Мета уроку: - розкрити зв'язок українського дисидентського руху з явищем «шістдесятників»; дати загальну характеристику творчості митців-«шістдесятників»; поглибити знання здобувачів освіти про їх життєвий і творчий шлях; - розвивати пізнавальну активність здобувачів освіти; уміння самостійно готувати повідомлення, презентації; сприймати й аналізувати художній текст як свідчення певної історичної доби та мистецьке явище; робити висновки й аргументовано відстоювати власні погляди; творчі здібності; навички аналізувати події; робити висновки й аргументовано відстоювати власні погляди; - виховувати у здобувачів освіти інтерес до національної історії та літератури; культуру мовлення; високі моральні якості на основі кращих зразків національної спадщини; почуття відповідальності за долю України; толерантне ставлення до думки опонентів.
Після смерті у 1953 році Й. Сталіна у Радянському Союзі починається процес лібералізації усього суспільного життя. Важливою подією у процесі десталінізації став ХХ з’їзд КПРС (1956), на якому Микита Хрущов у своїй доповіді викрив культ особи Сталіна. Саме в умовах хрущовської «відлиги» відбувалося пробудження громадської активності та національне відродження України. Історичні передумови виникнення «шістдесятництва»
Зміни, що почалися в Україні: уповільнюється процес русифікації; зростає роль українського чинника в різних сферах суспільного життя; відбувається часткова реабілітація жертв сталінських репресій (до 1957 року повернулися понад 65 тисяч депортованих членів сімей, пов’язаних із діяльністю українських націоналістів). Активізація творчої молоді В умовах хрущовської «відлиги» відбувалося пробудження громадської активності та національне відродження України. 1956 р. в Києві був заснований Клуб творчої молоді «Сучасник», який згуртував навколо себе найкращих митців. Активісти клубу (М. Вінграновський, І. Світличний, І. Драч, Є. Сверстюк, А. Горська та багато інших) організовували творчі вечори, самвидав. Це нове покоління української творчої інтелігенції отримало назву «шістдесятники» (за часом найбільшої творчої активності.
Світоглядні засади покоління шістдесятників Визнання свободи в усіх її виявах: свобода совісті, свобода мислення, свобода нації. Заміна культу особи культом особистості: кожна пересічна людина-трудівник є неповторною, унікальною. Розробка ідей антропоцентризму, згідно з яким людина – центр Всесвіту. Моралізм та етичний максималізм. Патріотизм і національна самосвідомість. Джерела шістдесятництва Український фольклор (запозичення й переосмислення фольклорних мотивів і образів, використання народнопісенних засобів і прийомів образотворення). Творчість митців Розстріляного Відродження (естетичний взірець). твори зарубіжних письменників. Нові теми у літературі «шістдесятників» підкорення космосу; етична правомірність науково-технічної революції; тема голодомору.
Терміни ВІДЛИГА – це період в історії СРСР і України, який припав на час правління М.С. Хрущова і був пов'язаний з процесами послаблення тиску на культуру і суспільне життя населення, введений з «легкої руки» російського письменника Іллі Еренбурга. ШІСТДЕСЯТНИЦТВО – культурне явище, в якому формується молоде покоління митців України, що супроводжувалось новим підходом до мистецтва, зображення «соціалізму з людським обличчям» і охоплює період хрущовської відлиги. ДИСИДЕНТСТВО - (від лат. dissidentis - незгодний) - виступ проти панівного державного ладу або загальноприйнятих норм певної країни, протистояння офіційній ідеології й політиці; відступництво від учення панівної церкви. ШІСТДЕСЯТНИКИ - молоде покоління митців початку 60-х років XX ст., яке сформувалося під час тимчасової лібералізації суспільного життя в СРСР у 1956 - 1964 рр.
Три гілки шістдесятників 1) офіційне шістдесятництво (Іван Драч, Борис Олійник, Дмитро Павличко та ін.). Вони мали змогу активно друкуватися, але натомість змушені були йти на певний компроміс із владою. 2) Дисидентський рух (Василь Стус, Ігор Калинець, Іван Світличний, Євген Сверстюк). Не бажаючи пристосовуватися до влади, дисиденти зазнали масових арештів і ув’язнень. 3) «Внутрішні емігранти» - зайняли аполітичну позицію, яка коштувала їм довгих років мовчання, писання «у шухляду» (Ліна Костенко, Василь Шевчук).
