Уряди країн Ставлення до переселення. Взяли на себе зобов’язання організаційно сприяти переселенцям і надавати їм матеріальну допомогу. Поляки, які мали право на виїзд до Польщі як громадяни Другої Речі Посполитої, переселялися охоче, щоб уникнути колгоспного рабства. Польське населення. Десятки тисяч українців рішуче відмовилися від переселення. Українське населення
Робота з історичним джерелом «... У межах Радянського Союзу, куди нас хочуть вивозити й де мешкає вся решта українського понад 40-мільйонного народу, наш народ не має жодних національно-політичних, релігійних, ні соціальних людських прав. Український народ терпить у рамках СРСР не чуваний національно-політичний і соціальний гніт. Совєтський режим, у якому доводиться жити українському і другим народам, - це режим тотальної диктатури і тиранії, у якому наших братів позбавлено всіх людських прав. Тому з цілого приблизно мільйона українців, які мешкають за лінією Керзона, майже ніхто не хотів і не хоче від’їжджати добровільно до СРСР...»Уривок з відкритого листа українців Закерзоння в жовтні 1945 р. Якими були причини відмови українців переселятися на територію УРСР? ?
Небажання українців переселятися підважувало плани влади обох країн. Тому незабаром розпочалися силові акції, що мали на меті примусове виселення. Спеціальні загони, сформовані з поляків та частини радянських прикордонних військ НКВС нападали на українські села й руйнували їх, убивали людей, щоб посіяти страх і змусити до виїзду. У вересні 1945 р. польський уряд спрямував проти мирного населення три піхотні дивізії. Розпочалася нова хвиля терору.
Задля асиміляції українців з поляками було запропоновано план виселення українців і членів змішаних українсько-польських родин на західні землі, приєднані до Польщі за рішенням Потсдамської конференції. У січні 1947 р. військові підрозділи на території південно-східних воєводств склали списки українських сімей, що їх не переселили в 1944-1946 рр.
СЛОВНИКЕтнічна чистка - усунення насильницькими методами з визначених територій представників «небажаних» етнічних груп. Депортація (від латин. deportatio - вигнання) - примусове виселення з місць постійного проживання окремих осіб чи цілих народів за наказом органів влади із застосуванням сили.
Робота з історичним джерелом1947 р., квітня 16, Варшава. Проект організації операції «Схід», підготовлений Міністерством національної оборони та Міністерством громадської безпеки.«Цілком таємно. І. Завдання: остаточне розв'язання української проблеми в Польщі. З цією метою:а) У порозумінні з Державним репатріаційним управлінням провести евакуацію всіх осіб української національності з південної та східної прикордонної смуги на північно-західні землі, розселяючи їх там за принципом якомога більшої розпорошеності.б) Евакуацією будуть охоплені всі групи української національності з лемками включно, а також мішані польсько-українські сім'ї.в) У районі головного розсадника банд, на південно-східному виступі держави (район Сянока), має бути проведена повна евакуація, яка захопить також польське цивільне населення, без огляду на професійну, соціальну чи партійну належність. Цей район буде в майбутньому заселений військовими колоністами.г) 3 огляду на необхідність проведення посівних робіт новими осадниками в районах нового поселення, евакуаційна акція має бути проведена в максимально короткий строк (якщо можливо, протягом 4 тижнів).д) Одночасно з акцією виселення має бути проведена акція активної ліквідації банд УПА, які повинні бути нещадно знищені після завершення евакуації». Як польська влада офіційно визначила мету акції «Вісла» Яке місце в операції належало діям проти УПА? Поміркуйте, чому Варшава прагнула виправдатися перед Заходом за акцію депортації, характеризуючи її як прояв гуманізму й пояснюючи бажанням припинити українсько-польські міжусобиці.
Роздивіться плакати. Чому ці плакати Ніла Хасевича називають «бойовими листками Української повстанської армії»? Який символічний зміст має кожне зображення? Яке ставлення до подій та явищ тогочасної доби прагнув сформувати в глядачів автор? Роздивіться написи на плакатах. Які гасла використовували підпільники? До чого вони закликають? До яких подій звертається автор, щоб пробудити у співвітчизниках історичну пам’ять?
