africana) – комахоїдна квітка і паразит, зростаючий в пустелях Південної Африки. Все тіло рослини також складається з однієї лише квітки або з суцвіття, оскільки її вегетативна частина знаходиться всередині кореня або гілки господаря і не видна зовні.

Рослина змія Ароннік звичайний (Dracunculus vulgaris) – рослина до 90 см заввишки, листя досягає 20 см в довжину. Черешки листя і м'ясисті стебла – з коричневими плямами, що надає їм вигляду зміїної шкіри. На верхівці кожного стебла на початку літа з'являється суцвіття. Покривало з хвилястим краєм досягає в довжину 45 см. Зовні воно блідо-зелене, зсередини – пурпурно-багряне. Темно-пурпурний початок такої ж довжини, як покривало.

Квітка “качан” Аморфофаллус (Amorphophallus) – відноситься до сімейства лілій. Його квіти являють собою розітнуте посередині величезне листя, з якого виходить крупний качан. Аромат аморфофаллуса зазвичай порівнюють із запахом тухлих яєць, зіпсованої риби або м'яса, проте він приваблює комах, які обпилюють рослину. Аморфофаллус був відкритий флорентійським ученим в 1878 році на Суматрі. Рослина живе близько 40 років і за цей час квітне лише пару разів.

“Жива копалина” Воллемія (Wollemia nobilis). В серпні 1994 р. Д. Нобл забрався в один з найбільш диких куточків Національного парку "Воллемі", де виявив декілька дивних дерев. Найвище з них зі стволом метрового діаметру досягало 35 м. Стволи були покриті шоколадно-коричневою губчастою корою, схожою на бульбашки шоколаду, а гілки - густо усаджені великими широкими хвоїнками, причому молоді хвоїнки були помітно яскравішими за старі. Цей вид реліктових хвойних рослин отримав назву Воллемія Нобіліс – по іменах парку і першовідкривача. Воллемія – справжня "жива копалина"; її найближчі родичі відомі по скам'янілостям часів юрського і крейдяного періодів (200 – 65 млн років назад). Популяція вкрай мала: відомо всього 23 дорослих дерева (найстарішому близько 400 років).

Рослина-довгожитель Вельвічія (Welwitschia mirabilis) – рослина, відкрита в 1860 році португальським ботаніком Фрідріхом Вельвічем в кам'янистих пустелях тропічної Південної Африки. Стовбур рослини лише трохи виступає над поверхнею ґрунту, а листків всього два: вони розстилаються по землі і бувають завдовжки в 1 метр, а шириною в 20 см. В кутках листків з'являються розгалужені суцвіття, які несуть на кінцях гілок шишковидні колоси. Шишки довгастої або веретеноподібної форми складаються з 70 - 90 лусок, в пазухах яких знаходиться по одній квітці. Можлива тривалість життя вельвічії варіюється від 400 до 1500 років.

Австралійська орхідея Дракея (Drakaea glyptodon) – орхідея, яка росте в Австралії і розпускається строго в ті 6 тижнів, коли вилуплюється і живе самець певного виду оси, який і обпилює цю рослину.

Найменші квіти Вольфія (Wolffia angusta) – субтропічна рослина, водиться в Північній і Західній Африці, Азії, Америці. Всього на Землі налічується 17 видів вольфії. Вольфія складається з кулевидно-овальної стеблинки 0,3 – 2,0 мм в діаметрі, листя і коріння немає. Ці кульки вільно плавають на поверхні води, споживаючи розчинені в ній поживні речовини. Квітне вольфія дуже рідко і її квіти, величиною з шпилькову голівку, є найменшими в світі.

Символ краси Троянди - це квіти, які люди окультурили і вирощують щонайменше 6000 років. Ще за кілька тисячоліть до нашої ери їх зображали на настінних фресках палаців Ассирії та Вавилону, а також на монетах. Троянда, як символ краси і ніжності, часто згадується в священних книгах: Корані та Біблії. А ще троянда за рішенням Конгресу в 1986 році офіційно є національною квіткою США. Також ця квітка представлена в державній символіці Англії та Ірану. В гербі англійських королів вона присутня ще з часів династії Тюдорів.

