Презентація "Діячі української культури. Городецький Владислав"

Владислав. Городецький

Владислав Владиславович Городецький(1863-1930)Творчий доробок Владислава Городецького - одного з найвідоміших і найпопулярніших київських архітекторів минулого - належить Україні, Польщі та Ірану. Кожна з цих країн може пишатися архітектурною спадщиною, яку він залишив.

«Владислав Городецький безсумнівно - київський архітектор. Завдяки йому наше місто збагатилося спорудами, які й донині його прикрашають. Костел Святого Миколая і Караїмська кенаса, музей в античному стилі й прибуткові будинки в стилі модерн, корпуси промислових підприємств та мавзолеї, споруджені Городецьким, свідчать про фахову майстерність зодчого. А його Будинок з химерами дивує і захоплює всіх, хто його бачить. Архітектор-романтик, пристрасний спортсмен і мисливець, багатогранний і невгамовний Владислав Городецький досягав досконалості в усьому, за що тільки брався. Він був непересічною особою, тому навколо його імені існує багато легенд і домислів. Неодноразово до постаті Городецького зверталися українські дослідники історії та архітектури…»Марія КАТАЄВА "Хрещатик"

«Він був людиною "абсолютно неординарною" і надзвичайно талановитою. Справжній франт, чепурун і великий любитель епатажу. Він обожнював приголомшувати оточуючих. Чи не першим у Києві купив автомобіль. Та ще який! Неймовірно модне ландо з відкидним верхом, яке сяяло лаком, сріблом і червоним деревом. Коли Владислав ГОРОДЕЦЬКИЙ - високий, стрункий, з пікантно закрученими вгору вусами - одягнув шоферські окуляри, довгий шарф, шкіряне пальто і шнуровані черевики з високими халявами, на голову - кепі, а на плече садив улюблену ручну макаку і в такому вигляді вперше виїхав на Хрещатик, навколо відразу зібралася юрба.

Не менше людей хотіли стати свідками того, як ГОРОДЕЦЬКИЙ  підніметься з першими авіаторами в небо. Його так і тягнуло пробувати щось нове. Він моделював костюми і взуття не тільки для дружини, а й для театру Соловцова, обожнював робити гравюри і ширми для дам, писав чудові акварельні пейзажі, які купували навіть солідні колекціонери. Видав у 50 екземплярах книгу "У джунглях Африки" з власними фотографіями і штриховими малюнкамию.

Лєшек Дезидерій Владислав Городецький (таким було його повне ім’я) народився 23 травня (за новим стилем - 4 червня) 1863 року в селі Шолудьки на Поділлі, в родинному маєтку Глюзинських, з дому яких походила його мати Леопольдіна. За участь представників двох поколінь Городецьких у польських повстаннях 1831-го і 1863 рр. царський уряд конфіскував їхній подільський маєток Жабокрич. Певно, тому майбутній архітектор успадкував від діда й батька волелюбну і незалежну вдачу щирого поляка-патріота, а мальовничі береги Південного Бугу з дитинства прищепили любов до дивовижної краси природи, рослинного і тваринного світу.

Так само з юних літ майбутній зодчий звикав бачити класичну палацову архітектуру подільських маєтків, а потім - взірці європейської архітектури в Одесі, де навчався в реальному училищі св. Павла. Здібності в малюванні, помічені й розвинені педагогами, проторували шлях до Академії мистецтв у Петербурзі. Ще до закінчення курсу наук Городецький почав проектувати й будувати гімназії та училища в Умані і Черкасах. Будинки ці збереглися. Гімназія в Умані

З атестатом класного художника ІІІ ступеня і правом будувати споруди Городецький наприкінці 1890 року приїхав до Києва. Тут минули наступні найкращі тридцять років життя і творчості цієї яскравої, вельми шляхетної особистості. Готель “Континенталь”

Всебічно обдарований, Владислав Городецький мав хист не тільки до мистецтва та архітектури, а й до активного підприємництва та... стрілецького спорту. Отож одною з перших робіт у Києві стали сажковий павільйон і тир Київського відділу Імператорського товариства правильного, тобто за правилами, полювання, спроектовані Городецьким безкоштовно та побудовані під авторським наглядом на пустирі біля Лук’янівського цвинтаря. Дохідні будинки Городецького

Потім Городецький мав низку найрізноманітніших замовлень від подружжя заможних російських землевласників Балашових - в їхніх маєтках на Поділлі та Київщині: цукровий завод і будинок управителя в Шпикові, каплиця і зразковий холодильник у Рахнах-Лісових, лікарня і стайні в Мошнах, спиртзавод у Байбузах, шлюзи на річці Вільшаній, дві гімназії та церква у Черкасах.Єврейська гімназія в Черкасах

Черкаська жіноча гімназія побудована 1910 році,. Сьогодні будинок юнацької творчості (за старою звичкою називають «будинком піонерів»).

