Презентація "Єдиний скарб у тебе – рідна мова"

21 лютого 1952 року в Бангладеш влада жорстоко придушила демонстрацію протесту проти урядової заборони в країні бенгальської мови. У жовтні 1999 року на Тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО було запроваджено Міжнародний день рідної мови, а починаючи з 21 лютого 2000 року цей день відзначають і в Україні.

Я родом із величної землі, Чиє імення вимовляю дзвінко, Моя Вкраїно, ти весь час в мені, Бо я твоя дочка, я – українка. Зазнала ти немало у віках, Не раз топтали твою мову й пісню, Я не зречусь квітучого вінка, В якому майорить душа вкраїнська. Тобі вклоняюсь, матінко моя, За те, що ти мене благословила, Найкраща в світі батьківська земля, Вона мені подарувала крила. (Наталія Боднарчук)

Чому люблю я українське слово, Співучіше за пісню солов’я? Чому люблю я українську мову? Люблю тому, що мова ця – моя! Де є іще такі слова привіту, Такі красиві, сонячні пісні? Вкраїнська серед мов усього світу Здається найбагатшою мені. І зайвих слів для вислову не треба – Є речення короткі і ясні. Вона подібна зорепаду з неба, Польоту птаха у височині.

Важкі були її шляхи: І терни, і каміння. Вона пробилась крізь віки, Як сонячне проміння. Ви чуєте, згадали знову Про нашу українську мову? Закон про мови? Так, вітаю, Я рідній мові присягаю.

Стаття 10 Державною мовою в Україні є українська мова.

В землі віки лежала мова І врешті вибилась у світ. О мово, ночі колискова! Прийми мій радісний привіт. Навік пройшла пора безславна, Цвіти і сяй, моя державна!

Сипле, стелить сад самотній Сірий смуток - срібний сніг. Сумно стогне сонний струмінь, Серце слуха скорбний сміх. Серед саду страх сіріє, Сад - солодкий спокій - спить. Сонно сипляться сніжинки, Струмінь стомлено сичить. Стихли струни, стихли співи - Срібні співи серенад. Стиха стеляться сніжинки - Спить самотній сонний сад.

Українська мова - це мова віршів, пісень, казок, прислів’їв, приказок, скоромовок, легенд нашого краю.

Скоромовки  застосовуються для тренування артикуляційного апарату. Також скоромовки — поширений засіб, за допомогою якого виправляються дефекти мови у дітей. Ще можна сказати що скоромовки це вірші, які потрібно скоро мовити, тому їх називають скоромовками.

Слово Слово

Мова кожного народу – Неповторна і своя: В ній гримлять громи в негоду, В тиші - трелі солов’я. На своїй природній мові І потоки гомонять, Зелен-клени у діброві По-кленовому шумлять. Солов’їну, барвінкову, Колискову на віки Українську рідну мову В дар мені дали батьки.

Страшні слова, коли вони мовчать, Коли вони зненацька причаїлись Коли не знаєш, з чого їх почать Бо всі слова були уже чиїмось. Л.Костенко

Доброго ранку Доброго здоров’я Добридень Дякую Доброго вечора у вашій хаті Бувайте здорові Ви

Культура мовлення — це дотримання сталих мовних норм усної і писемної літературної мови, а також свідоме, невимушене, цілеспрямоване, майстерне вживання мовно-виражальних засобів залежно від мети й обставин спілкування.

Мови чисте джерело Хто воду п'є із джерела, а хто з калюжі, Ви легко здогадаєтеся, друзі: Коли поблизу чиста б'є вода, Калюжу вибере хіба що бевзь-балда. Красива мова – що вода джерельна, А в суржику отрута є пекельна. Від неї задихаються слова, Тупіє-туманіє голова. Та ми вже звикли. Явище типове – Що друге слово із чужої мови. Самоповаги, гордості нам брак, Якщо ми опускаємося так.

Качелі, садік, шкафчик, Славік, Маша, Штанішкі, щочкі, умнічка, Наташа, Кампотік чи салатік – та любе! Не топай ножкою, бо накажу тебе. Прівєт! Все по фіґ – Льоха, Ксюша, Вовка! Вашє не поняв, вроді остановка, Коляска, мусор, кошельок, ковйор, більйо... Хтось дав цукеркам назву – "Йо-ма-йо"! Блін, бляха, йолкі, тьолкі, тіпа, тоже...

На масове безумство це все схоже. Кароче, на фіґ – саме головне. Все прикре, безнадійне і сумне. Лікуймо душі кволі та недужі Від суржику – отруйної калюжі, Рятуймося, щоб мови чисте джерело Духовного здоров'я додало. Агов, озвіться, юні, мудрі, дужі, Рішуче заявіть: "Геть навички папужі! Геть мавпування! Будьте на коні. Де гідність ваша? Тонете в багні!"

Нащадки прадідів великих, Чи ж ви перевертні безликі, Чи ви наїлися чужої блекоти, Чи вам система поламала теж хребти? Прозріймо! Ходимо ж до церкви – нам відома В науці Божій перша аксіома: Що чисте світло, а що – бруд і тьма. Повірте: лихослів'я й суржик – ніби два більма. Тисячолітню спадщину, скарбницю,– Нам мову треба берегти, немов зіницю. Війну оголосімо мовним бур'янам, Інакше внуки не пробачать нам.

Не ламай у лузі гілку калинову – Сиротою станеш, як забудеш мову. Можеш призабути запах рути-м’яти, Але рідну мову мусиш пам’ятати. Можеш не впізнати голосу діброви, Тільки не зрікайся маминої мови....