Презентація"Демократичні революції кінця 80-х — початку 90-х рр. у країнах Центральної та Східної Європи.

Румунія

У Румунії існувала найбільш жорстока диктатура Ніколає Чаушеску.

Перші сигнали про початок опору тоталітарному режимові надійшли з Трансильванії, де у великому промисловому центрі – м. Тімішоарі – влада репресувала реформаторського пастора Л.Текеша (угорця за національністю). Під час кривавих подій 16-17 грудня 1989 р. у Тіміашорі загинули понад 100 тис. осіб та більш як 200 було поранено.

Петру Роман (згодом прем`єр-міністр), що знаходився серед демонстрантів, проголосив з балкону того ж самого будинку: “Сьогодні, 22 грудня, диктатуру Чаушеску повалено. Проголошуємо владу народу!”

25грудня – воєнний трибунал після короткого засідання (2 год.) засудив подружжя Чаушеску до страти. Ненависть до диктатора була настільки сильною, що коли подружжя вивели на подвір`я, військовики, що там були, відкрили вогонь на них.

Створена у перші години повстання, Рада Фронту національного порятунку, оголосила про розпуск усіх державних структур, що існували за диктатора, у тому числі і компартії.

Декретом ради Фронту національного порятунку від 29 травня 1990 р. Соціалістична Республіка Румунія отримала назву Румунія.

На парламентських виборах у травні 1990 р. ФНП завоював абсолютну більшість місць у парламенті. Президентом Румунії стає Іон Ілієску.

Політичний портрет Іона Ілієску : Іон Ілієску, ( 3 березня 1930, Олтеніца, Румунія) — румунський політик, сенатор від Соціал-демократичної партії. Займав посаду Президента Румунії в 1990—1992, 1992—1996, 2000—2004. Закінчив Московський енергетический інститут в 1955 році. Володіє російською мовою. Член Союзу комуністичної молоді(1944) та РКП (1953). Кандидат в члени ЦК РКП (1965), член ЦК РКП (1968). 1957 року був обраний до Великих національних зборів. Працював в Союзі асоціацій студентів-комуністів, керував відділом пропаганди ЦК РКП (1965-68). В середині 70-х років був відсторонений від політичної діяльності. 1984 року був знятий з усіх посад і виключений з ЦК. 1989 року Ілієску очолив заворушення проти Чаушеску, а після повалення того створив Фронт національного порятунку Румунії і очолив його. 1990 року Йон Ілієску балотувався на посаду президента Румунії і переміг на виборах. 1992 року повторно обраний на посаду президента Румунії. Неодонразово використовував проти своїх опонентів авторитарні методи, зокрема привозив до Бухаресту озброєних арматурою шахтарів для розгону опозиційних мітингів.