1953 р. вийшла дебютна книга Д. Павличка «Любов і ненависть», а в 1957 р. Л. Костенко «Проміння землі» У 1961 р. з'являється низка «кардинально» нових творів М. Вінграновський «З книги першої, ще не виданої» В. Коротич «Бетховен» І. Драч «Ніж у сонці. Феєрична трагедія в двох частинах» Є. Гуцало «Зелена радість конвалій»
В осерді цього руху були такі митці: 4 вересня 1965 р. під час прем'єри фільму С. Параджанова «Тіні забутих предків» у київському кінотеатрі «Україна» І. Дзюба виступив із заявою-протестом проти арештів української інтелігенції. Його підтримали В. Чорновіл, В. Стус та інші. Відважні піднялися. Це був початок дисидентства. «Вони зайшли до зали шістдесятниками, а вийшли звідти дисидентами», - сказав пізніше син В. Чорновола. Алла Горська Юрій Іллєнко Сергій Параджанов Володимир Івасюк Іван Миколайчук Лесь Танюк Опанас Заливаха
26.07.1931, с. Миколаївка Волноваського р-ну Донецької обл. . ДЗЮБА ІВАН МИХАЙЛОВИЧ Український критик літературознавець громадянський діяч дисидент академік НАНУ лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (1991) Герой України (2001) другий міністр культури України 1992-1994 рр. співзасновник Народного Руху України
Володимир Михайлович Івасюк український композитор і поет основоположників української естрадної музики (поп-музики) автор 107 пісень, 53 інструментальних творів, музики до кількох спектаклів професійний медик, скрипаль чудово грав на фортепіано, віолончелі, гітарі майстерно виконував свої пісні неординарний живописець Герой України (2009, посмертно). трагічно загинув, проживши всього 30 років. 4 березня 1949, Кіцмань, Чернівецька обл. †24/27 квітня 1979, Брюховицький ліс під Львовом
Розгорнулася кампанія проти тих, хто приділяв "надмірну увагу" негативним явищам сталінської доби. До непокірних почали застосовувати адміністративні заходи: їм не дозволяли друкуватися у журналах та газетах; розганяли літературно-мистецькі вечори; закривали клуби творчої молоді. У середині грудня 1963 року сталася загадкова смерть 28-річного Василя Симоненка, який в останні роки зазнавав переслідувань від влади.
До моменту загибелі на Заході виходили нечисленні переклади поезії Стуса та його публіцистики. Одним із завдань "Міжнародного комітету..." стояла підготовка першої повноцінної книги перекладів. Книга отримала назву «Selected poems ». Нобелівський комітет і Шведська Академія літератури так її і не отримали - бо поет вже помер ... В Українському Вільному Університеті в Мюнхені було видано першу книжку перекладів Стуса англійською, але для "осягнення нагороди Нобеля" це ніяк не допомогло Як добре те, що смерті не боюсь я і не питаю, чи тяжкий мій хрест, що перед вами, судді, не клонюся, в передчутті недовідомих верст, що жив, любив, і не набрався скверни, ненависті, прокльону, каяття. Народе мій, до тебе я ще верну, як в смерті обернуся до життя своїм стражданним і не злим обличчям. Як син, тобі доземно поклонюсь і чесно гляну в чесні твої вічі і в смерті з рідним краєм поріднюсь.
...У чому полягає злочин Стуса, чому його так суворо карають? Г. Бьолль: "Його так званий злочин полягає в тому, що він пише свої поезії по-українськи, а це інтерпретують як антирадянську діяльність... Стус пише свідомо по-українськи.» Тюремне життя 5 років у Мордовських таборах суворого режиму, 3 роки заслання на Колиму. Короткочасне звільнення і новий арешт, в’язниця, Магадан: ...ще на 15 років! Майже 20-річна неволя – скільки це днів, ночей, місяців ? В тюрмі Стус мав нестерпні умови. Але ці фашисти не зламали його! Хоч і пожертвував він багато чим – здоров’ям, стосунками з сином, перекладами і віршами, психічним станом… З ув’язнення звернувся із заявою до Верховної Ради СРСР з відмовою від громадянства: «…мати радянське громадянство є неможливою для мене річчю. Бути радянським громадянином — значить бути рабом…».
