Презентація до теми "Мудра княгиня Ольга"

Існує легенда, згідно з якою Ольга з’явилася на світ у простій родині в селі Вибути, яке знаходиться в 12 кілометрах від Пскова. Згідно переказів, вона з ранніх років працювала перевізником на річці Великій. Саме там з нею і познайомився Київський князь Ігор, коли полював на псковських землях. Йому знадобилося переправитися на інший берег, і він попросив юнака в човні перевезти його. Придивившись ближче, Ігор зауважив, що перед ним не молодик, а прекрасна тендітна дівчина, одягнена в чоловічий одяг. Це була Ольга. Князю вона дуже сподобалася. Він почав до неї залицятися, але отримав гідну відсіч. Минув час, і Ігорю потрібно було одружуватися. Тоді згадав він про горду псковську красуню і відшукав її. Ольга була привезена у місто Кия і віддана Ігорю за дружину. Поміж іншими подарунками Ольга отримала від чоловіка перстень з блакитним каменем, з яким потім ніколи не розлучалася. Художник Василь Сазонов «Перша зустріч Ігоря та Ольги»

В біографії київської княгині (з кінця 944 р.) Ольги чимало загадок. Невідомі ні рік, ні навіть приблизний час її народження. “Повість временних літ” про 903 рік повідомляє, що тоді “привели Ігореві дружину із Пскова на ім’я Ольга”. Але лише через 30 літ у князівського подружжя народиться єдиний син Святослав.

Дослідники історії М. Котляр та С. Кульчицький у “Довіднику з історії України” висловлюють припущення, що Ольга народилася близько 910 року і вийшла за Ігоря близько 930 року. Із середньовічних часів побутує в історіографії і часом знову й знову відроджується химерна версія про начебто болгарське походження Ольги. Легенда бере початок від оповіді “Владимирського літописця” XV ст.: “Ігоря ж оженив Олег у Болгарах, узявши за нього княжну на ім’я Ольга”.

За пізнішим Іоакимовим літописом Ольга була родом з Ізборська, з роду Гостомисла. Оскільки ім’я Ольга прямо пов’язане з Олегом, існує версія, що вона була його дочкою (Helga). Отже, походження Ольги залишається загадковим. Існує навіть версія, що вона була останнім нащадком Аскольда, чия сім’я могла бути вивезена у Псков.

Святослав – майбутній князь Київської Русі – народився у 942 році. Становище Ольги при київському дворі було винятковим: у неї був окремий двір у Вишгороді; її посол, на рівні послів “світлих” князів з місцевих династій, брав участь у переговорах з Візантією у 944 році; полководці Ігоря одностайно визнали її регентшею, а юного сина Святослава – спадкоємцем.

Через три роки Ігор гине страшною смертю: древляни, яких Київ змушував платити податки, розірвали його тіло між верхівками двох дерев. Древлянський князь Мала осмілюється просити руки Ольги, вдови вбитого ним Ігоря. Він засилає до Києва 20 сватів, які приплили на човні. Княгиня й не думала прощати смерть коханого чоловіка. Вона наказує викопати величезну яму і закопати у ній живцем усіх древлянських мужів разом з їх човном на своєму дворі. Довгий час з-під землі чувся стогін нещасних.

Літописи свідчать, що Ольга вирушає зі своєю дружиною у древлянські землі, щоб справити тризну на місці страти чоловіка. Вона привезла із собою кілька бочок хмільного меду і, опоївши древлян, наказала усіх порубати. Цього дня було вбито п’ять тисяч древлян.

За однією з версій, княгиня Ольга спалила Іскоростень за допомогою спеціальної запалювальної суміші, яку в ті часи називали «грецький вогонь». Але існує й інша легенда, згідно з якою, щоб помститись за Ігоря, княгиня спочатку зібрала з древлян данину горобцями й голубами, а потім наказала своїм воїнам відпустити птахів, попередньо підпаливши прив’язаний до їхніх лапок трут: «Голуби ж і горобці полетіли в гнізда свої, — ті в голубники свої, а горобці під остріхи, — і тоді загорялися голубники, а од них хижі і стодоли. І не було двора, де б не горіло, і не можна було гасити, бо всі двори загорілися…»

Успадкувавши владу, Ольга придушила повстання цього союзу племен проти влади Києва, а відтак здійснила державну реформу, що мала впорядкувати збирання данини, організувати князівські погости і стоянки – місця зберігання зібраної данини, осередки влади київського центру й судочинства.

Вона починає будівництво храмів, впроваджує кам’яне будівництво.

Впокорення Древлянської землі відкриває Києву величезні можливості, а саме контроль над двома надзвичайно важливими торгівельними шляхами: сухопутним (Болгарія-Київ-Краків-Прага і до Баварії) та водним (через Буг, який веде аж до Балтики). Все це сприяло становленню Давньоруської держави.

Ольга продовжувала давню зовнішньополітичну лінію київських князів, започатковану ще Аскольдом: усталення стосунків з Візантією. Вона здійснила два візити до Константинополя – в 946 і 957 pp., під час яких були укладені союзницькі угоди. Відтоді руські загони збройно служили імператорові, а Візантія платила за це Русі данину.

