Презентація для 9 класу з історії України за темою: "Ранній Новий час в історії України"

Ранній Новий час в історії України: здобутки і втрати. Відлуння європейських подій XVIII ст. в Україні. Вплив Французької революції на ідейний клімат Центрально-Східної Європи.

1. Ранній Новий час в історії України: здобутки і втрати

Пригадайте найбільш яскраві/важливі особистості, події та явища Козацької доби. Наприкінці XV — на початку XVI ст., коли Середні віки закінчувалися і настав Ранній Новий час (Ранньомодерна доба), в Україні почалася Козацька доба, яка тривала до кінця XVIII ст.

2. Відлуння європейських подій XVIII ст. в Україні. Вплив Французької революції на ідейний клімат Центрально-Східної Європи.

Наприкінці ХVІІІ — на початку ХІХ ст. у Європі розпочався Новий час, який завершив ранньомодерний етап розвитку суспільства. Епоха Нового часу розпочалася з приходом до влади буржуазії, зміною пануючих державних еліт.

Епоха Нового часу розпочалася з приходом до влади буржуазії, зміною пануючих державних еліт. На зміну родового дворянства прийшов «третій стан». На зміну державам володарського типу прийшла національна держава, яка підносила права кожного громадянина до рівня прав аристократів, дворян і шляхтичів. Прокоментуйте схему. Які явища (події) вона показує?Пригадайте, як формувалася буржуазія в країнах Європи. 3. Які суспільні верстви Ранньомодерної доби визначали вектори державної політики?Влада

Новий час (модерна доба)Формування індустріального суспільства. Поява нових ідеологій. Виникнення нових соціальних верств. Виникнення модерних націй. Виникнення і поширення сучасної демократіїПроаналізуйте схему. Які характерні риси модерної доби?Спробуйте самостійно дати визначення поняттям «індустріальне суспільство», «ідеологія», «нові соціальні групи», «сучасна демократія», «модерна нація».

Глобальні процеси — процеси, що охоплюють усе людство, усю земну кулю. Етнос — спільнота людей, що об’єднана територією формування, спільною мовою, культурою і звичаями. Модерна нація — спільнота людей, що об’єднана етнокультурним походженням та усвідомлює історичну, культурну й економічну єдність, має спільне бачення майбутнього у межах національної держави. Національна держава — тип держави, яка є формою самовизначення, самоорганізації і самовираження певної нації на певній території. Нація є найвищою цінністю, головним джерелом влади і визначає соціополітичну систему такої держави. Етнічна територія — географічний простір, населений певним етносом, який тут сформувався та розселився. Етнічна територія в ході історії може змінюватися. Варто запам’ятати!

Велика Французька революція принесла розуміння рівності і свободи для усіх громадян держави незалежно від їхнього походження і майнового цензу. У Новий час відбулося становлення у західних демократичних країнах суспільства, що будувалося на засадах лібералізму, політичної демократії, правової держави. У провідних країнах Європи перемогла суспільно-політична орієнтація на еволюційний, а не революційний шлях розвитку. Ці процеси мали вирішальний вплив на усі держави і нації Європи, у тому числі й України. Поміркуйте! У чому полягає відмінність між еволюційним і революційним шляхами розвитку держави? Який зі шляхів ви вважаєте ефективнішим?

Основні типи держав на європейському континенті у ХІХ ст. Держави імперського типу. Головний провідник нації - монарх (король, цар). Землевласники й духівництво уособлювали націю. Третій прошарок — буржуазія, також стала національною з перемогою перших буржуазних революцій. Селянство поступово ставало продуктом розвитку національних взаємин. Англія, Франція, Іспанія, Польща, Швеція, Данія, Росія. Німці – 300 держав у складі роздробленої Священної Римської імперії німецької нації.Італійці - королівство Сардинія з П’ємонтом, Папська область. Нації і народи, які мали кілька незначних за розмірами державних утворень. Для таких націй актуальним завданням було об’єднання багатьох державних утворень у єдиній об’єднаній національній державі. Політично роздроблені народи

Недержавні нації – ті, що не мали своєї національної держави і були частиною володінь державних націй. Панівний етнос і його правителі ставили за мету асиміляцію інших етносів. Народам без власної держави доводилося витримувати національний визиск, заборони на національнокультурний розвиток, розвивати економіку в інтересах панівної нації. До таких націй в Європі належали не лише слов’янські народи: український, чеський, словацький, польський, хорватський, сербський, болгарський, а й фіно-угорські, балтійські, германські, кельтські, скандинавські й романські народи: фламандський, ірландський, шотландський, бретонський, каталонський, баскський, угорський, норвезький, румунський. Всі вони входили до меж держав-імперій, або більших королівств.

Справжньою «тюрмою народів» була Російська імперія, в якій панівний російській етнос становив менше половини населення. У її складі перебували українці, білоруси, поляки, латиші, литовці, естонці, вірмени, грузини, азербайджанці, кримські татари, татарибашкири, калмики, народи Сибіру, Уралу, численні фіно-угорські народи (мордва, марійці, чуваші, карели, комі тощо). Австрійська імперія складалася з різноманітних земель, етносів, релігій і мов, не дарма її називали «клаптиковою імперією». Жодна тогочасна європейська держава не складалася з таких різних і віддалених одна від одної європейських територій — від італійської Ломбардії до української Галичини, та такої кількості різних етносів. Поміркуйте! Чи згодні ви з тим, що Російська імперія була «тюрмою народів»? Австрійська імперія «клаптикова»? Обгрунтуйте свою думку.

Формування російської імперської ідеології Російська історіографія впровадила через царську адміністрацію і засоби масової інформації та школу ідею про «триєдиий російський («русский») народ», що складається з великоросіян, малоросіян і білорусинів. З них єдиним державним народом є — великоросіяни, а малоросіяни і білоруси мають розчинитися у єдиній російській нації. Українці під назвою малоросіяни (русини, рутенці — під Австрією) оголошувалися частиною російської нації. Інші народи, крім білорусів, проголошувалися інородцями. У результаті постала сфальшована історія України, в якій «зрадниками віковічної дружби братніх народів» проголосили гетьманів Івана Мазепу, Петра Дорошенка, Івана Виговського та ін. Переяславська Рада 1654 р. трактувалася як «возз’єднання» українців з російським народом, а не тимчасовий військовий союз. Замовчувалися і затушовувалися усі самостійницькі прагнення гетьмана Богдана Хмельницького. Українцям було заборонено мати відмінну від росіян історичну національну пам’ять. Формування російської імперської ідеології