Презентація "Діяльність М Лисенка М Леонтовича, К Стеценко Я Степовго"

11 кл мист 39 Діяльність М Лисенка М Леонтовича, К Стеценко Я Степовго 19 02 2022 Микола Лисенко (1842—1912)На початку ХХ ст. завершився етап становлення національної композиторської школи, фундатор→ громадський діяч, композитор, хоровий диригент, фольклорист, піаніст і педагог

Пам’ятник М. Лисенку в Києві (скульп. Д. Гнєздилов, архіт. О. Ковальов)→ твори, написані під впливом творчості Великого Кобзаря, монументальний цикл «Музика до “Кобзаря”→ щороку організовував концерти, присвячені пам’яті Т. Шевченка,→ здійснював концертні подорожі з хором по Україні.→ до спадщини Тараса Шевченка. → музична шевченкіана → понад 80 вокальних і хорових творів

Джерелом творчості→ українська народна пісня. Упродовж життя збирав, записував і творчо обробляв перлини народних мелодій. Українські народні пісні звучали в операх «Утоплена», «Ніч напередодні Різдва», в опереті «Чорноморці», у «Фантазії на українські теми».

Вінцем використання та обробки М. Лисенком українських народних пісень→ опера «Наталка Полтавка» за п’єсою І. Котляревського.«Наталка Полтавка», «Ніч напередодні Різдва» і «Утоплена»→ перші опери за творами українських класиків,Сцена з опери «Ніч напередодні Різдва» опера «Наталка Полтавка» за п’єсою І. Котляревського.

→ започаткував жанр дитячої опери — три опери-казки («Коза-дереза», «Пан Коцький», «Зима і Весна»).→ створення національної музичної школи→ дозволило українській музиці посісти гідне місце у світовій культурі.

1904 року за сприяння М. Лисенка в Києві створено Музично-драматичну школу→ зросла плеяда видатних представників Л. Ревуцький, К. Стеценко, В. Верховинець. → на її базі було створено Київську консерваторію і Київський державний театральний інститут. Київська консерваторія

вершина героїко-патріотичної опери→ монументальна народна музична драма «Тарас Бульба». Титульний аркуш опери «Тарас Бульба»Олександр Герасимов. Стій! Випала люлька

Спадщина → різні жанри: опери, кантати, вокальні та інструментальні твори. У діалозі фольклорного і композиторського — типове для романтичного мистецтва — оформився стиль української професійної музики. Пам’ятна медаль Національного банку України, присвячена М. Лисенку, з нотами «Молитви за Україну» («Боже, великий, єдиний...»)

Хорова музика є однією з найкращих сторінок спадщини основоположника української професійної музики Миколи Лисенка. Вона включає твори великої форми (кантата «Радуйся, ниво неполитая») і ліричні, майже акварельні мініатюри («Сон», «Пливе човен»).

→ твори, написані під впливом творчості Великого Кобзаря, монументальний цикл «Музика до “Кобзаря”→ щороку організовував концерти, присвячені пам’яті Т. Шевченка,→ здійснював концертні подорожі з хором по Україні.→ до спадщини Тараса Шевченка. → музична шевченкіана → понад 80 вокальних і хорових творів

У першій половині XIX ст. в найбільших містах України — Києві, Львові, Харкові, Полтаві, Одесі→ свої музичні традиції. Відкриття театрів, поява оперних труп та організацією концертного життя→ новий етап культурного розвитку України. Львівський оперний театр ім. С. Крушельницької

Важливе значення в цьому процесі→ відкриття університетів у Києві, Львові, Харкові.

При Харківському університеті працювали музичні класи, а у Львові було відкрито консерваторію.

Для музичної культури України першої половини XIX ст. → формування творчих сил, перехід мистецтва на демократичні засади. Значні успіхи українська музика→ в другій половині XIX ст. Відкриття оперних театрів у Києві, Харкові, Львові. Національний академічний театр опери та балету України імені Тараса Шевченка

Харківський національний академічний театр опери та балету імені Миколи Лисенка 

Львівський національний академічний театр опери та балету імені Соломії Крушельницької

У великих і малих містах України→ симфонічні концерти, музичні товариства.

