До мене сьогодні всміхнувся Шевченко
З картини, що там на стіні.
Читає завжди «Кобзаря» моя ненька,
Розказував батько мені:
Як вівці він пас – ще малий був хлопчина,
А виріс – великий дав дар:
Для всіх поколінь, для всієї Вкраїни,
Цю книгу, що зветься "Кобзар".
Художник Карл Брюллов, прочитавши один із віршів Тараса Шевченка, був захоплений думками й почуттями молодої людини. Ця поетична спроба не залишила байдужим і російського поета Василя Жуковського. Вони вирішують викупити Тараса Шевченка з кріпацтва. К. Брюллов зробив візит Енгельгардтові з метою умовити його відпустити Тараса на волю як наділеного талантом юнака, який подає великі надії в малярстві, але успіху не мав і повернувся від нього зі словами: “Это самая крупная свинья в торжевских туфлях!» Після Брюллова до Енгельгардта ходив художник Венеціанов, щоб з’ясувати, яку ціну складе він за волю Шевченка. Енгельгардт зажадав 2500 карбованців. Художник. К. Брюллов. Художник О. Венеціанов
Для Шевченка настає золота пора в житті. Він починає відвідувати рисувальні класи Академії мистецтв у Петербурзі. Його вчителем стає Карл Брюллов. Тарас перебуває в радісному відчутті стрімкого сходження до вершин творчості й знань. Він досягає значних успіхів у справі малювання. Починав Тарас Шевченко із копіювання малюнків свого вчителя, та це не завадило розвитку власної творчої манери.
Та сила поетичного покликання була всемогутньою. І Шевченко пише вірші, за які не отримує ні копійки. У 1840 р. з допомогою друзів Шевченко видає збірку “Кобзар”, до якої ввійшло вісім творів: “Думи мої, думи мої”, “Перебендя”, “Катерина”, “Тополя”, “Думка”, “До Основ’яненка», “Іван Підкова”, “Тарасова ніч”. Успіх “Кобзаря” був величезний. Багато було таких, хто в ті часи вивчав малоросійську (українську) мову, щоб читати й розуміти Шевченка.