Багато горя зазнали i Стус, i Шевченко за 47 років життя. Та нiщо - анi виснажлива праця, анi мiзерна зекiвська пайка, анi знущання наглядачiв, анi ностальгiя за рiдною Украпною - не зломило митцiв. Вони все витерпiли, дивуючи усiх незламнiстю вдачi та силою духу. Стус i Шевченко... пх рiднить сила патрiотизму, любовi до Украпни, незламнiсть духу. Рiзними словами великi поети далеких одна вiд одноп епох утверджували справедливiсть обраного i пройденого ними шляху. Кожний по-своєму висловлює упевненiсть: народ зрозумiє й оцiнить пхнiй подвиг. Украпнський народ високо цiнує творчiсть цих митцiв; пхнi слова нiколи не пiдуть у небуття, бо поколiння за поколiнням зберiгатимуть у пам'ятi щиру любов свою й доземно вклонятимуться найвидатнiшим поетам Украпни: Василевi Стусу та Тарасовi Шевченку. Шевченко XX століття Шевченком радянських часів називають Василя Стуса. Літератори, порівнюючи долі поетів, знаходять багато спільного – арешти, заслання, заборона видавати вірші. І найголовніше – талант.
25 грудня 1997 Указ Президента України Л. Кучми Про нагородження відзнакою Президента України «Орден князя Ярослава Мудрого» V ступеня поета Василя Стуса(посмертно) 1991 Стуса посмертно відзначено Шевченківською премією за збірку поезій «Дорога болю» (1990) Нагороди 26 листопада 2005 Стусу посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена Держави.
Творчий доробок 1 січня 1951 р. в газеті «За Радянську науку» був опублікований перший вірш «Дві ялинки». Моя земля, 1953. Чорна нитка, 1958. Правда кличе, 1958. Гранослов, 1968. Сонети подільської осені, 1973. Спіраль, 1984. Поеми й притчі, 1986. Покаянні псалми, 1994. Золоте яблуко, 1998. Сонети В.Шекспіра, 1998. 50 польських поетів, 2000. Поезії Хосе Марті, 2001. Наперсток, 2002. Не зрадь, 2005. Три строфи, 2007. Аутодафе, 2008. Мала антологія хорватської поезії, 2008.
Як я малим збирався навесні Піти у світ незнаними шляхами, Сорочку мати вишила мені Червоними і чорними нитками. Два кольори мої, два кольори, Оба на полотні, в душі моїй оба, Два кольори мої, два кольори: Червоне - то любов, а чорне - то журба. Мене водило в безвісті життя, Та я вертався на свої пороги, Переплелись, як мамине шиття, Мої сумні і радісні дороги…… Два кольори
Роман "Маруся Чурай" Прагнувши написати "історію свого народу ”, "історію його трагедій і прозрінь ”,поетеса задумала створити роман у віршах "Маруся Чурай". Коли авторка подала твір до видання, її розкритикували за те, що вона "ідеалізує і вихваляє козаччину ”. З публікацією роману "Маруся Чурай" зволікали шість років. Та все ж у 1979 році роман таки видали, правда, в м’якій палітурці й на газетному папері. Проте твір став справжнім раритетом.
Рух шістдесятників-дисидентів: свідчив про наявність кризових явищ у радянській системі, сприяв розхитуванню радянської тоталітарної системи, поширенню й утвердженню в народі демократичних ідеалів; продовжив традиції національно-визвольної боротьби; відкрив Україну світові; підготував ідеологічне підгрунтя в період перебудови для здобуття Україною незалежності; започаткував основи державотворення; став основою для народження нової когорти політиків незалежної України; сприяв розвитку української науки та культури. а Висновки