Дерево-легенда Пальму можна назвати деревом-легендою. У багатьох країнах населення поклонялося пальмам і вважало їх священними рослинами. У високорозвиненої грецької цивілізації пальму також вважали божественним деревом. У разі перемоги над супротивником грецькі полководці посилали на батьківщину гінців з пальмовою гілкою. А грецьких спортсменів, які перемогли у змаганнях, також нагороджували гілкою пальми. Ця традиція дала життя такому виразу як «пальма першості». Також голуб з пальмовою гілкою в дзьобі став символом миру.

ОРХІДЕЯ Орхідеї - найбільш різноманітні в своїх забарвленнях в порівнянні з іншими квітами. Стараннями природи і селекціонерів з'явилися орхідеї майже всіх кольорів веселки і не тільки. Є навіть зелені і чорні орхідеї. Ось тільки чомусь селекціонери не змогли поки вивести синю орхідею. А спроби Карла Ліннея описати величезну родину орхідей, наштовхнули великого Чарльза Дарвіна на ідею про всезагальну еволюцію. Сама назва квітки - «орхідея» - походить від грецького слова «орхіс». У перекладі воно означає «яєчко» (мається на увазі людини або будь-якого ссавця). Справа в тому, що форма коренів орхідей деяких видів нагадує цей орган. А найдорожча орхідея (її вартість 5000 $) - це Золота Орхідея. Вона росте в Малайзії на горі Кінабалу і зацвітає перший раз в 15-річному віці.

Священна квітка Фіалка у багатьох народів була шанованою і священною квіткою. Стародавні греки прикрашали цими ніжними квітами свої оселі і статуї богів. В Елладі вона була обов'язковим атрибутом свята. Галли також вважали сенполію символом ніжності, скромності і цноти. Квітками фіалок прийнято було обсипати ложе молодят. А французи під час змагань на тулузьких поетичних турнірах в якості вищої нагороди отримували золоту фіалку.

Найбезпечніша квітка Фуксія - найбезпечніша квітка для вирощування в квартирі, де є діти. Адже всі частини цієї квітки їстівні. На островах Гаїті (батьківщині фуксії) з її ягід роблять варення. Також їх маринують. Ви можете здивувати своїх гостей прикрасами з фуксії на стравах. І якщо частину рослини хто-небудь випадково з'їсть, то нічого страшного не станеться. У природі фуксії запилюються мініатюрними пташками-колібрі. Вони харчуються нектаром цієї квітки. Фуксії навіть спеціально висаджують у місцях відпочинку туристів, щоб приманити цих пташок-метеликів.

Рослини балісти Братки можна назвати метальним знаряддям у світі квітів. Вони і відносяться до групи рослин, яку називають балістами за те, що вони немов вистрілюють, коли викидають своїє насіння. Грецьке слово «бало» має значення «кидати». Дозрілі коробочки братків, схожі на ліхтарики, піднімають і розкриваються у вигляді трьох човників. Стулки, підсихаючи, видавлюють насіння назовні, і те, як маленькі снаряди, вилітаює на відстань, що значно перевищує розміри самої квітки. Так родичка братків - лісова фіалка - вистрілює насіння в радіусі 1 метра.

Унікальна рослина Назва фінікової пальми пов'язана з птахом Фенікс. Це міфічний персонаж, той що повстає з попелу. Пальма отримала цю назву за свою унікальну властивість проростати навіть з частини відмерлого стовбура. Нові пагони можуть йти навіть від невеликих фрагментів мертвої пальми. Через таке вміння пристосовуватися, в тропічних і субтропічних районах Азії та Африки росте близько 17 видів пальм.

