Презентація до біографії Я. Кавабата та його повісті "Тисяча журавлів"

“Усе своє життя я поривався до прекрасного і буду пориватися до самої смерті” Я. Кавабата. З Нобелівської лекції “Красою Японії народжений” Ясунарі Кавабата (1899 -1972)

У серця є свій розум, якого розум не знає. Блез Паскаль Особистість письменника Народився в м. Осака 11 червня 1899 р., з двох років починає втрачати рідних та близьких… Дуже гіркий чужий хліб!.. У шкільні роки захоплюється живописом. Він умів бачити очима художника, відтворювати найменші зміни у природі, в людській душі. Кавабата Ясунарі читав Чехова, Толстого, Пруста Джойса,Фрейда; вчився на англійському відділен- ні Токійського університету, згодом на відділенні японської філології. “Захоплюючись сучасною літературою Заходу, я часом намагався наслідувати її зразки. Але за своєю суттю я – східна людина і ніколи не забував про свій власний шлях”. ДЗЕН: світ потрібно сприймати інтуїтивно, адже істина не піддається інтелектуальному аналізу, вона відкривається людині миттєво.

ТВОРЧИЙ ШЛЯХ ПИСЬМЕННИКА 1924 – створення журналу “Літературна епоха”, “новий сенсуалізм”, орієнтація на європейську авангардну літературу, ідеал – творчість М. Пруста, Д. Джойса. 1926 – оповідання “Танцівниця з Ідзу”, перший літературний успіх. Лірична розпо- відь про романтичне кохання студента до юної мандрівної артистки. 1929 – повість “Веселі дівчата Асакуса”. 1933 – “Птахи і звірі” – про людину, яка відмовилась від спілкування з людьми. 1937 – “Країна снігу”. Популярність і слава. Історія стосунків сільської гейші Кома- ко та токійця Сімамурі. Роздуми про швидкоплинність життя. 1949-1951 – “Тисяча журавлів”. Премія японської Академії мистецтв. 1949-1954 – роман “Стогін гори”. 1961 – роман “Давня столиця”. 1968: Нобелівська премія “за письменницьку майстерність,що виражає сутність японського мислення”. 1960 – турне по декількох американських універсітетах, лекції з японської літера – тури; наприкінці 60-х Кавабата підписує петицію проти “культурної революції” у кому- ністичному Китаї. 16 квітня 1972 року – загибель від отруєння чадним газом.

Священний обряд чи екзотична розвага?

Сутність чайного обряду полягає в тому, щоб дати можливість людині поміркувати над своїм життям, очистити душу від повсякденних турбот і суєти, нагадати про гармонійну єдність людини з природою та іншими людьми. Чотири правила філософії чайної церемонії Тядо – чайна церемонія Правила проведення чайної церемонії Ва – Гармонія – у відносинах між людьми, гар- монія людини і природи, гармонія чайного по- суду та манери його використання. Кей – Чемність – повага до всіх і кожного, рів- ність, щирість стосунків між людьми, співзвуч- чя сердець, “зустріч почуттів”. Сей – Чистота – фізична і духовна, починаю – чи від почуттів та думок, закінчуючи чистотою в буквальному розумінні. Дзяку – Спокій – рівновага духу, що приходить з розуміння перших трьох принципів, заради цього й заварюється чай.

Початок чайної церемонії Перед церемонією гості збираються разом в одній кімнаті. Тут їм подається вода у невеликих чашках. Призначення етапу – створити загальний настрій, що пов’язаний з очікуванням майбутньої церемонії як важливої та приємної події, зустрічі з прекрасним.

Чайний сад Перехід від будинку через сад до чайного павільйону по викладеній каменями доріжці символізує відхід від повсякденності, відмову від щоденних турбот і неприємностей. Споглядання рослин і каменів сада налаштовує гостей на зосередженість та звільняє свідомість від усього суєтного.

Хазяїн зустрічає гостей Після стриманого взаємного привітання гості наближаються до кам'яного колодязя та створюють обряд омивання. Вода зачерпується маленьким ківшиком на довгій дерев'яній ручці, гість омиває руки, лице, ополіскує рот, після чого омиває після себе ручку ківшика. Обряд омивання символізує тілесну та духовну чистоту.

