Номер слайду 3
Притча «Усім не вгодиш!» Якось Ходжа Насреддін йшов у село зі своїм си ном. Хлопчик їхав верхи на віслюку. По дорозі вони зустріли двох жінок і почули, як одна каже іншій: «Ох вже ця молодь! Хлопчик спокійно їде на віслюку, коли його старий батько йде пішки. Дивно!». «Батько, – сказав хлопчик, – ти наполіг на тому, щоб я їхав верхи, чи не так? Давай же, не відмовляй- ся, сідай на віслюка!». І вони вирушили далі: Ходжа – верхи на віслюку, хлопчик – пішки. Через деякий час вони зустріли двох самотніх старців. «Гей, старий! – промовили вони. – Твої кістки вже висохли та постаріли. Ти стоїш однією ногою в моги лі. А твій син, хіба він заслуговує того, щоб висохну ти як ти? Нехай він їде верхи!». Коли вони пройшли далі, Ходжа посадив сина на віслюка разом з собою. Вони їхали вдвох під палючим сонцем і наблизилися до купки роззяв, які сиділи обабіч дороги. «О, яка жорстокість! Бідна тварина! Йому занадто важко везти двох! Бідна тварина майже вмирає!». «О, заради Бога!» – сказав Ходжа. Він зліз з віслю- ка, і вони пішли поряд, женучи його попереду. Але в наступний момент зустрілися з двома чоловіками, які стояли біля дороги. «О, Аллах! Подивіться на цих ідіотів! Осел йде попереду, стрибає та скаче, не маючи вантажу на спині, а вони йдуть слідом, стікаючи потом і припадаючи пилом. Які ж дурні люди бувають на світі!» Нарешті Ходжа обернувся до сина і промовив: «Ось, бачиш! Хай живуть ті, хто може уникнути людської поголоски! Завжди знайдеться незадоволений тим, що ти робиш. Тому працюй тільки заради Аллаха»