«Тіні забутих предків»Серед останніх творів М. Коцюбинського своєрідністю теми і способів її реалізації виділяється повість «Тіні забутих предків» (1911). Написана під впливом глибокого захоплення Гуцульщиною повість не тільки стала одним із кращих творів про чарівний світ поетичної творчості карпатських горян, а й прозвучала величним гімном красі життя, світлих почуттів людини.
Доля Івана та Марічки, їхнє високе світле кохання розкриваються в органічному зв’язку з неповторною карпатською природою, оповитою самобутніми легендами й віруваннями, що створені гуцулами упродовж віків їхнього нелегкого життя поруч з нерозгаданими таємницями навколишньої дійсності. Фольклорна стихія органічно ввійшла у твір Коцюбинського, стала не тільки матеріалом повісті, її основою, а й підказала поетичні засоби творення образів, стала тією призмою через яку своєрідно, певною мірою химерно переломився авторський ідейний задум.
Тваринництво – традиційне заняття гуцулів. Земля Гуцульщини небагата на посівні площі, тому головним заняттям гуцулів було скотарство та вівчарство, і через те вони особливо ставилися до худоби, яка їх годувала, охороняли від злих духів, ворожили на неї. У сім'ях гуцулів завжди було багато дітей. Усі члени родини були дружними.
Фільм «Тіні забутих предків»У часи хрущовської «відлиги» С. Параджанов за мотивами повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих предків» створив фільм, озвучивши його українською мовою. Прем’єра фільму відбулася у Києві і настільки одухотворила зал, що І. Дзюба і В. Стус відверто виступили проти тоталітарного режиму, а весь зал встав, підтримуючи промовців.
Екранізація «Тіней забутих предків» довела, як точно підмітив І. Дзюба, що твори української класики годяться для того, щоб на їхній основі знімати світові шедеври, а не «маскарадні профанації». Незважаючи на те, що саме цей фільм Параджанова отримав понад 100 премій світового кіно і ввійшов у двадцятку кращих фільмів світу, самого режисера заарештували, а фільм заборонили на довгі роки.
Висновок. Отже, "Тіні забутих предків" - це поетична і глибоко психологічна, лірична і філософська повість, у якій письменнику вдалося майстерно й правдиво відтворити картини життя і праці гуцулів, цього самобутнього народу. Повість стала вершиною мистецької майстерності письменника, окрасою всієї української літератури.