Входження у чайний павільйон Після омивання гості проходять у чайний будиночок і розміщаються там. Проходження через низький та вузький вхід символізує остаточний вихід за межі повсякденного світу. Незручність проходу й необхідність схилятися, проходячи у павільйон, символізує рівність учасників церемонії – нахилитися змушений кожен, незалежно від знатності, слави, багатства і суспільного стану. Взуття гості залишать біля порогу. На момент прибуття гостей вогонь у вогнищі вже горить, котел з водою стоїть над вогнем.

Внутрішнє вбрання чайного павільйону Гість, який зайшов у чайний будиночок, у першу чергу повинний звернути увагу на токонома – нішу напроти входу. Перед приходом гостей хазяїн вивішує там світок з висловлюванням, а також розміщує букет квітів та курильницю. Висловлювання визначає тему, котрій присвячена чайна церемонія, та передає душевний стан хазяїна. Хазяїн входить у чайний павільйон останнім, ще й не одразу після гостей, а трохи згодом, щоб надати гостям можливість повільно роздивитися й оцінити те, що міститься у токонома.

Зайшовши у чайний будиночок, хазяїн сідає напроти гостей біля фуро (вогнища) Начиння для чайної церемонії Поруч з місцем хазяїна розташовані необхідні для приготування чаю пред- мети: тябако (дерев'яна скринька з чаєм); тяван (чаша); тясен (бамбуковий віничок); тягамо (казан); кайсекі (легка їжа).

Підготовка до основної частини церемонії Після кайсекі гості йдуть з чайного будиночку, щоб під- готуватися до основної час- тини церемонії – сумісного пиття густого чаю. Тим часом хазяїн міняє сувій у токонома на тябана – композицію з квітів чи гілок та квітів, що створю- ється за принципом єдності контрастів.

Пиття чаю зі спільної чаши символі- зує єдність присутніх. Коли тяван обійде всіх гостей, хазяїн знов пере- дає його присутнім, щоб вони оцінили чашу, її форму, стиль… Найважливіша частина церемонії Приготування та пиття густого порошкового зеленого чаю – найважливіша частина церемо- нії. Процес проходить у повному мовчанні. Всі уважно спостерігають за діями хазяїна, коли той проводить символічне очищення начиння та приготування чаю. Чай засипається в тяван, заливається невеликою кількістю окропу, вміст чаши розмішується тясеном до перетворення в однорідну масу й появи зеленої матової піни. Потім у тяван додається окріп, щоб довести чай до необхідної консистенції. Чашу хазяїн з поклоном передає старшому чи найбільш почесному гостю. Гість кладе на ліву долоню шовкову хустку, приймає тяван правою рукою і, хитнувши наступному по черзі гостю, відпи- ває з чаши. Після цього він кладе хустку на ци- новку, обтирає краєчок чаши паперовою сер- веткою і передає чашу наступному. Кожен гість повторює процедуру, після чого чаша поверта- ється до хазяїна.

Стиль Орібе Фурута Стиль Сіно Сосіна Відпочинок Хазяїн приготовляє легкий чай в ок- ремій чашці для кожного з гостей. Починається бесіда. Під час її не го- ворять про справи, повсякденні тур- боти. Обговорюється сувій у токоно- ма, його каліграфія, сам вислів, кра- са квіткової композиції, тяван, інше начиння, сам чай. Безпосередньо перед наданням чаю гостям пода- ються солодощі. Наприкінці цієї частки церемонії гостям пропонують ще раз оглянути начиння, посуд, що був використаний цього разу. Це мо- же бути чашка в стилі Орібе Фурута або Сіно Сосіна…

Завершення церемонії Після закінчення бесіди хазяїн із вибаченням покидає чайний павільйон, демонструючи, що церемонія дійшла до завершення. У відсутності хазяїна гості ще раз оглядають фуро. Квіти нагадують про час, проведений разом учасниками церемонії. Поки гості покидають будиночок, хазяїн стоїть поблизу входу, мовчки кланяється тим, хто уходить. Після уходу гостей він певний час сидить у будиночку, згадує пройдешню церемонію й відновлює в пам'яті відчуття від неї. Далі він уносить все начиння, прибирає квіти, витирає татамі й уходить. Прибирання символізує підсумки минулої події. Важливо, щоб подія зберігалася лише у свідомості тих людей, що брали у ній участь.