Високий професіоналізм українського театру→ активізували діяльність музично-театральні трупи на чолі з М. Кропивницьким, М. Садовським, М. Старицьким, П. Саксаганським, М. Карпенком-Карим, М. Заньковецькою. Для вистав створювали музику українські композитори, зокрема М. Лисенко. М. Заньковецька (1854 - 1934) в ролі Ази у спектаклі М. Старицького «Циганка Аза»

Хорова культура України кінця XIX ст. → активний розвиток церковного співацького руху→ сприяла плідна диригентська діяльність хорових диригентів О. Кошиць, К. Стеценко, М. Леонтович. Репертуар хорових колективів→ літургійні твори, обробки народних пісень, оригінальну хорову творчість композиторів. О. Кошиць

У Західній Україні→ осередки хорового співу→ гімназії та семінарії, музично-хорові товариства. Фундатори й керівники хорових колективів→ Ф. Колесса, С. Людкевич, Д. Січинський.«Львівський Боян» — хорове товариство, засноване 1891 року у Львові. 

Львів→ відкриття приватного міського театру Скарбека, одного з найбільших у Європі→ дебютували випускники Львівської консерваторії С. Крушельницька, М. Менцинський, О. Мишуга, виконавська майстерність→ світове визнання. Театр Скарбека на малюнку ХІХ ст. Театр ім. М. Заньковецької . Бічний фасад від пр. Свободи

У середині XIX ст. самодержавна політика→ занепад автентичного кобзарського виконавства: припиняли існування кобзарські братства, зникали автентичні інструменти, втрачався репертуар.

Найбільший внесок у справу збереження й відродження кобзарства→ М. Лисенко і Г. Хоткевич. М. Лисенко записав думи Остапа Вересая і організував його виступи в Києві та Петербурзі, чим привернув увагу науковців до кобзарського виконавства як до самобутнього явища. Кобзар О. Вересай

Яскравим спалахом стала українська хорова музика ХІХ-ХХ століть у творчості Кирила Стеценка, Якова Степового, Миколи Леонтовича, Миколи Лисенка та ін. Твори цих композиторів свідчать про високий рівень майстерності та професіоналізму.

Олександр Рожков. Портрет М. Леонтовича. Національні музично-педагогічні традиції М. Лисенка продовжував і М. Леонтович, чільне місце у творчості → хорові обробки українських народних пісень, оригінальні, самобутні композиції на основі народних мелодій→ розробив теорію цілісного сприйняття музичного образу на основі поєднання кольорів зі звучанням музичного твору. Микола Леонтович (1877—1921)

— видатний майстер хорової мініатюри, автор знаменитого «Щедрика» й інших хорових обробок українських народних пісень, які ввійшли до золотого фонду нашої культури. Обробки й оригінальні твори (кантата «Льодолом»), духовна музика композитора належать до хорової класики.

Хорова обробка Миколи Леонтовича «Щедрик» - це, напевне, найвідоміша і найпопулярніша різдвяна пісня у світі, яка на сьогодні має безліч вокально-хорових та інструментальних інтерпретацій. Пам’ятні монети НБУ, присвячені «Щедрику» 

Послідовники М. Лисенка — М. Леонтович, К. Стеценко і Я. Степовий продовжили його справу.

Національний заслужений академічний український народний хор України імені Григорія Верьовки. Микола Леонтович. «Щедрик».

Гурт «Воплі Відоплясова». «Щедрик».

Кирило Стеценко (1882—1922) композитор, хоровий диригент, священик, педагог, учень і духовний спадкоємець М. Лисенка. В образній сфері його музики (хори «Сон» і «Прометей», кантата «Шевченкові», церковні твори, обробки народних пісень) домінують ліричні й лірико-драматичні мотиви.

Яків Степовий (1883—1921) автор переважно камерної музики — вокальної та фортепіанної. Опосередковане відтворення національного колориту є ознакою творчого почерку композитора-лірика. Солоспів «Степ» композитора став знаменитим і вплинув на походження його псевдоніма.