Черкаси. Громадський банк

Черкаси. Колишній готоль «Словянський», зараз приміщення банку

Чоловіча гімназія у Черкасах. Музичне училище. Черкаси

В. Городецький в с. Мошни. Будиночок лікаря. 1909 рік

В. Городецький в с. Мошни. Будиночок лікаря. 1909 рік

В будинку В. Городецького і сьогодні живуть лікарі

Будівля лікарні збудована за проектом В. Городецького 1905 року

Багато років поспіль в цьому будинку народжувались діти (Пологовий будинок с. Мошни)

Після пожежі старий пологовий будинок має такий вигляд

Цукровий завод в Шпикові

Цукровий завод в Шпикові

Цукровий завод в Шпикові

Коли Київське товариство старовини й мистецтв заходилося будувати омріяний Міський музей (нині - Національний художній музей України по вулиці Михайла Грушевського, 6), до остаточної розробки проекту і нагляду за будівельними роботами запросили саме Городецького.

Міський музей старожитностей і мистецтв. Архітектор - В. Городецький.

Міський музей старожитностей і мистецтв. Архітектор - В. Городецький.

Міський музей старожитностей і мистецтв. Зараз Національний художній музей України

Міський музей старожитностей і мистецтв. Зараз Національний художній музей України

За проектом і під наглядом Городецького на Ярославовому Валу, 7, було збудовано унікальну не тільки для Києва караїмську кенасу - в екзотичному мавританському стилі. Разом із Сала зодчий демонстрував і знання історичних архітектурних стилів, і вишуканий мистецький смак стилізатора-естета.

Караїмська кенаса

Караїмська кенаса

Костел Святого Миколая, по вулиці Великій Васильківській, 75, збудовано у рафінованих формах готики — з двома шпилястими вежами, традиційними для стилю круглими вікнами — «трояндою», з насиченим ліпним декором. Щодо костелу, можна зауважити, що у різних джерелах повідомляється про двох різних архітекторів храму. В одних джерелах стверджують про те, що храм зводив саме Городецький, в інших — що його архітектором був Валовський, а Городецький лише керував власне будівництвом. Як би там не було, але храм дійсно вражає своєю пишністю та автентичністю — спорідненістю зі своїми середньовічними західноєвропейськими братами.

Костел Святого Миколая

Костел Святого Миколая

Костел Святого Миколая

Костел Святого Миколая

Костел Святого Миколая

Костел Святого Миколая

Костел Святого Миколая

Костел Святого Миколая

Костел Святого Миколая

Костел Святого Миколая

Вершиною творчості Владислава Городецького, без перебільшення - найоригінальнішою спорудою в місті за сто років - справедливо можна вважати його власний прибутковий будинок по вулиці Банковій, 10.  В травні 1903-го щасливий автор відзначив у ньому своє сорокаріччя. Тут поєдналося все, властиве натурі, хистові, вдачі й можливостям цього зодчого: дбайливе і заощадливе використання коштів за рахунок дешевої, майже непридатної для забудови ділянки землі на крутосхилі та широке кредитування робіт, сміливі інженерні рішення і наслідування рис новітнього стилю модерн, оригінальність форм споруди, розкритої вікнами на всі чотири боки, багатство скульптурних оздоб та вишуканий декор інтер’єрів.

«Навесні 1901 р. за столиком одного з ресторанів зустрілися троє знаменитих київських архітекторів - Владислав Городецький, Олександр Кобелєв і Володимир Леонтович. Городецький поділився новиною, мовляв, недавно придбав ділянку землі на крутому схилі по вул. Банковій, 10. "Навіщо? - здивувався Кобелєв. - Адже там і будувати неможливо". "Як це неможливо?" - спалахнув Городецький і розповів про свій задум спорудити на ділянці великий житловий будинок. У результаті Городецький і Кобелєв побилися об заклад. Свідком взяли Леонтовича. Рівно через два роки у визначені за умовами парі день і годину Городецький показував украй здивованим колегам свій шедевр, згодом названий "Будинок із химерами"... 

