Поляки в Україні 19 столітття. Наприкінці XVIII ст. в усій Правобережній Україні налічувалось близько 350 тис. поляків. У цей період вони становили більшість серед пануючої поміщицької верхівки, католицького духовенства, службовців і меншою мірою — серед «чиншевої шляхти», міщан і селян. Поляки брали участь і у військово-землеробській колонізації Півдня України, заснували ряд селищ у складі поселенців козацького полку. Відчутного удару зазнало польське населення України після поразки повстання 1830—1831 рр. Царський уряд конфіскував маєтки польських поміщиків — учасників повстанського руху. Було вжито ряд репресивних заходів до польської освіти та культури. Таким чином у 30—40-х рр. XIX ст. поляки на правобережжі з панівної нації перетворилися на соціально пригнічений етнос, який у подальшому помітно зменшився кількістю. Водночас чимало поляків, що втратили маєтки, поселилися у Києві, Одесі, Харкові, Миколаєві та ін. За переписом 1897 року їх кількість становила 1,6 % населення України (без західних земель).
Історична довідка. УЛьвові діяло також кілька інших культурних осередків. До найважливіших з них належав Національний Заклад дім Оссолінських (Оссолінеум), відкритий 4 червня1817р., що мав багату публічну бібліотеку з рукописами й книжковими виданнями, художні збірки (картини, скульптура, нумізматика тощо) та вів науково-дослідну і видавничу діяльність (від 1878 р. видавав головним чином підручники, а від1919р., маючи виключне у Польщі право, - твори класиків польської художньої літератури).
Теперішній Львівський національний університет імені Івана Франка був заснований на базі єзуїтської колегії у Львові, якій польський король Ян ІІ Казимир 20 січня 1661 року надав гідність академії і титул університету з правом викладання університетських дисциплін. Після входження Галичини до складу Австрійської імперії 1773 року орден єзуїтів було ліквідовано, а університет закрито. Заклад відновив свою діяльність відповідно до урядового розпорядження 1784 року як Йосифінський університет у Львові.
Гуго Коллонтай (1 квітня 1750 — 28 лютого 1812) Польський релігійний діяч, політик, просвітник. Він був одним з ідеологів польського повстання 1794 р. Увійшов у історію як подвижник просвітительства в Польщі, Росії та на Україні. З його ініціативи у 1802—1808 рр. в Москві і Кременці відкриваються ліцеї.
Наполеон Цибульський (14 вересня 1854 — 26 червня 1919) Польський і російський вчений-фізіолог, ендокринолог, один з відкривачів адреналіну та електричної активності головного мозку (1890), піонер застосування методу електроенцефалографії, доктор медицини, громадський діяч, публіцист і філософ.
Зи́гмунт Флоре́нтій Врубле́вський (28 жовтня 1845 — 16 квітня 1888) — польський фізик, член Польської АН (1880). Навчався в Київському університеті. За участь у Польському повстанні 1863 був засланий до Сибіру, де перебував до 1869. У 1874 був вибраний асистентом по кафедрі фізики в Мюнхенському університеті, а в 1875 перейшов на таку ж посаду в Страсбурзі. Професор Ягеллонського університету в Кракові (1882). Помер у 1888 через отримані опіки у своїй лабораторії.
Євреї в Україні. Євреї В Україні проживають з давніх часів. У XVII ст. євреї постраждали під час Визвольного повстання під проводом Богдана Хмельницького. У багатьох містах, особливо на Поділлі, Волині та Лівобережній Україні, єврейське населення було майже повністю винищене. За умовами Зборівського договору року особам, що сповідували юдаїзм, заборонялося мешкати в Гетьманщині.1742 року російська імператриця Єлизавета Петрівна видала указ, про вигнання з країни всіх євреїв, незалежно від їх віку, статі та становища. Залишатися дозволялося лише тим, хто погодиться прийняти православну віру. Після другого поділу Речі Посполитої у 1793 р., до Російської імперії відійшли Волинь, Поділля та Київщина з чисельним єврейським населенням. У 1794 р. була розширена смуга осілості — євреям з колишніх польських земель було дозволено селитися і на лівобережжі — у Чернігівській, Полтавській та Київській (без Києва) губерніях, але тільки у містах та містечках. На території східної Галичини під час її приєднання до Австрії у 1773 р. мешкало 151 тис. євреїв (бл. 10 % населення), переважно у шляхетських та магнатських містечках. На території Буковини у 1821 р. жили 7 тис. євреїв, у 1857 р. — 25 тис. (8 % населення). У Північній Буковині основними місцями проживання євреїв були Чернівці а також містечка Садагора та Вижниця. На Закарпатті євреї мешкали переважно у містах Мукачеве та Ужгород.[1]
Завдання 3. На основі переліку об’єднань поляків у Східній Галичині у ХІХ ст. зазначте (за поданим прикладом), які елементи культури польська спільнота активно розвивала в Україні. Випишіть їх назви за поданими галузями: Освіта наука мистецтво література мораль політика релігія. Польське Педагогічне. Товариство ( 1868), Польське Природниче. Товаристо ім. Коперника у Львові ( 1868), Політехнічне. Товариство (1877), що з 1883 р. видавало "Часопісмо. Технічне", Товариство Народної Освіти (1880), Товариство Вчителів Вищих Шкіл (1884), Літературне Товариство ім. Адама Міцкєвича у Львові (1886), що з 1887 р. видавало "Памєнтнік Літерацкі", Товариство Прихильників Освіти (1890), Товариство Вчителів Народних Шкіл міста Львова (1890), Товариство Польських Журналістів (1893), Товариство Народної Освіти (1897), Спілка Польських Художників (1899, а від 1866/67 р. існувало також Товариство Красних Мистецтв), Спілка Польських Художників (1899), Народний Університет ім. Адама Міцкєвича (1899), Польське філософське Товариство (1903, а від 1886 р. – Польське Історичне Товариство, що видавало "Квартальнік Гісторични"), 1834 р.- "Союз польських карбонаріїв", в 1835 р. - "Товариство польського народу", Польський Національний Комітет.