АЛЕ РАПТОМ ВСЕ ЗМІНИЛОСЯ. Під час війни багато хто з нас, ніби, перестав відчувати себе в реальності, а все частіше думає про те, як складеться наше життя в майбутньому. Ми як діти, які чекають підліткового віку, щоб подорослішати і почати жити по новому, по своєму, реалізовувати свої плани. А зараз дні, які ми проживаємо, ніби то і не рахуються, і не мають особливого значення, вони, ніби, фон на шляху до «мирного майбутнього».
Ознаки синдрому відкладеного життя:ви живете думками про безтурботне майбутнє;постійно очікуєте слушний момент;відкладаєте чи навіть забороняєте собі насолоджуватись приємними моментами, квітами, заходом сонця, книжками, походом в салон краси, шопінгом, улюбленою кавою тощо;відчуваєте себе спостерігачем власного життя.
ТО ЯК ЦЕ ПОПЕРЕДИТИ?Дотримуватися режиму дня;Відпочивати — під час перерв на роботі та після, виходити на свіже повітря, або просто розслабитися і посидіти із заплющеними очима, послухати музику. Доглядати за собою, слідкувати за своєю зовнішністю. Спілкуватися з друзями телефоном і через соцмережі, усміхатися. Ваша усмішка може підтримати інших. Займатися хобі: малювати, вирощувати кімнатні рослини, читати книжки,займатися медитацією. Мати невеличкі задоволення. Наприклад, купувати смаколики. Турбуватися і проводити час з родиною: подивитися фільм, зробити з дитиною уроки, помріяти разом, організувати спільні прогулянки.
Щоб попередити синдром відкладеного життя, потрібно діяти: Скласти список мрій та цілей. Планувати з вечора наступний день. Створити свій список активностей. Шукати фізичне і моральне задоволення у кожному дні. Записувати свої незначні успіхи та перемоги. Навчитися проявляти емпатію по відношенню до себе. Спробувати хвалити себе та дякувати собі. Зрозуміти, що ви втрачаєте, коли відкладаєте життя на потім.