Будинок з химерами

Будинок з химерами

Будинок з химерами

Будинок з химерами

Зовнішнє оздоблення

Зовнішнє оздоблення. Фасади оздоблені з характерним для модерну використанням різних стилів. «Будинок з химерами» отримав у народі таку назву за скульптурні прикраси на міфологічну та мисливську тематику на фронтоні. Цікавим є використання високого парапету на даху, що дозволило практично сховати покрівлю — перша «бездахова» будівля в українській столиці.

Зовнішнє оздоблення

Зовнішнє оздоблення

Будинок з химерами

Будинок з химерами

Оригінальний будинок-мрія, такий собі мисливський замок, виявився своєрідним викликом усталеним, зашкарублим уявленням та поглядам пересічного київського обивателя. Адже в цій споруді все збуджувало уяву: екзотичні, далеко не всім і досі зрозумілі «декадентські» алегорії та ліпні прикраси, реальні й казкові образи рослинного і тваринного світу, розкішні апартаменти з розписами та унікальними камінами й грубами, виготовленими за ескізами скульпторки Єви Куликовської на київському заводі кераміки Йосафата Анджейовського.

А ще - сховані в глибоких сутеренах і за підпірним муром льодовні (холодильників ще не було), дров’яники (опалення та приготування їжі — дровами, газу ще теж не було), комори, стайні для коней, екіпажні, кучерські та навіть корівники (дітям - парне молоко!) - комплектно для кожної з чотирьох кращих горішніх квартир.

Будинок з химерами

Будинок з химерами

Будинок з химерами

Будинок з химерами

Будинок з химерами

Будинок з химерами

За рельєфом ділянки будинок дивиться на вулицю Банкову трьома поверхами, а у двір - шістьма.

Уже сто десять років будинок продовжує не тільки дивувати киян та приїжджих, а й дає поживу для всіляких легенд та вигадок. Адже інтелектуал, оригінальна особистість, а саме таким був Владислав Городецький, завжди дратує посполите оточення своєю вищістю над натовпом. Чого тільки не почуєте в Києві: і про красуню-доньку, яка нібито втопилася, і про якесь парі, про рекламу цементу власного виробництва, про прогулянки Городецького вулицями міста в супроводі екзотичних тварин, про мавпочку чи папугу на плечі, про перший у Києві автомобіль, про польоти на перших аеропланах та різні інші небилиці... Звісно, нічого цього не було! Але, за уявленнями київського міщанства, мусило бути. В усі ці вигадки свято вірять і зараз, бо то, врешті, і є міський фольклор.

На Новому Байковому кладовищі зберігся мавзолей Тишевичів - у мавританському стилі та загадковий мавзолей у стилі модерн. На цвинтарі Видубицького Михайлівського монастиря стоїть мавзолей інженера Миколи Лелявського в класичному стилі, а на цвинтарі церкви св. Серафима Саровського в Пущі-Водиці - мавзолей Козакевичів - теж у мавританському стилі.

Своєму рідному краєві його талановитий син Владислав Городецький залишив у спадок одну з перлин його творчої фантазії - мавзолей графів Потоцьких в с. Печера

Мавзолей Потоцьких в с. Печера

Будівля мавзолею виконана в стилі романської архітектури. Невеличкий меморіальний ансамбль у Печері є справжнім шедевром архітектури історизму, однією з кращих робіт Владислава Городецького.

Вілла в Євпаторії

Крім досконалого знання історії мистецтва та архітектурних стилів, Городецькому додавали слави й пристрасне захоплення стрілецьким спортом і полюванням. Не задовольняючись цілком доступними мисливськими вилазками на Київщині, він здійснив у 1895-1910 рр. низку далеких подорожей - до азербайджанської Ленкорані, Закаспійського краю, Туркестану, Афганістану, Алтаю, Семиріччя і Західного Сибіру, а взимку 1911-1912 рр. - знамените, доступне небагатьом сафарі в Африці.

