Презентація "День української хустки"

День української хустки День української хустки -це  неофіційне щорічне свято, що відзначається 7 грудня з метою об'єднання жінок різного фаху, віку та національності для збереження українських традицій. 

Презентацію підготувала вчитель Коткова Наталія Вікторівна

А хустка в нас завжди була в пошаніУ літню спеку й люті холоди.Їх гарно так замотували пані,Як йшли до церкви, вдома, та й завжди. А літню хустку часто вишивали,Щоб гарною на голові була.І хустка людям щедро дарувала. Свій захисток від сонця і тепла. Бо голови від спеки закривала,А взимку гріла і несла тепло. Та від хурделиць ревно захищала,Щоб затишно у холоди було. Тож за турботу їх усі любили:І прикрашали, як могли, усі. Хустки яскраві діточки носили,А вже темніші — вдови, бабусі…Та всі любили хустинки з квітками,Щоб маками і ружами цвіли…Тому хустки були завжди з жінками,Як навіть в путь останню їх вели…Краса в хустині нашій споконвічна,Як і душа, що з піснею жила. Бо в українок і душа лірична,У ній багато сонця і тепла.

Вперше його провели у 2019 році. У цей день ініціативна група з депутаток, громадських діячок, акторок театру та кіно, викладачок та інших жінок вирішили започаткувати Всеукраїнський день української хустки, запрошуючи долучитись до ініціативи популяризації у соціальних мережах невід’ємного елементу традиційного українського жіночого одягу – хустки. Введення такого свята на державному рівні ініціювали вінницькі активісти.

7 грудня святкується також день Катерини, яке є святом на честь Катерини Александрійської — головним із жіночих свят, бо за віруваннями Катерина є захисницею жіночої долі.

В рамках відзначення проводяться флешмоби «Зроби фото/відео з хусткою», для дівчат та жінок влаштуються майстер-класи та навчання, як правильно в'язати хустку.

У 2020 році у Вінниці започаткований флешмоб, присвячений Всесвітньому дню української хустки (7 грудня), встановив новий національний рекорд — «Міжнародний флешмоб впродовж доби. Найбільша кількість жінок в українських хустках».

З давніх-давен хустка для українців була символом жіночності, вірності й кохання, а також оберегом. Дівчата та жінки носили її протягом усього року. При цьому хустина була обов'язковим головним убором заміжньої жінки. Також хустка була маркером соціального стану жінки: молодиці носили білі або яскраві хустки, старші жінки – темні, вдови – чорні. Водночас хустина свідчила й про рівень достатку родини, адже заможні жінки носили хустки із дорогих тканин, бідні – із дешевших.

Українські хустки бувають різного кольору і з різними візерунками, квітчасті та з геометричним орнаментом. У 18-ому столітті увійшов у моду рослинний орнамент – квіти рожі, васильків, гвоздик. Дуже рідко на старих українських хустках можна зустріти зображення птахів.

Хустину використовували й у різних обрядах, зокрема весільних. Найпопулярніший – покриття голови нареченої хусткою. Це символізувало вихід із дівоцтва та початок заміжнього життя, дівчина стає господинею та майбутньою матір’ю. Ця традиція збереглася в Україні й донині.

В шафах у наших бабусь не було шапок, але було по двадцять, а то й більше хустин.

В часи козаччини був добрий звичай: «коли козаки вирушали в далекі походи чи чумаки в тяжкі мандри, чи бідний парубок до чужої сторони на заробітки, то кожна дівчина своєму нареченому дарувала вишиту хустину, в яку вона вклала всю свою душу, як символ вірності в коханні. І супроводжувала козака українська хустина, насичена трепетною потужною енергетикою вірної дівчини. І носив її козак коло серця і відчував благодатне тепло, яке струменіло з полотна».

У кожній родині, для дівчинки тримали розмальовану скриню, яку потрібно було наповнити одягом і хустками. Їх дбайливо оберігали й неодмінно показували гостям і сусідам: Я не панна — я господиня,У мене хусток повная скриня!

Хустка - явище унікальне. Жодну річ із одягу не використовують так широко, як її. На Святий вечір маленькі хлопчики носили до родичів вечерю, а в руках тримали вузлик із ситцевої хустки с калачами. Хлопчик клав калачі родичам, а ті обдаровували малого гостинцями, які дбайливо складали в принесену хустинку. На Великдень стіл накривали вишиваною скатертиною або різнобарвною хусткою. На столі пасочка, а на душі пресвітло, бо свято – і воно промовляє мальвами, густо насіяними на хустці – скатертині . А ще: хустина на спеченому в хатній печі хлібі, щоб не черствів, на дитячій колисці – від вітру й лихого ока.

Хустина як засіб знайомства знайомства з хлопцем. Цікаво, що хустина, яку так старанно вишивала дівчина, часто служила засобом знайомства з хлопцем. А відбувалося все так: хлопець, якому сподобалась дівчина, насамперед намагався заволодіти її хустиною. Часто це приносило і прикрощі, бо коли хлопець не подобався дівчині , вона не віддавала хустини. Не промовивши й слова, дівчина давала зрозуміти йому : «Я ніколи не буду твоєю».

А коли хлопець був дівчині до вподоби, вона віддавала йому її. І часто таке знайомство приводило обох молодих на весільний рушник.

Хай цей яскравий оригінальний аксесуар - хустка займе достойне місце в гардеробі кожної жінки, дівчини. Завжди підкреслює неповторний шарм, романтичність, витонченість її власниці і належність її до великої держави – України.