Презентація до уроку - конференції "Гордість України"

Микола Амосов – людина-легенда

Микола Михайлович Амосов – це один з найвідоміших в світі кардіохірургів, талановитий вчений, основоположник біокібернетики в Україні, письменник, який одержав широке визнання в Україні та за кордоном.

Він створив інститут серцево-судинної хірургії та першим здійснив протезування мітрального клапана серця, а на міжнародному рівні він вперше ввів у вживання протезування клапанів серця, що мають антитромботичні властивості.

Амосов Микола Михайлович народився 6 грудня 1913 р. у невеликому селі Вологодської області. Вже наступного року його батько пішов на війну, а коли повернувся — покинув родину. Жили вони дуже бідно, матір працювала акушеркою в селі, неподалік від Череповця, і ніколи не брала подарунків від пацієнток. Мабуть, тому вона і залишилася для Миколи Михайловича прикладом на все життя. Як він сам згадував, бабуся навчила його молитися, селянське господарство — працювати, а самотність — читати книжки. Коли він став піонером, то в бога вірити перестав, але дізнався про соціалізм. Ані в комсомолі, ані в партії ніколи не був.

З 12 до 18 років майбутній лікар навчався у школі в Череповці, а потім — у механічному технікумі. Нудьгував за домівкою, жив бідно і самотньо, любив читати класику. Восени 1932 р. Микола Михайлович почав працювати начальником зміни робітників на електростанції при великому лісопильному заводі в Архангельську. Наступного року одружився і розпочав навчання в Заочному індустріальному інституті.

Микола Михайлович провів 95 000 операцій на серце

Монета номіналом у 5 гривень на честь знаменитого кардіо хірурга Миколи Амосова

У 1992 роцi я пiдсумував свої фiлософськi iдеї i написав статтю "Мiй свiтогляд". Її надрукували в декiлькох виданнях. Розширення та удосконалення цiєї працi продовжується дотепер: видаються книги i брошури. У тому ж роцi закiнчилася моя хiрургiя. Через два мiсяцi пiсля операцiї, вiд iнфекцiї померла хвора, i я вирiшив, що негоже в 80 рокiв оперувати серце. В Iнститут став ходити раз на тиждень. Восени 1993 року серцевий стимулятор вiдмовив i його замiнили на новий. У груднi вiдсвяткували восьмидесятилiття. Одержав черговий орден. Незабаром пiсля ювiлею став помiчати, що став гiрше ходити, хоча продовжував свою звичайну гiмнастику - 1000 рухiв i 2 км. пiдтюпцем. Вiдчув наближення старостi. Тодi i вирiшив провести експеримент: збiльшив навантаження у три рази. Iдея: генетичне старiння знижує мотиви до напруг i працездатнiсть, м'язи детренуються, це ще скорочує рухливiсть i тим самим збiльшує старiння. Щоб розiрвати порочне коло потрiбно змусити себе дуже багато рухатися. Що я i зробив: гiмнастика 3000 рухiв, iз яких половина - iз гантелями, плюс 5 км бiгу. За пiвроку я омолодився рокiв на десять. Знав, що є порок аортального клапану, але не придавав цьому значення, доки серце не заважало навантаженням.

При такому режимi благополуччя продовжувалося 2,5 - 3 роки, потiм з'явилася задишка i стенокардiя. Серце значно збiльшилося в розмiрах. Стало ясно, що порок серця прогресує. Бiгати вже не мiг, гантелi вiдставив, гiмнастику зменшив. Але роботу за комп'ютером продовжував у старому темпi: написав двi книги i декiлька статей. У 1997 роцi разом iз фондом член-кореспондента НАНУ Б.М.Малиновського провели велике соцiологiчне дослiдження через українськi газети - одержали 10000 анкет. В.Б.Бiгдан i Т.I.Малашок їх опрацювали. Основнi висновки: народ бiдує, незадоволений владою, лiтнi хочуть повернути соцiалiзм, молодi - рухати реформи далi. Такий же розкол iз приводу орiєнтацiї України - на Росiю або на Захiд. Данi опублiкували, але полемiки вони не викликали. Взимку 1998 року стан серця ще погiршився. Ходити було важко. Проте, за комп'ютером працював, написав книгу спогадiв "Голоси часiв". На початку травня 1998 року Толя Руденко з нашого Iнституту домовився з професором Кьорфером iз Нiмеччини, що вiн вiзьметься мене оперувати. Катя i директор Iнституту Г.В.Книшов органiзували цю поїздку.

Дякую за увагу