Українська мова не бідна, не вульгарна, не кривоуста. Вона має свою особливу музикальність. Ця незбагненна душа нашої мови, як золотоносна ріка, виблискує на хвилях народної пісні, переливається в душу нації, творить чуттєву нерозривність українського серця й української землі. Українська мова не вчора придумана. Вона – не сирота, вона має слов'янську родину і світову славу. Вона має все Д. Павличко
Як хочеться скупатися у тім Отецькім слові, слові золотім! І хочеться, і прагнеться без тями До цього слова припадать устами, Ридати і радіти водночас, Його не сплюндрував жорстокий час, Жорстокий деспот, слідець закону, Не заточив, і не сховав в скарбону, Не осліпив, не вбив, не залякав, На гріш розмінний не перекував. Слова вмирають? Блякнуть? Ні, не блякнуть. Іще століття перед ними вклякнуть…
Красо моя! В тобі мудрість віків, і пам'ять тисячоліть, і зойк матерів у годину лиху, і переможний гук лицарів у днину побідну, і пісня серця дівочого в коханні своїм, і крик новонародженого; в тобі, мово, неосяжна душа народу - його щирість і щедрість, радощі і печалі, його труд, і піт, і кров, і сміх, і безсмертя його.