КАКТУСИ-ГІГАНТИ Деякі кактуси (наприклад, такий вид як Карнегія) можуть накопичувати в своїх м'ясистих стеблах до трьох тонн води. Це найбільш жаростійкі рослини на Землі. Завдяки накопиченій волозі вони виживають навіть при 60-градусній спеці. У результаті еволюції ці жителі пустель перетворилися на живі резервуари для води. Вона міститься в стовбурі. А листя стало колючками, так як ця форма випаровує найменшу кількість вологи. Також для зменшення випарів стовбури сукулентів покриті восковим нальотом.

“Квітка дощів” Назва квітки “гіацинт” грецькою означає “квітка дощів”, але греки одночасно називали його квіткою смутку. З назвою цієї рослини пов’язана грецька легенда. Улюбленцем бога Аполлона був хлопець на ім’я Гіaцінт. Часто Гіацинт з Аполлоном влаштовували спортивні змагання. Одного разу, під час змагань, Аполлон метав диск і випадково кинув важкий диск прямо в Гіацинта. Краплі крові бризнули на зелену траву і через деякий час у ній виросли ароматні лілово-червоні квіти. Немов безліч мініатюрних лілій було зібрано в одне суцвіття.

Квітка заздрощів Давньогрецька легенда пов’язує цю розкішну квітку з ім’ям лікаря Пеона. Цей лікар вилікував бога Плутона від ран, нанесених йому героєм Геркулесом. Здібності Пеона виліковувати людей від хвороб перевершував дар його вчителя – бога лікування Ескулапа, через що той став заздрити учневі настільки, що вирішив його отруїти. Намагаючись ухилитися від помсти вчителя, Пеон попрохав допомоги богів і боги зглянувшись над бідолахою, перетворивш його на квітку. Так Пеон ухилився від помсти Ескулапа. Згідно з іншим переказом, рослина отримала свою назву від фракійської місцевості Пеонія, де росло багато піонів.

Квітка мужності Едельвейс, згідно зі стародавньою легендою, попрохала у своїх залицяльників одна примхлива принцеса. Лише один зі сміливців повернувся до неї і приніс бажану квітку, однак, одружуватися відмовився і пішов у далекі країни. Кажуть, хто зможе віднайти едельвейс - знайде мужність, а Удача ніколи не покине його. Ще одна з легенд про едельвейс розповідає, що у неприступних горах живуть казкові крилаті істоти. Приймаючи подобу юних красунь, вони вирощують едельвейси на самих недоступних вершинах скель, ревно оберігаючи таємницю їх існування від людей. Сміливців, які бажають вкрасти їхны прекрасні «срібні зірки» заради забави, вони безжалісно скидають у прірву. Але, якщо прагнення людини зірвати квітку навіяно щирим і відданим почуттям, дозволяють нарвати букет. Зірвані квіти едельвейса не в’януть, а висушені – надовго залишаються в первозданному вигляді, зберігаючи загадкову красу форми і сріблясте забарвлення.

Цариця вод Латаття називають Царицею вод і квіткою русалок. Існувало таке повір’я: квіти латаття вночі спускаються під воду і перетворюються на прекрасних русалок, а з появою сонця знову перетворюються на квіти. Латаття виникло з тіла чарівної німфи, яка загинула від любові і ревнощів до байдужого до неї Геракла.

Квітка фараонів Крокус називають квіткою фараонів. Зі спеціального виду крокусу отримують дивовижні і містичні прянощі – шафран. Щоб отримати 1 кг цієї спеції, треба вручну обробити 200 000 квіток! З них вищипують рильця і швидко висушують в затемненому місці. Робота ця дуже працемістка, тому й ціна шафрану дуже висока – 1 грам шафрану коштує дорожче 1 г золота. Англійський король Генріх VIII так любив шафран, що заборонив придворним дамам, хоча у них і були гроші, фарбувати шафраном волосся в рудий колір.

Тюльпанове дерево Тюльпанове дерево відоме своїми квітками, які зовні дійсно нагадують звичні для нас степові тюльпани. Тільки вони мають зеленувате забарвлення, з великою помаранчевою плямою біля основи.

