Презентація "Діалог культур"

ДІАЛОГ КУЛЬТУР

Жодна національна культура сама по собі не може претендувати на право бути пануючою. Кожна національна культура являє собою сукупність неповторних і незамінних цінностей, оскільки через свої унікальні традиції та форми художньої культури кожен народ заявляє про себе усьому світові.

З відкриттям меж між європейськими державами підсилюється мобільність людей, зростає їхнє прагнення до вивчення інших культур, до встановлення й підтримки різного роду культурних відносин усередині своєї країни та за кордоном. Міста Європи перетворюються в багатомовний простір, у якому співіснують різні національні культури.

Розумним шляхом до об'єднання може бути тільки діалог культур. Актуальним стає вміння людей жити у злагоді, навіть якщо їхні традиції та звички протилежні.

Якщо світові культури є у певному розумінні «особистості», то між ними повинен існувати нескінченний «діалог». Культуролог і фі­лософ М. М. Бахтін писав: «Ми ставимо чужій культурі нові питання, яких вона сама собі не ставила, ми шукаємо в ній відповідей на ці питання, і чужа культура відповідає нам, відкриває перед нами нові свої сторони, нові смислові глибини... При такій діалогічній зустрічі двох культур вони не зливаються й не змішуються, кожна зберігає свою єдність і відкриту цілісність, але вони взаємозбагачуються».

Чудовим зразком полікультурності, діалогу Заходу і Сходу є китайський павільйон і японська пагода в м. Брюссель (Бельгія), мавританського стилю – палац Альгамбра в м. Гранада (Іспанія) та ін.

Орієнталістичний дух в європейському образотворчому мистецтві відчутний у творчості Вінсента Ван Гога, Поля Гогена, Анрі Матіса. Ван Гог та Гогег у свій час покинули розвинену європейську цивілізацію, щоб відшукати сенс життя у первісності існування інших народів. Ці відчуття вони передали у своїх картинах: «Таїтянки», «Момент істини» Гогена тощо.

Світової слави здобув український живописець Іван Марчук. Тривалий час він проживав у Австралії, Канаді й США. Доробок митця налічує близько 5000 картин, які він систематизував у цикли. 42 твори належить до циклу «Шевченкіана», за що художник був удостоєний Національної премії імені Т. Шевченка. Завдяки своїй техніці «пльонтанізму» Іван Марчук потрапив до рейтингу 100 геніїв сучасності, який уклала британська газета «The Daily Telegraph». Нині митець живе і працює в Києві.

Видатний художник-реаліст Ілля Рєпін (1844-1930) народився на Харківщині. Мешкаючи за межами малої Батьківщини, він завжди з любов’ю згадував Україну і присвятив їй значну кількість творів: «Українка біля тину», «Запорожці пишуть листа турецькому султану», «Бандурист», «Вечорниці», «Українська хата», портрет Т. Шевченка та інші. На батьківщині художника в Чугуєві відкрито меморіальний музей, а в Києві – встановлено пам’ятник.

Світове виконавське мистецтво збагатила своїми творчими здобутками славетна українська співачка Соломія Крушельницька (1872-1952). Вона володіла чарівним лірико-драматичним сопрано. Співачка виступала на багатьох музично-драматичних сценах світу (міланській Ла Скала, паризькій Гранд-опера, лондонській Ковент-Гарден). Виконуючи провідні оперні партії (Аїда, Соломея, Чіо-Чіо-Сан тощо), вона не забувала знайомити зарубіжну публіку із українською народною піснею. Багато українців виявили свої таланти в країнах Європи.

Сергій Лифар дуже любив свою Батьківщину. Яскравим прикладом цього є те, що він на пропозицію президента прийняти громадянство Франції відповів: «Але я ніколи не був і не буду французом, бо я українець і батьківщина моя Україна». «Навіть прекрасний блискучий Париж не зміг примусити мене, киянина, забути мій широкий, величавий Дніпро», — говорив він. Видатний український танцівник, хореограф, теоретик балету Сегій (Серж) Лифар після стажування в Італії стає лідером балетної трупи антрепренера С. Дягілєва в Парижі. З високою майстерністю він виконував провідні ролі майже в усіх найвідоміших балетах цієї трупи. Сучасники називали його «богом танцю», «добрим генієм балету XX століття».

