Презентація для учнів 7 класу "Волого-теплова обробка виробу"

Волого-теплова обробка виробів та прасування тканини. Шпагіна О. В.

Під час виготовлення аплікації з тканини часто доводиться використовувати праску: прасувати тканину, розпрасовувати шви деталей, запрасовувати їх краї. Прасувати потрібно й після завершення шиття, щоб краще зберігалася створена форма виробу. Праска — металевий нагрівальний прилад для прасування одягу та виконання волого-теплової обробки виробів під час шиття. Праски бувають наплитні   й електричні . Наплитні праски нагрівають на плиті (газовій, індуктивній, електричній), електричні — за допомогою електричного струму.

Сьогодні в магазинах побутової техніки споживачеві пропонують багато видів електропрасок від різних виробників. Оптимальними і якісними в прасуванні є парові праски. Цей вид прасок виділяється з-поміж інших такими перевагами: відмінним прасуванням, можливістю відпарювати, добрим ковзанням.

Уже в 4 ст. до нашої ери в Давній Греції для прасування використовували гарячий металевий прут, що нагадував качалку, а також камені круглої форми або сковорідку, які для цього нагрівали на гарячому вугіллі. В Україні здавна й ще до середини 20 ст. білизну намотували на качалку, після чого кілька разів ретельно прокочували довгою дерев’яною плашкою з ребрами, яку називали «рубель». Перша згадка про праску датується 10 лютого 1636 р. Її маса становила близько 10 кг. У 18-19 ст. металеві праски ставили в піч або на вогонь і розігрівали.

скільки вироби виготовлено з різних типів тканин, для прасування необхідно використовувати відповідну температуру до кожної тканини. Для того щоб знати, до якої температури нагрілася праска, а також для регулювання температури, кожна сучасна праска обладнана терморегулятором 

Терморегулятор (термостат) — пристрій для контролю за температурою нагрівання праски. На терморегуляторі є написи і спеціальні позначення, розшифрування яких подано в інструкції. Термостат дає можливість вибрати необхідну температуру для прасування. На прасках прийнято позначати режими нагрівання праски точками: •, ••, •••. Одна точка відповідає мінімальній температурі нагрівання, відповідно три точки — максимальній. Під час користування праскою важливо правильно підбирати температуру нагрівання, щоб не зіпсувати тканину. Тканини. Максимальна й мінімальна температура нагрівання підошви праски. Вовна180 °С-200 °СБавовняні тканини250 °С - 270 °СЛьняні тканини280 °С - 300 °СШовк ацетатний115 °С - 140 °Снатуральний140 °С - 160 °Свіскозний140 °С - 180 °С

Важливою частиною праски є підошва. Підошви виготовляють алюмінієві, з нержавіючої сталі, керамічні або металокерамічні. Перевагою алюмінієвих підошов є швидкість нагрівання (проте і швидке вистигання). Підошви з нержавіючої сталі мають високу міцність, стійкість до подряпин. Праски з керамічними або металокерамічними підошвами роблять процес прасування простішим, тому що легше ковзають по поверхні тканини.

У підошві праски здебільшого зроблено отвори, які призначені для виходу пари з резервуара для води. Чим більше отворів, тим краще відпарювання. Чим сильніша подача пари, тим легше буде впоратися зі складками та заломами. Різні праски мають різні способи подачі пари або води під час прасування. Найпростішим і найпоширенішим є розпилювання води під час натискання відповідної кнопки праски. Найефективнішою подачею пари є використання функції парового удару. Такий удар (турбопара) — короткочасна подача пари великої сили під час натискання на відповідну кнопку. Використання цієї функції пом’якшує тканину, що дає можливість усунути складки та заломи.

Усе частіше в побуті та швейних майстернях використовують парові станції — це комплект праски й потужного парогенератора (який часто є підставкою для праски). Перевагою парових станцій над звичайною праскою є дуже потужна й довготривала подача пари. Тому їх можна використовувати для відпарювання одягу.

Правила безпечної роботи праскою1.    Перед увімкненням праски до електромережі перевірити шнур і вилку праски.2.    У приміщенні з бетонною підлогою під час прасування стояти на гумовому килимку.3.    Вмикати й вимикати праску з електромережі тільки сухими руками, повільно беручись за вилку та не смикаючи за шнур.4.    Наливати воду в резервуар лише при вимкненій прасці за допомогою спеціального стаканчика.5.    Не залишати праску на тканині під час прасування.6.    Ставити праску на спеціальну підставку.7.    Не торкатися руками нагрітої підошви праски.8.    Стежити, щоб позначка терморегулятора праски була на тому режимі, який відповідає температурі нагрівання для відповідної тканини.9.    За необхідності зволожувати тканину тільки пульверизатором.10.    Не підставляти руки під пару, що виходить з підошви праски.11.    Стежити, щоб підошва праски не торкалася шнура.12.    Не залишати без нагляду увімкнену праску.13.    Після закінчення прасування вимкнути праску.

Для прасування організовують спеціальне робоче місце, де розміщують прасувальну дошку, праску, пульверизатор

Дошка для прасування — найбільш зручне пристосування для прасування. Прасувальна дошка має бути досить легкою, щоб за необхідності її можна було переносити з одного місця на інше. Прасувальна дошка повинна бути стійкою, мати достатню площу, щоб не потрібно було постійно підтягувати речі. Достатні розміри прасувальної дошки: довжина 130-150 см, а ширина 38-40 см. Поверхню прасувальної дошки вкривають бавовняною тканиною або синтетичними протипригарними вологоне-проникними матеріалами. Чохол прасувальної дошки має бути знімним. Для прасувальної дошки важливим є регулювання висоти (мал. 55). Це необхідно для підлаштування дошки до росту працюючого. Регулювання повинно бути простим, а фіксація висоти дошки — надійною. Дошка для прасування в складеному вигляді має бути компактною.