Презентація «Доки пам'ять у серці не згаса…»

Доки пам’ять у серці не згаса…Підготувала та провела. Вихователь Сад Світлана Миколаївна. ВПУ №29 смт Володимирець

В Рівному 1944 році діяло три підпільні організації, ними керували. П. М. Мірющенко, Т. Ф. Новак, М. М. Остафов. Вони здійснили чимало диверсійних операцій, визволяли з концтаборів радянських військовополонених, знищували високопоставлених гітлерівських чиновників.

Одночасно з Корсунь-Шевченківською операцією, яка проводилася лівим крилом 1-го Українського фронту, війська правого крила цього фронту мали розпочати Рівненсько-Луцьку наступальну операцію з метою розгрому фашистських дивізій, що входили до складу 4-ї танкової армії, і визволення району Рівне—Луцьк—Шепетівка.

Слід зазначити, що в той час на території Рівненської, Волинської і Кам'янець-Подільської областей зосереджувалося до 30 загонів і з'єднань радянських партизанів, зокрема під командуванням В. А. Бегми, С. А. Ковпака, О. Ф. Федорова, І. Ф. Федорова, М. І. Наумова, Д. М. Медведєва, О. М. Сабурова та ін.

2 лютого 1944 р. у Рівне з боями вступили частини 6-ї, 112-ї стрілецьких, 121-ї гвардійської стрілецької і 8-ї гвардійської кавалерійської дивізій. У складі останньої мужньо бився з ворогом ескадрон тувинських добровольців. Велику допомогу воїнам надавали місцеві партизани й підпільники. У боях за Рівне виявили чудеса мужності й хоробрості командир артилерійської батареї 8-ї гвардійської кавалерійської дивізії П. Г. Гончаров, який загинув смертю героя, командир 112-ї стрілецької дивізії генерал-майор О. В. Гладков, командир 121-ї гвардійської дивізії генерал-майор А. Д. Червоній, командир Тувинського ескадрону капітан Кечел-Оол та багато ін.

З лютого 1944 р. під час визволення Здолбунова відзначилися солдати й офіцери 149-ї стрілецької (командир — полковник А. А. Орлов) і 8-ї кавалерійської (командир — генерал-майор П. О. Хрустальов) дивізій 24-го стрілецького, а також 6-го гвардійського кавалерійського корпусів 13-ї армії. Разом з червоноармійцями у місто вступили партизанські з'єднання В. А. Бегми та І. Ф. Федорова.

У Рівненсько-Луцькій операції ворог втратив до 20 тис. солдатів і офіцерів убитими й пораненими, було захоплено в полон 1830 чоловік. Радянські війська знищили 87 танків і штурмових гармат, 206 гармат і мінометів, 315 кулеметів, 800 автомашин, багато іншої військової техніки. Крім того, війська 13-ї армії захопили 198 гармат і мінометів, 260 кулеметів, 300 автомашин, 76 складів з озброєнням, боєприпасами, продовольством

У боях на території Рівненщини загинуло 14 тис. військових і близько 300 партизанів і підпільників.

Отже, протягом січня-березня 1944 року від німецько-фашистських загарбників Рівненщину звільняли частини Першого Українського фронту під командуванням генерала армії Миколи Ватутіна. 2 лютого 1944 року в місто Рівне ввійшли радянські війська. Активну участь у визволенні міста, крім піхотних частин 13-ої армії генерала Миколи Пухова, взяли козаки 8-ої гвардійської кавалерійської дивізії імені Морозова. Разом із регулярними радянськими військами Рівненщину визволяли від фашистських загарбників партизани і підпільники. 

Генерал Микола Федорович Ватутін

Рівненсько-Луцька операція, на жаль, виявилася останньою для командуючого військами 1-го Українського фронту генерала армії М. Ф. Ватутіна. Наприкінці лютого 1944 р. він був тяжко поранений й помер 15 квітня того ж року. Похований у Києві, де йому споруджено пам'ятник.

Пам’ятник генералу. Ватутіну

Пам’ятайте про тих, що безвісті пропали,Пам’ятайте про тих, що не встали як впали. Пам’ятайте про тих, що згоріли як зорі,-Такі чисті і чесні, як повітря прозоре. Пам’ятайте про тих, що за правду повстали,Пам’ятайте про тих, що лягли на заставах. Пам’ятайте про тих, що стрибали під танки...Є в місцях невідомих невідомі останки.Є в лісах, є у горах, і є під горою –Менше в світі могил, ніж безсмертних героїв. Пам’ятайте про них і у праці, і в пісні –Хай відомими стануть всі герої безвісні 

Вічний вогонь палає,Дзвонить у долі століть. Вічний вогонь закликає: Щастя живих бережіть!Вічний вогонь клекоче: Люди, не треба війни,Щоб не вмирали дочки,Сестри, батьки і сини.

Згук незабутній перемоги. Лунає досі у серцях. Блиск переможної дороги. Дарує радість у роках. Героїв мало вже лишилось,Покрила скроні сивина,І щастя у серцях з'явилось,Лише в душі гримить війна. На грудях ордени, медалі,В строю їх чутно тихий дзвін.Ім’я їх в українській долі –За це їм наш низький уклін. 

Дякую за увагу!