Під час одного з візитів Ольга урочисто прийняла хрещення від глави православної церкви, патріарха, в головному соборі імперії – Софійському.

Про те, що княгиня Ольга могла охреститись в Царгороді (Константинополі) вказує легенда, яка дійшла до нас.

Однак княгині не пощастило запровадити християнство на Русі.

За літописом, у 964 році вона передала владу синові Святославу, що досяг повноліття.

Княгиня Ольга померла 11 (25) липня 969 року. Святослав поховав матір за християнським звичаєм у київському храмі святого Миколая, що на Аскольдовій могилі.

Тіло княгині залишалося нетлінним, і її онук Володимир переніс мощі святої в Десятинний храм Успіння Пресвятої Богородиці. Під час нападу монголів мощі Ольги сховали під руїнами Десятинної церкви. Митрополит Петро Могила, відбудовуючи 1635 року невелику церкву на місці Десятинної, віднайшов мощі святої Ольги, де вони зберігалися до XVIII ст. За наказом московського Святішого Синоду їх перепоховали, але місце нікому не відоме.

Саркофаг княгині Ольги. Софійський собор у Києві

Переказують, що ікона святої рівноапостольної Ольги захищає увесь народ. Особливо допомагає матерям синів-воїнів та вдовам. А ще жінкам, які втратили кохану людину. Тих же, хто носить ім’я Ольга, свята рівноапостольна Ольга підтримуватиме у всіх справах, вберігатиме від небезпек.

Культ святої Ольги і святкування дня її смерті існували ще до приходу монголів. Видається також, що за її посередництвом діялися чудотворні речі, бо її ім’я було поміщено у список святих приблизно XII ст., і, що цікаво, набагато швидше княгиня Ольга визнана святою, аніж Володимир Великий – Хреститель Київської Русі.

Зображення святої княгині Ольги та святого князя Володимира з Тризубом в соборі святого Петра в Ватикані.

Храм Миколи Дивотворця в Пижах Росія), де знаходиться частина мощів Святої Рівноапостольної Одльги

Церква Святої рівноапостольної княгині Ольги. Запоріжжя

Храм святої рівноапостольної княгині Ольги

Ольгинська церква в м. Коростень. Назва церкви говорить про те, що коростенці пробачили княгиню Ольгу, яка спалила їх місто

Пам’ятник княгині Ользі в парку Островського в м. Коростені

Пам’ятник княгині Ользі в парку Островського в м. Коростені

Пам’ятник княгині Ользі в парку Островського в м. Коростені

Пам’ятник княгині Ользі в парку Островського в м. Коростені

Пам’ятник княгині Ользі в парку Островського в м. Коростені

Купальні княгині Ольги в парку м. Коростень

Купальні княгині Ольги в парку м. Коростень

Пам’ятник княгині Ользі у Києві спорудили в 1911 році (Скульптор І.Кавалерідзе). В радянський час його прибрали.

Напис на постаменті княгині Ольги: «Сия первая вниде в Царство Небесное от Руси»

Пам’ятник княгині Ользі у Києві спорудили в 1911 році (Скульптор І.Кавалерідзе). Цей незвичайний пам’ятник знаходиться біля музею-мастерні Івана Кавалерідзе

В 1995 році пам’ятник Княгині Ользі знову відтворили в мармурі на Михайлівській площі в Києві

В 1995 році пам’ятник Княгині Ользі знову відтворили в мармурі на Михайлівській площі в Києві

В 1995 році пам’ятник Княгині Ользі знову відтворили в мармурі на Михайлівській площі в Києві

В 1995 році пам’ятник Княгині Ользі знову відтворили в мармурі на Михайлівській площі в Києві

В 1995 році пам’ятник Княгині Ользі знову відтворили в мармурі на Михайлівській площі в Києві

В 1995 році пам’ятник Княгині Ользі знову відтворили в мармурі на Михайлівській площі в Києві

Пам’ятник княгині Ользі в МАУП м. Київ

Пам’ятник княгині Ользі в Святогорську, Донецька обл., Україна

Пам’ятник княгині Ользі в Івано-Франківську

Монумент із зображенням княгині Ольги та її онука князя Володимира в м. Пскові. Росія

Монумент із зображенням княгині Ольги та її онука князя Володимира в м. Пскові. Росія

Пам’ятник княгині Ользі м. Пскові. Росія

Пам’ятник княгині Ользі м. Пскові. Росія

Пам’ятник княгині Ользі на Храмі Христа Спасителя, Москва, Росія Пам’ятник княгині Ользі у Водлодимирі. Росія

Пам’ятник княгині Ользі в Новгороді. Росія

Горельєф княгині Ольги на пам’ятнику князю Володимиру у м. Владимирі та у м. Пскові. Росія

Музей воскових фігур в Києві

Світлана Ромашко в ролі княгині Ольги

Мюзикл «Княгиня Ольга» (2016 рік)

Серія «Легендарні предки» Худ. Юрія Неросліка

Велику княгиню Ольгу з повним правом можна вважати однією із засновниць Давньоруської держави.