Робота з історичним джерелом У листі до Й. Сталіна від 15 листопада 1945 р. М. Хрущов писав, що розгром Німеччини та Японії, зміцнення воєнно-економічної могутності й зростання міжнародного авторитету СРСР викликають розгубленість і почуття приреченості серед «залишків банд українсько-німецьких націоналістів». Життя показало, однак, що велетенська наддержава не змогла придушити підпільно-партизанську активність у західних областях УРСР упродовж десятка років - до середини 1950-х рр. Пропагандисти не могли знайти раціонального пояснення поведінці людей, які під час «великої блокади» були ізольовані від сіл і сиділи в неопалюваних схронах без руху, бо сніг видавав сліди спостерігачам з літаків, що баражували над зимовим лісом. Чим вони керувалися, не здаючись владі? Адже влада не раз оголошувала амністію для тих, хто з’явиться з повинною. Інформуючи ЦК КП(б)У про ситуацію в західних областях, міністр внутрішніх справ УРСР Т. Строкач 28 травня 1946 р. вкотре заявив, що націоналістам завдано «вирішальної поразки». Однак він змушений був додати, що повстанці й підпільники є фанатиками, які боротимуться з радянською владою до кінця. Антикомуністичний опір ОУН і УПА в Україні мав чималий резонанс як в українському суспільстві, так і за кордоном.
Після війни ОУН і УПА відмовилися від відкритих боїв: невеликі підрозділи повстанців були переформовані з дислокацією в лісових масивах, (будівництво підземних сховищ, криївок). повстанці перейшли до тактики партизанської війни основні методи боротьби: антирадянська пропаганда, терористичні акти проти співробітників каральних органів, партійно-радянських працівників, псували колгоспне майно, руйнували МТС, клуби, кіноустановки, зривали відвантаження сільгосппродукції тощо.
Робота з історичним джерелом. У постанові Президії ЦК КПРС «Про політичний і господарський стан західних областей Української РСР» від 26 травня 1953 р. були підбиті перші підсумки боротьби в цьому регіоні від 1944 до 1952 рр.: репресовано державою до 500 тис. осіб, з-поміж них заарештовано 134 тис., убито 153 тис., вислано довічно з України 203 тис. осіб. Про свідчать наведені цифри?
Черговий етап протистояння повстанців і влади був пов’язаний з виборами до Верховної Ради СРСР у лютому 1946 р., які мали легалізувати радянську окупацію. Задля високої явки, органи влади примусово залучили до пропагандистської кампанії західноукраїнську інтелігенцію. УПА у відповідь поширювала серед населення заклики до бойкоту виборів, нищили документацію виборчих комісій, радянські агітаційні матеріали, здійснювали напади на виборчі дільниці тощо.
Кремль розгорнув у західних областях України безпрецедентну акцію, що одержала назву «Великої блокади»:на території західних областей у січні - квітні 1946 р. було розміщено понад 7 тис. гарнізонів регулярних військ, які заблокували всі села й перекрити доступ до них повстанців. Останні пережили надзвичайно важку зиму.
21-26 жовтня 1947 р. - операція «Захід»Депортація цивільного населення Західної України з метою знищення соціальної бази українського визвольного руху, тепер уже з теренів УРСР. Із західних областей України було депортовано понад 77 тис. українців на спецпоселення в Казахську РСР, Красноярський край, Іркутську, Омську, Читинську та інші області РРФСР.
У вересні 1949 р. голова Генерального секретаріату УГВР, головнокомандувач УПА Роман Шухевич видав наказ, згідно з яким підрозділи і штаби УПА припиняли свою діяльність як бойові одиниці та органи управління. Зусилля загонів УПА та підпілля ОУН спрямовувалися на пропагандистську роботу й саботаж. У березні 1950 р. в с. Білогорща неподалік Львова, захищаючись у власній криївці, загинув Р. Шухевич. Член ОУН від 1930 р. Був одним із засновників «Карпатської Січі». Фактичний командир батальйону «Нахтігаль» (1941). Брав участь у проголошенні Акта відновлення Української держави у Львові 30 червня 1941 р. У липні 1944 р. став головою Генерального секретаріату Української головної визвольної ради (УГВР). Роман Шухевич (псевдо Тарас Чупринка) (1907-1950)