Мав славу і як стрілець світового класу на різних міжнародних змаганнях у Західній Європі. Привозив звідти чималі грошові премії та призові рушниці. Міг, приміром, аби розважити публіку, поцілити в денце чи горлечко підкинутої вгору обертом пляшки - коли замовлять! Користувався незаперечним авторитетом як знавець стрілецької зброї та мисливських собак, завжди входив до складу різних журі. А ще вважався не менш авторитетним членом «комісії з питань краси міста» при Київській думі, був членом журі міжнародного конкурсу на проект пам’ятника Тарасові Шевченку в Києві - ось якими були його заслуги... Будинок Гінзбурга Меблева фабрика Кімарєва

Владислав Городецький був одружений з дочкою відомого київського підприємця німецького походження Корнелією Марр (1871-1962). Мав також успіх і як дизайнер вбрання та ювелірних прикрас для власної дружини. Вони мали двох дітей, дочку звали Гелена. Революційні події 1917-1921 рр. змусили Городецького залишити Київ та емігрувати до незалежної Польщі. Там він працював у Міністерстві громадських робіт, розробив проект балтійського курорту Хель, займався реставрацією старовинного палацу Вишневецьких у Вишнівці на Тернопільщині. У 1924-1928 рр. очолив проектне бюро, створене для розвитку комунального господарства кількох польських міст на кошти від інвестицій, наданих американською фірмою Неnry Ulen & Co.

Гідно поцінувавши художні та організаторські здібності митця-архітектора, ця американська компанія 1928 р. запросила його до Ірану - на посаду головного архітектора «Синдикату зі спорудження Перських залізниць». За проектами Городецького побудовано в Тегерані залізничний вокзал, який діє й досі.

Палац шаха в Тегерані

Палац шаха в Тегерані

На дозвіллі зодчий ще здійснив мисливську подорож до іранського Мазендарану — південного узбережжя Каспійського моря. Але 3 січня 1930 року від серцевого нападу Лєшек Дезидерій Владислав Городецький одійшов у вічність. Похований у Тегерані. На його могилі встановлено просту кам'яну брилу сірого кольору, яким він так широко користувався у своїх спорудах. Напис на камені викарбовано польською мовою: «С. п. Владислав Лєшек Городецький. 23.5.1863-3.1.1930. Професор архітектури».

Творчість, а надто життя славетного архітектора В. Городецького за радянських часів не досліджувалися й не популяризувалися. «Провиною» зодчого вважався факт еміграції до «панської» Польщі. В. Городецький. Останнє фото.

Вулиця Архітектора Городецького в місті Києві. На пошану пам'яті славетного сина Подільської землі одна із вулиць Києва, біля Хрещатика (вулиця Карла Маркса, колишня Миколаївська), яку він проектував, де спорудив кілька будинків, де якийсь час жив, за розпорядженням Київської міської держадміністрації від 12.03.1996 року названа іменем Архітектора Городецького.

Пам’ятник В. Городецькому в Києві

Архітектурна спадщина В. Городецького _ яскраве творче явище в історії архітектури України, за якими стоїть яскрава особистість. Велич споруд талановитого зодчого у Києві не перестає викликати подив і захоплення нових поколінь киян. Про це свідчать результати конкурсу «Факты» ХХ век», проведеного в Києві у 2000 році, де в номінації «Архітектор століття» безальтернативним переможцем визнано В. В. Городецького

Погруддя В. Городецького у Ніжині

Марки. Київські шедеври архітектора Владислава Городецького

Ювілейна монета Національного банку України

Ще за життя ім'я архітектора Владислава Городецького було овіяне легендами, а його дивовижні витвори стали не лише відомими, але й улюбленими. Інтерес до його архітектурної спадщини з плином часу не згасає, бо в ній закладено те, що можна з повним правом віднести до мистецтва самого високого ґатунку. Волею долі та історичних реалій, творчий доробок Владислава Городецького - одного з найвідоміших і найпопулярніших київських архітекторів минулого - належить Україні, Польщі та Ірану. Кожна з цих країн може пишатися архітектурною спадщиною, яку він залишив.

«Він привніс таємницю в атмосферу міста. Як відомо, будував на складному рельєфі, де ніхто не хотів будувати. Крім того, застосовував цемент - новий на той час матеріал. Інакше кажучи, він був ще й новатором!»Надія ТИСЯЧНА, «День»