Презентація до теми класицизм

Черкаська загальноосвітня школа I-III ступенів №22 Презентація на тему : Українські пам'ятки класицизму. Вчитель: Сущенко Ольга Михайлівна

Українське образотворче мистецтво та архітектура розвивалися наприкінці XVIII – у першій половині ХІХ ст. складно і суперечливо. Як і в інших європейських країнах, цей час став на українських землях періодом поширення стилю – класицизму. ПАЛАЦ КИРИЛА РОЗУМОВСЬКОГО У БАТУРИНІ

Усе церковне будівництво здійснювалося за проектами, схваленими в імперських столицях. Аналогічний порядок існував у містобудуванні. Розпочата наприкінці XVIII ст. реконструкція українських міст за загальноімперськими канонами поступово знищила їхній національний вигляд. Комісія будівництва міст у Петербурзі докладала зусиль до викоренення будь-яких національних особливостей української архітектури, вбачаючи в них залишки «малоросійського сепаратизму». ПАЛАЦ ПОТОЦЬКИХ 

Внаслідок докорінної перебудови губернських міст Наддніпрянщини, розпочатої наприкінці XVIII ст., їх вигляд зазнав значних змін. Помпезність новоспоруджених будівель адміністративних установ символізувала міць імперської влади. Переважна більшість тогочасних споруд була побудована російськими архітекторами. Міська управа в місті Кременчук

Класицизм знайшов втілення у творчості архітектора Андрія Меленського (1766–1833). Втім під впливом українських будівничих традицій його архітектурна творчість набула своєрідного забарвлення. Протягом 1799–1829 рр. він був головним міським архітектором Києва. У зв’язку з поверненням Києву 1802 р. прав міського самоврядування за його проектом було споруджено перший на українських землях «Пам’ятник на честь поновлення магдебурзького права».«Пам’ятник на честь поновлення магдебурзького права».

Меленський визначив Хрещатик як у майбутньому головну вулицю міста. Він створив новий центр губернської адміністрації на Печерську, збудував на Хрещатику перший в місті будинок театру. За проектом архітектора відбувалася забудова центру Подолу після пожежі 1811 р. тут спорудили Контрактовий дім і перебудували Гостиний двір. Чудове природне оточення Аскольдової могили «підказало» архітекторові ідею спорудити тут мавзолей-пам’ятник князю Аскольдові. Міський театр у Києві (перший)

Найбільшою архітектурною спорудою Києва першої половини ХІХ ст. стала створена 1843 р. за проектом архітектора Вікентія Беретті (1781–1842) будівля Київського університету. Визначною спорудою церковної архітектури у стилі класицизму була зведена 1833 р. за проектом архітектора Є. Васильєва у Харкові дзвіниця Успенського собору. Побудували її на честь перемоги над Наполеоном у 1812 р. Будівля київського університету

Швидкими темпами провадилася забудова міст Півдня. Серед визначних будівель, що прикрасили Севастополь, були будинок морської бібліотеки зі славнозвісною «Баштою вітрів», Петропавлівський собор і Графська пристань. ВОРОНЦОВСЬКИЙ ПАЛАЦ (ОДЕСА),

Пам’ятками палацово-паркової архітектури стали поміщицькі маєтки. Більшість із них оточували мальовничі парки зі майстерно підібраними зеленими насадженнями. Взірцем палацово-паркової архітектури, яка поєднувала створений у стилі класицизму палац і закладений на площі понад шістсот гектарів парк з брукованими алеями, штучними галявинами та озерами, був маєток П.Ґалаґана у с. Сокиринці на Чернігівщині. Найчудовішими парками, які здобули всесвітнє визнання, стали «Олександрія» в Білій Церкві та «Софіївка» в Умані. ПАЛАЦОВО-ПАРКОВИЙ АНСАМБЛЬ «САМЧИКИ».

Парк «Олександрія» було створено протягом 1797–1829 рр. на місті вікової діброви у мальовничій місцевості вздовж лівого берега р. Рось. Системи озер, алеї, великі галявини, численні альтани, колонади й містки вкупі з величезною кількістю дерев створили неповторний ансамбль, який поступово розкривався під час прогулянок парком. Парк «Олександрія»

Створена в маєтку графа Потоцького для його коханої дружини «Софіївка» (1796–1809) виявилася єдиним з-поміж тогочасних парків, де не було палацу: він знаходився в Умані. Сотні графських кріпаків створили цей диво-парк. Їхніми руками побудовано чотири штучні озера, з’єднані підземними каналами, зроблено гроти, лабіринти, скелі з великих каменів, численні павільйони та містки. У зеленому оточенні дерев, завезених з Європи та Америки, було встановлено мармурові копії відомих античних статуй. Романтичну атмосферу парку підкреслювали назви його будов: павільйон Флори в кінці каштанової алеї, грот Венери, Рожевий павільйон на острові кохання та ін.«Софіївка» (1796–1809)

Більшість визначних архітектурних пам’яток цієї доби на західноукраїнських землях зосереджено у Львові. Це –ратуша на площі Ринок із високою вежею та годинником (1835 р.), міський театр (1842 р.) та декілька житлових будинків. Більшість споруд першої половини ХІХ ст. створили німецькі архітектори. Особливістю розвитку церковної архітектури на західноукраїнських землях було поєднання класичного стилю з українськими народними традиціями. Прикладом такого поєднання став побудований у 50-х рр. кафедральний собор у Чернівцях. Ратуша на площі Ринок