Храм Енгакудзі в Камакура Під час чайної церемонії, присвяченої пам'яті помер- лого батька Кікудзі, майстра чайної церемонії, його учениця та колишня коханка Тікакі Курімото знайомить молодого чоловіка зі своєю ученицею – юною Юкіко. На- в’язлива Тікако мріє про шлюб Кікудзі з Юкіко, хоча хлопець не впевнений, що гідний такої дружини. На це- ремонії юнак зустрічається і знайомиться з останньою коханкою свого батька, пані Оота, та її донькою Фуміко. Непрості стосунки Кікудзі з ними призводять до самогуб- ства пані Оота, Фуміко, яку він уважав своєю долею, без- слідно щезає, шлюб з Юкіко не дав йому щастя. З по – смертного листа Фуміко він дізнався, що дівчина втекла від нього свідомо, бо невдовзі вона померла від сухот. Кавабата залишив невизначеним закінчення повісті, оскільки вважав, що нюанси описаних подій важливіші за всі сюжетні розв’язки. “Якщо ви думаєте, що в повісті “Тисяча журавлів” я хотів показати красу душі і форми чайної церемонії, то ви помиляєтесь. Навпаки, я її заперечую, застерігаю від вульгари – зації, від якої потерпає нині чайна церемонія.” Я. Кавабата. З Нобелівської промови. Відображення національної етики та естетики у повісті “Тисяча журавлів” Кікудзі Мітані Тікако Курімото Юкіко Інамура герої твору пані Оота Фуміко

Бусідо – дорога воїна (буквально шлях смерті). Тядо – дорога життя (буквально шлях чаю). Тядо – це мистецтво чемності,чистоти, гармонії, спокою, єдності з навколишнім світом. Кікудзі здалося, що він звільнився від минулого, знайшов свій шлях… Знайшов? Кікудзі. Бусідо чи тядо? Кікудзі Мітані, головний герой повісті, стоїть перед ви- бором: якому способу життя, європейському чи япон – ському, віддати перевагу. Кікудзі заможний, у нього бу- динок з садом та чайним павільйоном, стара служни – ця. Удома він носить традиційне кімоно, знається на мистецтві, здатний оцінити ікебану, чайний посуд… Втім на роботу він одягає європейський костюм, не до- глядає за садом, чайним павільйоном, а великий ста – рий будинок хоче продати. Можливо, це пов'язано з бажанням вийти з тіні покійного батька, розібратися у стосунках з людьми, які пов'язують його з минулим.

Тікако Курімото Отруйна змія, стара шпигунка, жаба – саме такі асоціації викликає у Кікудзі Тікакі Курімото, яка постійно втручалася і продовжує втручатися у життя родини Митані, пані Оота, Фуміко, Юкіко… Вона без запрошення навідує чужі домівки, налаштовує Кікудзі проти пані Оота та її доньки, бреше про заміжжя дівчат, повідомляє матері Кікудзі про перелюб її чоловіка з пані Оота, у присутності десятирічної Фуміко со- ромить її матір, хоча сама далеко не безгрішна. Символом ії духовної потворності є бридка родима пляма на грудях, яку випадково побачив у дитинстві Кікудзі. Недосяжним ідеалом здається юнакові Юкіко, закінчує жит- тя самогубством пані Оота, самоусувається Фуміко… “Зосталася на мою голову тільки Курімото… - ніби випльо- вуючи злобу в обличчя уявному ворогові, проказав Кікудзі й поспішив у затінок дерев парку Уено”. Чи не ця жінка стала прокляттям для усіх героїв повісті? Чому вона так поводиться? Як ставився до неї батько Кікудзі?

“Глибоко запалі очі з синцями внизу, навколо зморшки. Хворобливо зав'яли повіки, а в гарячому погляді – мука й благання, і невимовна ніжність ” “Що призвело до ії смерті – гріх чи любов? Її переслідувало почуття непозбутньої провини чи невгасима любов?” Пані Оота. Кохання чи перелюб? Колишня коханка батька Кікудзі повинна викликати у парубка огиду, втім після зустрічі з нею у юнака виникають зовсім інші почуття: “Він і сам гаразд не пам'ятає, як все сталося…Знає тільки, що зовсім просто й природно. …Просто вони потяглися одне до одного, не відчуваючи ніякого внутрішнього опору. А про якісь моральні міркування нічого й казати ”. Вбачаючи в Кікудзі риси його батька, Оота керується не розумом, а силою почуттів. Розплатою стає її самогубство. Чому пані Оота не може жити далі? У чому її провина перед покійним чоловіком, адже ко- ханкою його друга, батька Кікудзі, вона стає після того, як стала вдовою? Чим вона завинила самому Кікудзі? А власній донці, Фуміко? Пронизливий образ пані Оота, ніжної, вродливої, але нещасливої жінки змушує замислитися над жіночою долею…