Конвалієве дерево Конвалієве дерево отримало свою назву через схожість запаху його квіток із запахом конвалії. Зовні ж квітки конвалієва дерева зовсім не схожі на перлові краплі лісового красеня. Вони дрібні, непоказні, зеленуваті і зібрані у гроновидні суцвіття. Однак взимку конвалієве дерево покрите яскраво-червоними плодами, що нагадують плоди горобини.

Цукеркове дерево Цукеркове дерево цілком заслужило свою назву. На його гілках дійсно зростають своєрідні «цукерочки». Правда, це не плоди, а гілочки-плодоніжки – коричневого кольору, химерно зігнуті, ледве тонше олівця. Вони містять до 40% фруктози, дуже солодкі і за смаком нагадують родзинки. Самі ж плоди цукеркового дерева дрібні і жорсткі. Цукеркове дерево часто, особливо в Китаї і Японії, вирощують як декоративну рослину, а також для отримання солодощів. У Китаї його плодоніжки вважаються ліками проти алкоголізму. Деревина цукеркового дерева має красивий колір і малюнок і використовується у виробництві меблів і музичних інструментів.

Суничне дерево Суничне дерево – ще одне «смачне» дерево. Його плоди зовні дійсно нагадують плоди суниці – яскраво-червоні з дрібно-горбкуватою ​​поверхнею. Плоди суничного дерева їстівні, вони соковиті і солодкі. З них готують варення, вино і лікери.

«Суничне дерево» – Міріка червона Існують і інше «суничне дерево» – Міріка червона. Це дерево заввишки 5-15 м зростає в Японії, Китаї і Індокитаї, де воно використовується як харчова і лікарську рослину. Плоди мірікі також за виглядом і за смаком нагадують суницю – дрібні, кулястої форми, з щільною шкірястою оболонкою і ніжною, солодкою м’якоттю. З кори мірікі витягують дубильні речовини і барвники.

Полуничне дерево Полуничне дерево восени покривається червоними кулястими плодами величиною з невелике яблуко, що формою нагадують гігантські ягоди полуниці. Вони їстівні і складаються з солодкої слизистої м’якоті, в яку занурені досить крупні «зернятка». Але, звичайно, плоди, а точніше – супліддя полуничного дерева, не мають нічого спільного зі справжньою полуницею. Наукова назва цієї рослини – кизил голівчатий.

Квітка сонця Соняшник - одне із самих сонячних рослин на землі. Соняшники висвітлюють нас своїм світлом і теплом. ЛЕГЕНДА У ті дні, коли магія мала силу, а світ був молодий, природа була мінливою. Древнє чаклунство було надмірним для людської душі, і люди тільки спостерігали, як усе навкруги міняється під дією чаклунських чар. Соняшник, згідно з грецькими легендами, не завжди ріс на землі і з'явився завдяки водяній німфі на ім'я Клітія. Одного разу Клітію викинуло хвилею з прохолодних глибин моря на піщаний берег. Русалка, здивована яскравим світлом, немов зачарована спостерігала за золотою кулею, яка переміщалася по небу. Через деякий час зовнішність німфи стала мінятися. Клития виявилася прикованою до місця, коли її русалочий хвіст пішов в глиб піску. Срібне волосся згорталося в пелюстки навколо обличчя, з рук виростало зелене листя. Через дев'ять днів свого перебування на землі, Клітія повністю перетворилася на квітку сонця.