Розвиток скульптури. Найвизначнішим скульптором-українцем, який працював тоді у столицях Російської імперії, був Іван Мартос (1754–1835). Він походив з містечка Ічня на Чернігівщині з козацького старшинського роду. Мартос був автором численних мармурових надгробків, які знаходилися на цвинтарях Петербурга, Москви, Києва, Батурина. У давній столиці Гетьманщини скульптор створив мармуровий пам’ятник-надгробок останньому гетьману Кирилові Розумовському. Сучасники казали про твори Мартоса, що «його мармур плаче», настільки були сповнені щирого суму зажурені постаті на його надгробках.Іван Петрович Мартос. Пам'ятник Дюку де РішельєПам'ятник князю Таврійському Григорію Потоцькому. Пам'ятник Мініну і Пожарському

Монументальним твором у стилі класицизму став установлений в мальовничому куточку Києва, на Володимирському пагорбі, пам’ятник київському князеві Володимиру. Бронзова постать князя з хрестом у піднятій руці височить на чавунному постаменті, оздобленому барельєфами з зображенням сцен хрещення Русі. Творцями пам’ят­ни­ка були скульптори В. Демут-Малиновський, П. Клодт і архітектор О. Том. Пам’ятник київському князеві Володимиру

Розвиток скульптури на західноукраїнських землях пов’язаний з творчістю австрійських майстрів Г. Вітвера та династії Шімзерів, які працювали у Львові. Найкращою роботою Вітвера вважають чотири фонтани на площі Ринок з фігурами Нептуна, Діани, Адоніса та Амфітри. Скульптор органічно поєднав виконані у стилі віденського класицизму скульптури з ренесансово-барочним ансамблем площі та архітектурою старої ратуші. Вітвер був також автором багатьох надгробків на Личаківському кладовищі. Зображені у спокійному русі, сповнені смутку, гідності й величі надмогильні фігури принесли визнання таланту скульптора сучасниками та нащадками. Г. Вітвер. Нептун

Початки мистецтва класицизму пов’язані з творчістю двох знаних українських майстрів портретного живопису – Дмитра Левицького (1735–1822) та Володимира Боровиковського (1757–1825). Обидва походили з України, але впродовж усього життя змушені були працювати в Петербурзі. Дмитро Левицький. Володимир Боровиковський

Завдяки своєму талантові Левицький зажив слави найкращого європейського портретиста. Його портрети прикрашають найвідоміші європейські музеї: паризький Лувр, Женевський музей тощо. Левицький як ніхто вмів поєднати неабияку майстерність зі спостережливим і правдивим відтворенням рис обличчя портретованих осіб. Дмитро Левицький. Княжна Алімова 1775 р.

Боровиковський походив із козацького старшинського роду з Полтавщини, мистецьку освіту здобув в Україні та лише за наказом Катерини ІІ змушений був переїхати до Петербурга. Коли Левицький зістарів і став втрачати зір, Боровиковський заступив його в мистецтві портрета. Витончена манера малювання, вишукана гама барв майстра були, за свідченням сучасників, просто чарівними. Серед найвідоміших творів Боровиковського – портрети земляків, які служили на високих посадах у Петербурзі,– Дмитра Трощинського, Івана Безбородька та ін. Всього за своє життя майстер зробив близько 160 портретів. Його пензлю належать також виконані на рідній землі розписи церков у Миргороді, Кибинцях та Романівці. У далекому Петербурзі Боровиковський ніколи не забував про Батьківщину, залишався типовим полтавчанином, дотримувався українських звичаїв та мріяв повернутися додому. Володимир Боровиковський. Княжна Лопухіна

Лука Долинський (1750–1824). Народився він у Білій Церкві на Правобережжі, рано осиротів. Неабиякі здібності юнака привернули увагу київського греко-католицького митрополита, який відправив його до Львова, де тоді були потрібні майстри для розпису новозбудованого собору св. Юра. Мистецьку освіту Долинський здобув у віденській Академії мистецтв. Закінчивши її з відзнакою, майстер повернувся до Львова, де й пропрацював ціле життя. Окрім собору св. Юра, він виконував багато розписів для інших церков Львова та міст і сіл західноукраїнських земель. Приділяв увагу майстер і портретному жанрові, що спричинило його визнання сучасниками як одного з найкращих портретистів. Характерними рисами його творчого стилю були енергійна манера письма, м’яке моделювання рис обличчя людини світлотінню, теплий колорит без яскравості та гостра психологічна характеристика образів. Лука Долинський. Портрет князя Лева

Здобутки класицизму відобразилися у вітчизняній музиці, яка мала імперський характер. Найвидатнішими композиторами цієї епохи були Артем Ведель, Максим Березовський, Дмитро Бортнянський. Вони створили жанр духовного хорового концерту. Дмитро Бортнянський. Артем Ведель. Максим Березовський

1.http://www.osvitanet.com.ua/base_book/history9/uh9_18.html. ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА2.http://mus.art.co.ua/artem-vedel/