“Вочевидь, лист, у якому Фуміко пристрасно благала Кікудзі забути і її матір і її та побратися з Юкіко Інамура, був прощанням. І тоді вони – Юкіко і Фуміко – ніби помінялися місцями: “недосяжною” стала Фуміко”. Я. Кавабата “Кулики на хвилях” Чому Фуміко постійно вибачається? Співчутлива, соромов’язлива, жертовна, вона безкорисливо вибачає коханця своєї матері, допомагає його сім’ї у важку годину, страждає від зв'язку пані Оота з Кікудзі та сама потрап – ляє у схожу ситуацію. Постійно відчуває свою провину перед Кікудзі: за те, що подарувала Кікудзі чашку “сіно”, за те, що заважає його шлюбу з Юкіко, за те, що подзвонила на робо – ту, за те, що розбила подароване “сіно”, у лис- ті з містечка Такеда, батьківщини свого батька, -за свою несподівану втечу… Чи любила Фуміко Кікудзі? Наскільки щирим було кохання Кікудзі до Фуміко? Чому дівчина вирішила розірвати всі стосунки з парубком?

В Японії журавель – втілення надії, благополуччя, символ щастя. Зображення журавлів – давній оберег, котрий обіцяє своєму власнику благополуччя та спокій Юкіко Інамура Юкіко – цнотливо-чиста дівчина, яка стала чарівною, але недосяжною мрією Кікудзі.

орібе карацу сіно фуросікі Образи-символи Жинки сиділи впритул одна коло одної, всі у яскравих кімоно. Дівчина, що несла в руці рожеве крепдешинове фуросікі з вибитими на ньому білими журавлями, була вродлива. У неї така багата історія! Її, мабуть, передавали з покоління в покоління… Протягом кількох сотень років не один знавець чайної церемонії дбайливо зберігав її для нащадків… Чашка від пана Оота перейшла до його вдови, від неї – до батька Кі- кудзі, а від батька – до Тікако… Червоне сонце ніби плило на обрії, ковзаючи по вершечках дерев. Ліс виступав на небі чорним силуетом. Кікудзі… угледів зірку і кинув черепки на землю… Кікудзі знову підвів погляд в гору й аж ойкнув. Зірки вже не бу- ло. Поки він збирав черепки, ранкова зоря сховалася за хма – рою. … Невже хмара заслонила зірку? -У нас тут справжня злива. А у вас? – перевів він розмову на інше. - Ллє як із відра. Щойно так грімнуло, що я мало не вмерла. Якщо вірити написові, то диньці щонайменше триста років… Тендітна іпомея, що за день внівець зів'яне, і трьохсотлітня динька… Кікудзі… поглядав на квіти. Їхні білі й блідо-рожеві пелюстки зливалися з поверхнею “сіно” в один суцільний серпанок.

Завдання, запитання 1.Яку роль у повісті “Тисяча журавлів” відіграє чайна церемонія? Чи відповідає вона справжній сутності цього ритуалу? 2.Чому європейці вважають повість “Тисяча журавлів” загадковою? 3.Перед яким життєвим вибором стоять герої цього твору? Чи можуть європейці повною мірою зрозуміти їхні проблеми? 4.Чому Фуміко розбиває подаровану Кікудзі чашку зі слідами губної помади пані Оота? 5.Яким ви уявляєте характер Кікудзі? Який життєвий шлях він обере: бусідо, тядо, європейський?.. 6.Хто з героїв повісті виступає носієм вульгаризації священного чайного об- ряду. У чому проявляється ця вульгаризація? 7.У повісті присутні два види краси – чуттєва (пані Оота) і ідеальна, напів- прозора (Юкіко). Чи позбавлена будь-якої краси Фуміко? 7.Прочитайте продовження повісті – “Кулики на хвилях”, самостійно визначте символіку пейзажів, візерунків, квітів… 8.Визначте проблематику твору з точки зору європейця.