Перша квіточка весни Було це в сиву давнину, жив у наших краях пан - великий багач та дуже лихий. В селі, де він жив, була дівчина чарівноі вроди. ЇЇ вродою були довгі - довгі коси та блакитні очі. Час ішов, дівчинка зростала і ще більш красивішою ставала. Прийшов час вилітати птиці з рідноі домівки - виходити заміж. Віддала серце красеню, який служив у пана пастухом. Раптом у село забарився пан. Зупинив бричку коло весілля. Як глянув на дівчину, і тут же оторопів од її краси. Негаючи часу молодого закував в ланцюги і кинув у в"язницю, а дівчину повезли до панського палацу. Задумав пан зробити дівчину своєю коханкою та не скорилась йому красуня. Сині оченята непокірно і зневажливо дивились на пана. Не зміг він з дівчинкою впоратись і витримати її погляду. Тоді звелів відвести її у ліс. Залишив пан дівчину, як тут лакей запропонував вибрати очі у непокірноі красуні. Так і зробив пан та ще й затоптати їх хотів. Тут же земля сама заступилась і отії сині очі сховала. Тоді пан вихопив пістолет і вистрелив у дівоче серце. І сталося диво. Від пострілу загорівся панській маєток, звільнили закованого молодого хлопця, а пан з лакеєм перетворилися у пеньок з гадюкою. Прибігли люди до лісу, вже дівчини не застали, лиш чудові квіти серед галявини з голубими оченятами.

Тендітна берізка Був час... Забули люди про доброту. Стали заздрити один одному. Обманювати один одного. Чорні думки в їх головах народились. Чорні почуття в їх серцях поселились. Земля застогнала. Кіркою заздрості, кіркою брехні покрилася. Великий стогін до неба дійшов... Здригнулася небесна діва від жаху. Великий біль пронизав її серце. Не витримало воно. Розсипалося. Шматочки по землі розвіялися. У людину потраплять - людина очищається. У дерево потраплять - дерево біліє.Так з'явилися на нашій землі берези. Говорять, що це шматочок небесного ж

Рослина-лікар У народній медицині ряду країн водний та молочний настій кореня живокосту застосовують при шлунково-кишкових захворюваннях: дизентерії, хронічному катарі кишечнику, виразках шлунка, при хронічному катарі дихальних шляхів, при кровотечах, паралічах і як зовнішнє — при запаленні вен, надкісниці і особливо при переломах кісток та вивихах, болях в ампутаційних культях та при радикулітах. Дивлячись на цю чарівну рослинку, яка мешкає в Карпатах, розумієш на скільки прекрасний світ. Неймовірна кількість кольорів, барв довкола! Ні! Світ не може бути не цікавим, сірим, безбарвним... Коли я почала більше уваги приділяти рослинному світу зрозуміла природну істину. Рослини створені не лише для поживи тваринного світу, а для лікування людей на фізичному рівні, а також на емоційному. Споглядаючи на чудові квіти, трави, луки, ліси, відчуваючи їхній аромат, отримуєш позитивну енергію, яка лине з світу до тебе. Отримуєш гарний настрій та чудове самопочуття!

“Діти Сонця” Кульбабки недарма називають "дітьми Сонця", бо, як і Сонце, вони додають життєвих сил організму, але не як світило, а зсередини. Росте кульбаба практично у всіх частинах світу і скрізь визнається лікарською рослиною широкого спектра дії. Корінь і траву кульбаби у нас застосовують для лікування печінки, жовчного міхура, жовчнокам'яної хвороби, коліту, гастриту, запору, геморою. У Франції та Іспанії кульбаба культивується як городня рослина. Сік молодих листків рекомендують вживати для поліпшення складу крові, а листя і корінь - як засіб, що зменшує кількість холестерину в крові та лікує шкіру (зникають фурункули, вугри, ластовиння, мозолі, бородавки). У китайській народній медицині уся рослина вважається жарознижувальним, потогінним та лактогенним засобом. Болгарські травники використовують листки і сік для лікування атеросклерозу. У Німеччині вважають, що корінь кульбаби лікує нирки, а наземна частина - ревматизм. Представники народної медицини в Польщі стверджують, що кульбаба негативно діє на мікобактерії туберкульозу, а позитивно - на хворих з цукровим діабетом на початковій стадії, з недокрів'ям різного ґенезу, навіть з раком. Залишається додати хіба що такий факт: років 200 тому члени сім'ї одного баварського короля після обіду заходили до салону, де на них чекав аптекар. З одного бутлика він частував кожного повною чарочкою соку кульбаби, з другого - соку кропиви, щоб активізувалися процеси травлення і прискорювалося виведення шлаків.