Ідеалом «людини культури» є така людина, яка шукає власні відпо­віді на «вічні» питання буття. Під час цього пошуку вона вступає в діалог з культурами різних історичних епох, зокрема сучасності. Метою учасників діалогу культур є досягнення взаєморозуміння при всій можливій різниці їхніх поглядів, вірувань і традицій.

На жаль, розмаїття культур має і певні вади, які виражаються в упередженому ставленні до інших людей на підставі їхніх релігійних вірувань, раси, національного походження, що може стати причиною конфліктів. Щоб запобігти конфліктам у суспільстві, основою якого є розмаїття поглядів, слід на перше місце поставити виховання в собі толерантності — терпимості до чужих поглядів, вірувань, політичних уподобань та позицій, поведінки тощо.

Полікультурна особистість має здатність до вільного діалогу з представниками різних культур, що відкриває можливості для взаєморозуміння. Вона готова до міжнаціонального спілкування й співробітництва з представниками різних етнічних груп, спрямована на встановлення добросусідських відносин з усіма народами і прагне підвищити загальну культуру за рахунок взаємного збагачення досвідом духовного розвитку, освоєння культурних досягнень всіх народів.

На території сучасної України, завдяки її географічному розташуванню, проживає понад 100 націй і народностей. Відтак склалась унікальна ситуація розмаїття культур у всіх різновидах: етнічному, мовному, релігійному. В дослідженнях учених українське суспільство характеризується як багатокультурне. Сьогодні з’являється можливість не лише вільного розвитку кожної національної культури, а й постійного їхнього зближення в полікультурному просторі України.

Так у нашій країні є приклади архітектурних споруд різних націй і народностей: арабський культурний центр в Одесі, мечеть на честь Сулеймана та Роксолани в Маріуполі, мечеть Ахать-Джамі в Донецьку, китайський місток в Білій Церкві (Олександрійський парк) тощо.

Не менш важливим є питання інтеграції українського мистецтва у світовий культурно-мистецький простір з метою обміну досвідом у цій сфері та підвищення ролі культури у формуванні позитивного іміджу України у світі. У цьому напрямку влаштовуються різноманітні заходи, зокрема місцеві, регіональні та міжнародні музичні фестивалі, конкурси, творчі зльоти, семінари, конференції тощо.

Проводяться Дні культури різних держав в Україні, виставки робіт українських художників у містах Європи, концерти музичних гуртів, хореографічних колективів. Зміцнення громадянсько­го суспільства через гармонізацію інтересів його до культури інших народів є потенціалом розвитку сучасних держав та ре­алізації їх соціально значущих функції.

Унікальна пам’ятка об’єднаної Європи – парк «Міні-Європа» в Брюсселі. На території парку зібрані макети 350 найвидатніших архітектурних споруд з 80 країн Європи в масштабі 1:25. Тут відвідувачі мають можливість ознайомитися із Ейфелевою та Пізанською вежами, Палацом Дожів, німецькими Бранденбурзькими воротами, Афінським Акрополем, британським Тауером, міською ратушею в Брюсселі тощо.Європейський принцип «єдності в розмаїтті» активно стверджується в різних сферах, зокрема культурно-просвітницькій і мистецькій. Адже без зміцнення культурних зв’язків розвиток людства неможливий.

Таким чином, вивчаючи художні цінності різних народів у процесі діалогів мистецтв, сприяють активізації культурних контактів між країнами та людьми. Люди вчаться жити разом, толерантно ставитися до традицій і вірувань один одного. Так виникає спільна загальнолюдська система цінностей.

Мистецька скарбничка: Полікультурне суспільство – термін, що вживається стосовно регіонів, де історично проживають представники двох та більше етнічних груп. Художній образ – розкриття реальних явищ через особливе й індивідуально неповторне. Толерантність – ставлення з повагою до іншої точки зору, вірувань, прагнення зрозуміти відмінну від власної позицію, терпимість, поблажливість до когось або чогось. Мечеть – культова споруда, храм для молитов у мусульман. Пагода – буддистська чи індуїстська споруда культового призначення. У різних країнах до пагод зараховують різні типи споруд.